Методи активної детоксикації організму

Тема: “Основні принципи лікування в разі гострих

отруєнь лікарськими засобами”

Навчальний предмет : Фармакологія та медична рецептура

Курс медичного училища

Спеціальність: «Лікувальна справа»

Актуальність теми:

Інтенсивний розвиток хімічної та фармацевтичної промисловості зумовлює зростання кількості хімічних речовин, у тому числі лікарських засобів. У той же час міжнародна статистика свідчить про те, що в усіх економічно розвинутих країнах збільшується загальна кількість гострих отруєнь.

Гострі отруєння (інтоксикації) досить часто трапляються в медичній практиці, зокрема вони можуть бути спричинені перевищенням дози лікарських засобів.

Передозування внаслідок уведення в організм хворого дуже великої (токсичної) дози препарату називається абсолютним. Проте в деяких випадках інтоксикація може наставати і внаслідок відносного передозування, яке виникає після введення хворому навіть середньо терапевтичної дози. Це може бути зумовлено зниженням функції органів виділення (нирки, кишки) або знешкоджування (печінка, легені). При цьому утворюється підвищена концентрація препарату або продуктів його метаболізму у крові та органах, що і призводить до виникнення інтоксикації.

Отрута в організм людини може проникати через органи дихання (інгаляційно), травлення (перорально) і шкіру (перкутанно).

Навчальна мета

Знати: загальні принципи лікування у разі отруєння лікарськими

засобами.

Вміти: правильно визначати заходи з надання невідкладної

допомоги у випадку отруєння лікарськими засобами.

Виховна мета: на матеріалі теми сприяти розвитку логічного

мислення, почуття відповідальності за професійність дій.

План.

1. Заходи, спрямовані на запобігання всмоктування отрути та максимальне видалення її з організму.

2. Специфічне знешкодження отрути.

3. Заходи спрямовані на прискорення видалення отрути з організму.

4. Характеристика засобів невідкладної допомоги при патологічних станах.

І

Основні принципи інтенсивного лікування у випадках гострих отруєнь такі:

1. Припинення надходження токсичної речовини до організму.

2. Детоксикація токсичної речовини, що має резорбтивну дію, за допомогою специфічної (антидотної) терапії, використання стимуляторів (індукторів) природних детоксикаційних систем організму, а також застосування неспецифічних речовин (наприклад, поліглюкіну).

3. Прискорення виведення токсичних речовин з організму.

Методи активної детоксикації організму

У разі перорального отруєння лікарськими засобами чи отрутами найважливішим методом очищення організму є промивання шлунка. Для цього викликають блювання чи промивають шлунок за допомогою зонда. Блювання можна викликати рефлекторно, шляхом подразнення задньої стінки глотки і кореня язика, натискуванням на надчеревну ділянку, а також за допомогою блювотних засобів (наприклад, розчин апоморфіну гідрохлориду). Перш ніж викликати блювання, слід випити кілька склянок блідо-рожевого розчину (0,05%) калію перманганату.

У випадках отруєння припікаючими речовинами спонтанне чи штучно викликане блювання є небажаним, оскільки повторне проходження кислоти чи лугу через стравохід може поглибити опік. Крім того, можливі аспірація припікаючої речовини і тяжкий опік дихальних шляхів.

При отруєннях речовинами наркотичного типу дії промивання шлунка потрібно проводити через кожні 4 – 6 годин, оскільки в таких випадках можливе повторне надходження отруйних речовин до шлунка з кишок внаслідок регургітації хімусу та жовчі, що містять токсини.

У коматозному стані потерпілого шлунок слід промивати після інкубації трахеї, що повністю запобігає аспірації блювотних мас.

Крім механічного видалення отрут із шлунка застосовують різні засоби зв’язування і знешкоджування їх. Для цього використовують вугілля активованез водою у вигляді суспензії. Вугілля добре адсорбує алкалоїди, глікозиди, а також різні синтетичні органічні сполуки, солі важких металів.

Уповільнити абсорбування токсичних речовин можна призначенням обволікаючих засобів (слиз, желе, кисіль), в’яжучих (танін), які особливо ефективні у випадках отруєння припікаючими і подразнювальними речовинами (кислоти, луги, солі важких металів). При отруєнні лугами застосовують низькі концентрації слабких кислот (1% розчин кислоти оцтової або лимонної), кислотами – призначають лужні розчини (2-3% розчин натрію гідрогенкарбонату чи магнію оксиду). Більшість клініцистів вважають останнє недоцільним, оскільки слабкі кислоти і лужні речовини є додатковими подразнювальними засобами.

Застосування проносних засобів для зменшення абсорбування і прискорення проходження токсичних речовин у травному каналі не має самостійного значення у комплексній детоксикаційній терапії. Причиною цього є недостатньо швидкий ефект дії сольових проносних (через 5 –6 годин) і властивість прискорювати розчинення і абсорбування жиророзчинних отрут у разі застосування масляних проносних. Тому в таких випадках доцільніше застосовувати очисну клізму, а також проводити стимуляцію кишок за допомогою внутрішньом’язового введення 10-15 мл 4% розчину калію хлориду, 40% розчину глюкози і 2мл (10 ОД) пітуїтрину гідрохлориду (протипоказано при вагітності).

Детоксикаційний ефект очисної клізми обмежений за часом: токсична речовина має надійти у товсту кишку, тому в перші години після отруєння клізма не дає бажаного результату.

У випадках підшкірного чи внутрішнього потрапляння токсичних речовин потрібно застосувати холод протягом 6-8 годин. Показано також для зменшення впливу токсичних речовин на організм проведення колової новокаїнової блокади навколо місця надходження речовини.

У разі потрапляння токсичної речовини на шкіру, потрібно обмити шкіру водою, а при інгаляційних отруєннях належить перш за все винести потерпілого із зони ураження.

ІІІ

Видалення токсичних речовин із крові

Для видалення токсичних речовин в крові застосовують метод форсованого діурезу, який є показаним і ефективним у випадках інтоксикації різними хімічними сполуками, що виводяться переважно нирками. Форсований діурез як метод детоксикації ґрунтується на застосуванні осмотичних діуретиків (сечовина, маніт) або салуретиків (фуросемід, кислота етакринова), що сприяють різкому підвищенню діурезу, і є головним методом консервативного лікування хворих з інтоксикаціями у стаціонарі.

Форсований діурез є досить ефективним методом детоксикації при отруєннях барбітуратами, морфіном, хініном, пахікарпіном, фосфорорганічними сполуками, саліцилатами, солями важких металів тощо. Проведення форсованого діурезу передбачає попереднє водне навантаження, введення діуретика і замісну терапію розчинами електролітів.

Крім того, при гострих отруєннях барбітуратами і саліцилатами показано разом з водним навантаженням (1000 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) підвищувати лужні резерви крові шляхом внутрішньовенного крапельного введення 500-1500 мл на добу 4% розчину натрію гідрогенкарбонату з одночасним контролем кислотно-основного стану.

Форсований діурез протипоказаний у випадках інтоксикацій, ускладнених гострою і хронічною недостатністю кровообігу, а також зниженої функціональної здатності нирок (олігурія, азотемія).

Для підвищення природних процесів детоксикації організму застосовують лікувальну гіпервентиляцію. Інгаляції карбогену або застосування апарата штучної вентиляції легень дають змогу значно підвищувати хвилинний об’єм дихання. Це має особливе значення, коли токсичні речовини видаляються з організму через легені (сірководень, чадний газ).

Проте тривала гіпервентиляція є неможливою у зв’язку з порушенням газового складу крові і кислотно-основної рівноваги. Гіпервентиляцію слід проводити по 15-20 хв. повторно через 1-2 години протягом всієї токсигенної стадії отруєння.

Ефективними методами лікування у випадках гострої інтоксикації є хірургічні методи – гемодіаліз, який проводиться за допомогою апарата “штучна нирка”, перитоніальний діаліз, заміщення крові, гіпербарична оксигенація.

Поиск по сайту: