Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ



ФИЛОСОФСКОЙ ПАРАДИГМЫ

В статье автор утверждает, что для адекватного понимания и исследования конкретных правовых доктрин принципиальное значение имеет определение именно философской парадигмы права. Ответ на вопрос, что есть право, по мнению автора, составляет содержание конкретной философской парадигмы права.

О. О. Gaydulin

 

CULTURAL AND HISTORICAL And METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE

PHILOSOPHICAL paradigm OF LAW

 

In the article the author approves, that for adequate comprehension and examinations of the concrete legal doctrines the key value has determination philosophical paradigm of the law. The answer to a question, that is the right, in opinion of the author, compounds the contents concrete philosophical paradigm of law.


філософськІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ

ЮРИДИЧНИХ НАУК

© 2003 р.Я. М. Шевченко

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

 

ПРОБЛЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА У ЗВ’ЯЗКУ

З ФІЛОСОФІЄЮ ПРАВА

 


Основною проблемою філософії права є проблема співвідношення права як основного засобу саморегуляції суспільства з законом.

Саморегуляція суспільства в сфері еконо­міки неможлива без пізнання застосу­вання циві­ль­ного права, яке охоплює основний спектр май­нових і немайнових відносин осіб.

Але для того, щоб цивільне право сприяло дійсній саморегуляції суспільства потрібно, щоб воно було чітко визначено в законі і знайшло своє місце у системі правового регулювання. На жаль, в Україні – єдиній державі серед держав СНД – цивільне право знаходиться у сумнівному стані в якості засобу правового регулювання.

Я не буду нагадувати довгу історію прийн­яття Цивільного кодексу, скажу лише про ре­зультат – в статтях першій і дев’ятій говориться про те, що цивільним законодавством регулю­ються немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, ві­льному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників, а законом можуть бути передба­чені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це означає, що при­йня­тий одночасно з Цивільним Господарський ко­декс фактично буде регулювати майже всі відно­сини, пов’язані з господарською діяльністю тих же суб’єктів цивільного права.

Як зазначають вчені господарники, госпо­дарське право розвивається як система норм, які ре­гулюють три сектори економіки, і домінуючим при цьому є державний сектор. Допускають вони ще сектор, що ґрунтується на так званій колекти­вній власності, і зовсім неве-лику частину еконо­міки відносять до приватного сектору.

Отже, цивільне право, яке є найважливі­шим після конституційного права правом, яке охоп­лює і регулює інтереси людини, в тому чи­слі і у сфері економіки, відкинуте повністю. На­томість державне регулювання, державний вплив, як і раніше, в добрі застійні часи займа­ють чільне місце. Чи не тому, як повсякчас від­мічає євро­пейська спільнота, реформи в Ук-раїні не йдуть і взагалі наша держава топчеться на од­ному мі­сці. Прийняття Господарського кодексу, який закриває до­рогу приватній ініціативі і спра­вж­ньому підприємництву, було звичайно, полі­тич­ним рішенням Верховної Ради, яка належним чином не порахувалася навіть із вказівками Пре­зидента, які були ним висловлені при накладанні „вето”. І так політика впливає на розвиток права, на його можли­вості виконувати свою роль як засобу саморегуляції суспільства.

Проте життя на цьому не закінчується. За останне десятиліття відбулися великі, навіть ма­сштабні зміни, завдяки яким була відновлена і функціонує приватна власність, в то-му числі і на за­соби виробництва, що тягне за собою ко­рінні зміни і в правовій системі України. Не мо­жна жити і добиватися успіху людині, коли її голова повернута назад. Розвиток права відбува­ється і зараз знову постає питання про поділ права на приватне і публічне.

Встановлення між публічним і приват­ним правом оптимального співвідношення і взаємодії стає центральною і найбільш акту­альною про­блемою розвитку і удосконалення правової сис­теми України. Тут знайде своє міс­це і цивільне право як в аспекті оптимального співвідношення публі­чного і приватного права.

В першу чергу, існування основного під­роз­ділу – публічне – приватне право пов’я-зується з наявністю у суспільстві приватних і публічних інтересів. При цьому під публічним інтересом ро­зуміють не стільки інтереси дер­жави, скільки сукупні інтереси громадян.

Приватне право охоплює – дозвільне і дис­позитивне регулювання, у публічному відноси­ни регулюються на засадах субординації. До того ж регулювання тут має централізований характер.

Публічне право – інтенсивно використовує примус, переважають і імперативні приписи.

Приватне право регулює відносини на за­садах координації, абсолютну перевагу тут ма­ють диспозитивні норми, а правове регулювання відбувається на засадах децентралізації.

Як висновок, можна сказати, що філософія права може допомогти вирішити проблему спів­відношення приватного і публічного права, в якій з розвитком сучасного права постає все бі­льше питань.


 

Я. Н. Шевченко

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.