Соціально-економічний розвиток Бразилії

Бразилія – найбільш розвинена в економічному відношенні держава Латинської Америки, відноситься до групи "нових індустріальних країн". За об'ємом ВВП і промислового виробництва Бразилія входить у першу десятку в світі і займає 1 місце серед країн Латинської Америки. На частку Бразилії припадає 40% сукупного ВВП країн регіону, 43% промислового виробництва і 30% експорту.

Структура ВВП Бразилії характеризується високою часткою промислового виробництва: 1/3 ВВП країни створюється у сфері індустріального виробництва, яке фактично визначає загальні темпи економічного розвитку Бразилії. У 2000 р. частка промисловості в створенні ВВП склала 33%, сільського господарства – 7%, сфери послуг – 53%. Зростання ВВП в 2000 р. склало 4,2%. Середньорічний дохід на душу населення склав 3480 дол. [30]

Характерною особливістю розвитку економіки країни в останні десятиліття є швидке зростання промисловості. Завдяки суттєвому збільшенню державних капвкладень в економіку і створенню могутнього державного сектора в базисних галузях важкої промисловості в 70 рр., залученню величезних позикових засобів і прямих приватних інвестицій особливо в 80 рр., субсидуванню національних підприємців, проведенню жорсткої політики імпортозаміщення в поєднанні із стимулюванням експорту промислової продукції дозволило Бразилії у відносно короткі терміни створити значний промисловий потенціал і вийти на передові рубежі науково-технічного прогресу. У країні прискорилося формування нового технічного базису, що спирається на високотехнологічні, наукоємні виробництва.

Економіка Бразилії 90 рр. характеризується динамічним розвитком, все більшою відвертістю і лібералізацією. В цей час інтенсивно проводилися реформи в області зміцнення валютно-фінансової сфери, модифікації системи пенсійного забезпечення в державному і приватному секторах, удосконалення податкової системи, надання великих можливостей приватному бізнесу для капвкладень в державний сектор, зниження фінансового ризику країни. Ці процеси особливо інтенсифікувалися з середини 90 рр., коли в країні почали здійснюватися економічні реформи, був даний старт виконанню програми соціально-економічних перетворень "План Реал". Уряду вдалося добитися постійного і значного зниження інфляції (з 2500% в 1993 р. до 6% в 2000 р.) [26].

У соціальній сфері основними досягненнями уряду стали зниження рівня безробіття до 7,5% економічно активного населення країни (у 2000 р. було створено 600 тис. нових робочих місць), а також ухвалення закону про підвищення мінімальної зарплати до 85 дол.

Економічна політика, що проводиться в країні, послужила основою для зростання об'єму іноземних інвестицій, розмір яких у 2000 р. склав 30,6 млрд. дол. (3 місце в світі). Для порівняння – об'єм іноземних інвестицій в 1994 р. склав 2 млрд. дол. Основними інвесторами виступають – США, Іспанія, Голландія, Франція. Основний реципієнт інвестицій – сектор послуг.

Бразилія має в своєму розпорядженні виключно багату мінерально-сировинну базу: країна володіє більш ніж 80 корисною копалини. Бразилія займає 1 місце в світі по запасах залізняку (9% світових запасів), ніобію (86% світових запасів), берилію, титану; 2 місце – по білій глині і графіту; 4 – по магнезію; 5 – по олову; шосте – по алюмінію, літію і марганцю. У країні є родовища апатитів, хромітів, азбесту, бокситів, природного газу, алмазів, урану, кобальту, свинцю, цинку, міді, сурми та інших мінералів. Слабким місцем мінерально-сировинної бази Бразилії є відсутність великих запасів нафти, яку країна імпортує в значних кількостях [30].

У 2000 р. видобуто 197 млн. т. залізняку (22% світового виробництва), з яких 142 млн. т. були експортовані. Відмітною особливістю залізняку є високий вміст заліза в рудах і можливість їх розробки відкритим способом. Головний виробник – компанія "Валу ду Ріо Досе". У країні було видобуто 13 млн. т. бокситів (3 місце в світі), 35 тис. т. нікелю, 43 тис. т. ніобію [8].

Нафтовидобувна і газодобувна промисловість не отримали достатнього розвитку. Зважаючи на відсутність великих запасів нафти (власне виробництво задовольняє внутрішні потреби на 50%) Бразилія відчуває залежність від імпорту нафти з-за кордону. Загальні запаси (розвідані і прогнозні) нафти оцінюються в 17,3 – млрд. бар., природного газу – 410 млрд. куб. м. [30]

Чорна металургія повністю працює на власному високоякісному залізняку, але коксівне вугілля Бразилія вимушена імпортувати. Галузь відрізняється достатньо високим технологічним і виробничим рівнем підприємств, що функціонують на базі сучасної західної технології: близько 80% сталі виплавляється конверторним способом. У 2000 р. було вироблено: чавуну – 28 млн. т, сталі – 28 млн. т (8 місце в світі), прокату – 18 млн. т. Галузь відрізняється високою експортною спрямованістю: у 2000 р. експорт продукції металургійного виробництва досяг 2,5 млрд. дол. [30]

Кольорова металургія продовжує грати одну з основоположних ролей в економіці країни. Найбільш розвинене виробництво алюмінію на місцевих бокситах. У 2000 р. вироблено 1,3 млн. т. алюмінію (6% світового виробництва), з яких 0,9 млн. т. експортовано. У світовому виробництві кольорових металів Бразилії належить 6% виробництва олово, 1,2% виробництва цинку і 0,6% виробництва міді. [30]

Встановлена потужність електростанцій в 2000 р. склала 68,9 тис. мВт. Основним виробником електроенергії є ГЕС: їх частка в загальному балансі енергетичного виробництва складає 90,6%, частка ТЕС – 5,4%, частка АЕС – 4%. До найбільших ГЕС відносяться: "Ітайпу" (12,6 тис. мВт.), "Тукуруї" (4,2 тис. мВт.) і "Ілья-Солтейра" (3,2 тис. мВт.). Найбільша ТЕС – "Санта-Круз" (600 мВт.). У країні створені 2 АЕС: "Ангра-1" і "Ангра-2", потужність яких складає 650 і 1350 мВт. відповідно [30].

Загальне вироблення електроенергії в 2000 р. склало 310,5 млрд. кВт. год. Протяжність ЛЕП склала 184,2 тис. км.

Згідно плану розвитку галузі "План Десенал" в найближчі 10 років планується довести рівень установлених потужностей до 109,4 тис. мВт., причому виробництво електроенергії на термоелектростанціях повинно бути доведено до 18%, багато в чому завдяки постачанням природного газу з Болівії.

В електроенергетичному секторі продовжується процес приватизації. Після ухвалення нових законів в 1995 р., регулюючих іноземні інвестиції в галузь, "Електробраз" приступив до розділення своїх активів на генеровані, передавальні і розподільні і до продажу нових компаній приватним інвесторам, в т.ч. іноземних. Приватизовано 16 компаній, на частку яких припадає 35% електроенергетики [30].

Автопром Бразилії входить у першу десятку в світі. Динамічний розвиток цієї галузі в значній мірі став результатом діяльності найбільших іноземних автомобільних корпорацій "Фольксваген", "Фіат", "Дженерал Моторс", "Форд", "Мерседес-Бенц", "Тойота" та ін. Автозаводи в Бразилії організовані по методу "прогресивної зборки", з обов'язковою умовою максимального використання деталей і вузлів власного виробництва. У 2000 р. виробництво автомобілів зросло на 23% і склало 1,6 млн. од., з яких 0,4 млн. було поставлено на експорт.

У 2000 р. в країні вироблені 71 тис. вантажних автомобілів ("Сканіа", "Вольво") і 23 тис. автобусів ("Бускар", "Маркополо").

Бразилія виробляє (35 тис. в 2000 р.) колісні і гусеничні трактори, культиватори, комбайни, землерийні машини [30].

Літаки займають 1 місце в експорті країни. У 2000 р. було експортовано 160 літаків (90% вироблених в країні літаків) на 3,1 млрд. дол. Основним виробником авіаційної техніки в Бразилії є компанія "Ембраер", що займає 4 місце в світі по виробництву авіатехніки і міцно утримує 1 місце серед бразильських експортерів. Основний вид літаків, що випускаються, – "регіональні" літаки (на 50-80 чол.).

Хімпром у значній мірі визначає рівень розвитку економіки всієї країни. У 2000 р. було вироблене хімічних товарів на 42 млрд. дол., в т.ч. хімічних продуктів для промислового використання – на 22 млрд. дол., фармацевтичних продуктів – на 6 млрд. дол., добрив – на 2,7 млрд. дол.

На ринку фармацевтичних товарів продовжують утримувати провідне становище іноземні компанії: "Новартіс", "Глаксо", "Кнол". У країні налічується 70 лабораторій, що належать ТНК.

Власні потужності по виробництву мінеральних добрив залишаються недостатніми (країна задовольняє потреби тільки у фосфатних добривах) для повного задоволення потреб сільського господарства, внаслідок чого Бразилія в 2000 р. імпортувала добрив на 1 млрд. дол.

У шкіряній промисловості в 2000 р. спостерігалося зростання – вироблено 32 млн. шт. різних типів шкір, з яких 16 млн. – на експорт.

Бразилія має в своєму розпорядженні високорозвинену взуттєву промисловість – країна займає 3 місце в світі по виробництву взуття. У 2000 р. вироблено 580 млн. пар взуття, в основному шкіряного, з яких 160 млн. – експорт.

Об'єм виробництва текстильної промисловості в 2000 р. склав 22 млрд. дол., в якій головну роль грає виробництво тканин і виробів з бавовни (8 місце в світі).

По виробництву і експорту с/г продукції Бразилія входить в першу трійку в світі. Провідна галузь – рослинництво (60% продукції сільського господарства). Бразилія займає 1 місце в світі по виробництву і експорту кави (25% світового збору), цукру-сирцю і апельсинів (експорт концентрату апельсинового соку складає 1 млрд. дол. в рік); 2 місце – по виробництву какао-бобів, кукурудзи, маніоки, сої-бобів, рицини, рослинних масел [30].

Тваринництво Бразилії, переважно м'ясного напрямку, дає 40% продукції сільського господарства. М'ясне виробництво в 2000 р. склало: яловичина – 6,5 млн. т., з яких 600 тис. т. – на експорт (3 місце в світі); свинина – 2 млн. т. (2,5% світового виробництва), з яких 100 тис. т. – на експорт (3% світового експорту); кури – 5,5 млн. т., з яких 1 млн. т. – на експорт (3 місце в світі) [30].

Поиск по сайту: