Оформлення судових рішень від 21 листопада 2011 року

Серед мовних помилок, яких іноді припускаються під час складання рішення, можна виділити логічні, філологічні (граматичні, орфографічні, пунктуаційні) та стилістичні.

Логічні помилки виявляються у недотриманні логічних правил при викладі постанови чи ухвали, неузгодженості їх окремих частин, недостатній аргументованості, необґрунтованості висновків.

Кожне судове рішення повинно бути зрозумілим для звичайних громадян, які виступають сторонами у справі. Для цього в ньому повинні бути логічні зв’язки, які допомагають не втратити головну думку і зрозуміти рішення в цілому. Варто вміло та правильно використовувати так звані «перехідні» слова та фрази, які виступають сполучниками, сполучними словами чи вставними словами. Наприклад:

• 
  слова, що вказують на продовження викладу думки: також, окрім того (крім того), перш за все, наприклад, ілюструючи, відповідно до, з огляду на, безумовно, а саме, зокрема, з огляду на, оскільки, головним чином, зрештою, особливо, з метою, на думку;
• 
  слова, що вказують на порівняння: однак, хоча, проте, аналогічно, так само, всупереч, на противагу, не зважаючи на, з іншого боку;
• 
  слова, що вказують на результат: таким чином, а тому (тому), тобто, як наслідок, у результаті, у зв’язку з цим, як зазначалося, підсумовуючи, узагальнюючи тощо.

Для підтримання логічних зв’язків у реченнях потрібно також посилатись на особу. Задля цього слід вживати іменники або особові займенники.

Порівняйте:

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Та

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів він (або апелянт) посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Окрім того, варто зауважити, що на зміст речень суттєво впливає і порядок слів у реченні. Порядок слів у реченні може бути прямим і непрямим. Прямим вважається порядок слів, коли спочатку стоїть означення, потім підмет, потім присудок. Прямий додаток стоїть після присудка, обставина перед присудком. Непрямий порядок слів використовується для того, щоб виділити головне слово, наголосити на ньому.

Зокрема у реченні: Як правильно встановлено судом першої інстанції, що дійсно мали та мають місце обставини вказані позивачами Особа 1 та Особа 2 у позовній заяві, та обставини, вказані представником відповідача та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Особа 3, які підтверджені копіями листа…, доцільніше змінити порядок слів та замінити деякі русизми і побудувати речення таким чином: Як правильно встановлено судом першої інстанції, щообставини, вказані позивачами Особа 1 та Особа 2 у позовній заяві, та обставини, вказані представником відповідача та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Особа 3 дійсно наявні та підтвердженікопіями листа… .

Або, наприклад, при такому порядку частин у реченні: Колегія суддів вважає безпідставним посилання Особи 1 на приписи ст.119 ЗК України, оскільки у неї відсутні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, які передбачені ст.126 ЗК України, яка межує із земельною ділянкою, переданою у власність Особі 2 …, візуально складається враження, що Україна межує із земельною ділянкою Особи 2, тому варто змінити порядок частин: Колегія суддів вважає безпідставним посилання Особи 1 на приписи ст.119 ЗК України, оскільки у неї відсутні документи, передбачені ст.126 ЗК України, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка межує із земельною ділянкою, переданою у власність Особі 2….

Філологічні помилки передбачають невідповідність тексту постанови чи ухвали нормам українського правопису. Найбільш поширеними є: неправильне відмінювання прізвищ та чисел, написання прийменників, правопис закінчень іменників, неузгодженість підмета і присудка, пунктуаційні помилки тощо.

У кожному рішенні суду вживаються імена та прізвища осіб у справі, а тому особливу увагу необхідно звертати на правильність відмінювання імен прізвищ та імен по батькові, оскільки неправильне вживання інформації про особу може викликати обурення у людини.

Щодо прізвищ варто зауважити, що у сучасній українській мові українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни. Наприклад:

^ Жіночі прізвища Чоловічі прізвища

Н.в. Людмила Макарова Руслам Макаров

Р. в. Людмили Макарової Руслана Макарова

Д. в. Людмилі Макаровій Руслану (-ові) Макарову

3. в. Людмилу Макарову Руслана Макарова

О. в. Людмилою Макаровою Русланом Макаровим

М. в. на Людмилі Макаровій на Руслану (-ові) Макарову

Аналогічно відмінюються і прізвища на -ишин: Дмитришин, Ковалишин, Іванишин, Миколишин, Федоришин та ін. Але слід мати на увазі, що форма жіночих прізвищ цього типу може бути невідмінюваною. Таке написання теж вважається нормативним. Наприклад:

Н.в. Ольга Бондаришин або Ольга Бондаришин

Р. в. Ольги Бондаришин або Ольги Бондаришиної

Д.в. Ользі Бондаришин або Ользі Бондаришиній

Жіночі прізвища на-о, -йтаприголосний в українській мові на відміну від відповідних чоловічих не змінюються. Наприклад: Пансо Тетяна, Мандро Ліля, Гордій Галина, Соловей Інна, Суховій Уляна; Білаш Катерина, Шевчук Світлана; Микитась Павлина, Кришталь Євгенія.

Не відмінюються й жіночі українські прізвища, що закінчуються на-ко, -ло. Наприклад: Бондаренко Неля, Москаленко Віра, Коваленко Олеся, Усенко Ліза, Біленко Леся, Василенко Тамара, Малько Любов та ін.

У складних прізвищах, що становлять поєднання двох слів як рівноправних, обидві частини відмінюються за правилами: Давиденко-Панасюк, Кошовий-Кравченко тощо.

Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи): Авдієвський – Авдієвського, Авдієвському, Авдієвським і т. д.; Кобилянська – Кобилянської, Кобилянській, Кобилянською і т. д.

Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники І відміни, чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, – як відповідні іменники II відміни, жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, – як відповідні іменники III відміни,

Щодо орфографічних помилок потрібно зауважити, що правильність написання слів варто перевіряти за орфографічним словником або за чинним правописом.

Стосовно синтаксису слід зазначити, що, серед іншого, важливо правильно узгоджувати іменники з числівниками. Правильність написання іменників при числівниках визначається за такими правилами:

1.Після числівника один, навіть якщо він входить до складених числівників, іменник ставиться в однині: 31 день, 1 191 кілометр.

2. Числівники два, три, чотири вживаються з іменниками у формі називного відмінка множини: 2 газети, 3 стільці, 4 книги.

3. Числівники від п'яти і далі у формі називного відмінка керують іменниками, вимагаючи від них форми родового відмінка множини: 8 будинків, 15 учнів.

4. При дробових числівниках іменники мають форму родового відмінка однини:дві шостих метра, двох шостих метра, двом шостим метра.

5. Числівники півтора, півтори, півтораста вимагають від іменника форми родового відмінка: півтори години, півтора яблука, півтораста робітників.

6. Зі складеним числівником іменник уживається в тій формі, якої вимагає останнє слово: триста двадцять одне дерево, сорок три столи, п'ята сторінка.

7. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять у тому самому відмінку:шістдесяти будинків, шістдесяти будинкам, шістдесятьма будинками, у шістдесяти будинках.

Також потрібно узгоджувати присудок із підметом. В українській мові, якщо підмет виражений сполученням слів типу позивач та відповідач або позивач з відповідачем, то присудок має бути у множині, наприклад: позивач та відповідач не обґрунтували. Якщо підмет виражений словами більшість, частина, решта тощо та іменником, нормативно вживати присудок в однині, наприклад: більшість обставин вказує. При абревіатурах присудок узгоджується у роді та числі з головним словом у абревіатурі, наприклад: ТОВ подало (головне слово товариство), ДПІ подала (головне слово інспекція).

Потребує уваги і питання пунктуації. Розділові знаки в українській мові служать для вираження інтонації та розстановки акцентів. Важливою є і правильність вживання пунктуації, оскільки як нагромадження, так відсутність розділових знаків суттєво впливає на зміст речення. Варто зауважити, що слід звертати увагу на виділення вставних слів (на думку, за нормами статті, по-перше, по-друге, з одного боку, отже, зокрема тощо), дієприслівникових конструкцій (аналізуючи матеріали справи, зважаючи на наступне тощо), уточнюючих членів речення, а також підрядних речень (здебільшого це з’ясувальні речення, приєднані сполучником що, та означальні –який, яка, які тощо). Щодо вставних слів зазначаємо, що тільки вставними бувають слова: по-перше, по-друге, мабуть, щоправда, а втім, отже, слова однак, одначе, проте можуть бути вставними лише всередині речення і ніколи не бувають вставними словами і не виділяються комами слова: ніби, нібито, мовбито, наче, неначе (складні сполучники), все-таки, навіть, майже, адже, якби, от, принаймні, при тому, при цьому, тим часом, до того ж, приблизно, буквально, якраз, між тим, за традицією, у кінцевому підсумку (а не рахунку), як-не-як і деякі інші. При відокремлених уточнюючих членах речення часто вживаються слова особливо, навіть, переважно, зокрема, наприклад, у тому числі, тобто та ін. Уточнюючі члени речення на письмі виділяються комами, тире або можуть братись у дужки.

Окрім того, звертаємо увагу на вживання тире та дефіса. Це різні мовні знаки. Тире – це розділовий знак, який ставиться між частинами речення або на місці пропущених членів речення, а дефіс – це частина складного слова. Тире ставиться із пробілами з обох боків, а дефіс без пробілів, наприклад: фізична особа-підприємець, податкові повідомлення-рішення, відповідно до п. 4.8. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі – Методичні рекомендації)

На особливу увагу заслуговує питання лексичної грамотності рішень. У судових рішеннях варто уникати вживання емоційно забарвлених чи багатозначних слів, русизмів тощо. Великий вплив на українську мову має російська мова, а тому здебільшого зустрічаються суржикові слова та вирази

4.НАЦІОНАЛЬНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ

Поиск по сайту: