Структура нормативно-правового акту

Кожен нормативно-правовий акт має назву, яка є складовою частиною його офіційного тексту. У назві нормативно-правового акту в декількох словах викладається його зміст. Для цього використовуються інформативні поняття, які дозволяють розпізнати предмет, що регулюється цим нормативно-правовим актом.

Наприклад: Закони України "Про систему оподаткування", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

У необхідних випадках, у вступній частині (преамбулі) роз'яснюється мета і мотиви видання нормативно-правового акту. Правові норми до преамбули не повинні включатися.

Наприклад: "Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов'язкові платежі)"; "Цей Закон визначає порядок створення, ліквідації та особливості механізму функціонування спеціальної економічної зони "Славутич".

На початку проекту нормативно-правового акту розташовуються норми загального характеру, що встановлюють принципи правового регулювання і містять правила, які повинні враховуватися при застосуванні наступних нормативних вказівок.

Далі у проекті нормативно-правового акту розташовуються норми, згруповані з окремих питань, що стосуються того або іншого аспекту правового регулювання.

Потім викладаються додаткові положення, які стосуються всіх або кількох питань, що належать до сфери регулювання цього нормативно-правового акту. Мається на увазі, наприклад, відповідальність за порушення цього нормативно-правового акту, розгляд спорів тощо.

Проект нормативно-правового акту можуть завершувати прикінцеві положення, які повинні містити: термін набрання чинності нормативно-правовим актом, доручення Кабінету Міністрів України, пов'язані з прийняттям даного нормативно-правового акту та приведенням нормативних актів у відповідність із прийнятим актом. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони є в нормативно-правовому акті, також включаються до прикінцевих положень.

Наприклад: у Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) ":

"Розділ V

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. При вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли до набрання чинності цим Законом, застосовуються норми законодавства, які діяли на момент виникнення такого спору (конфлікту).

3. Встановити, що до приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України:

у тримісячний строк подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом".

З метою усунення колізії в законодавстві після прийняття нового нормативно-правового акту в прикінцевих положеннях слід давати перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність або до яких вносяться зміни.

Наприклад: у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" вміщено перелік законодавчих актів, до яких вносяться зміни у зв'язку із прийняттям нової редакції даного закону.

Перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність або до яких вносяться зміни, може бути визначений і окремим актом.

Приміром, при підготовці Закону України «Про спеціальну економічну зону «Славутич» одночасно підготовлено і прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв'язку із створенням спеціальної економічної зони "Славутич".

Проект нормативно-правового акту може містити й перехідні положення. Проте це, як правило, має бути у виключних випадках.

Наприклад: Конституція України має розділ XV "Перехідні положення", в яких містяться норми, що врегульовують правовідносини інакше, ніж це передбачено Конституцією України до прийняття, наприклад, Закону "Про прокуратуру" або з питань досудового розслідування тощо.

Внутрішня структура проекту нормативно-правового акту залежить від його обсягу і змісту. Великі проекти нормативно-правових актів поділяються на розділи (глави). При цьому нормативні положення загального характеру, зазвичай, об'єднуються в розділ, який іменується "Загальні положення". В окремі розділи об'єднуються нормативні положення, які стосуються одного правового інституту або питання.

Нумерація розділів, глав, статей є наскрізною у відповідності з порядковим номером, що не змінюється при внесенні змін до нормативно-правового акту.

Розділи, як правило, нумеруються римськими цифрами.

Проект нормативно-правового акту поділяється на статті, які можуть поділятися на частини і пункти. Частини статей і пунктів, у свою чергу, можуть поділятися на абзаци і підпункти. Нумерація статей здійснюється арабськими цифрами. Коли стаття велика і містить декілька частин, вони для зручності застосування також нумеруються. Разом з цим, від цього частина статті пунктом не стає (така помилка зустрічається досить часто). Слід пам’ятати, що частина статті - це завжди правова норма, а пункт - окреме питання. Пункти також нумеруються цифрами або буквами.

Примітки до статей допускаються у виняткових випадках, коли відповідне положення не можна викласти в тексті статті без ушкодження його змісту.

Поиск по сайту: