Демографічна політика – система регулювання народжуваності.

Тема 3. Населення землі

ПЛАН

1. Кількість населення на Землі.

2. Природний і механічний рух населення землі.

3. Статево-вікова структура населення.

4. Поділ людей на раси. Світові релігії

5. Урбанізація. Міське і сільське населення.

6. Трудові ресурси.

1. Нині на Землі живе понад 6 млрд людей. Розміщені вони по ній дуже нерівномірно. Це пов'язано з різними чинниками — природними, історичними, економічними, екологічними, політичними. Досить значні за площею регіони мають серед­ню густоту населення понад 1000 чол. на 1 км². Водночас значні території суходолу (близько 16 %) практично не засе­лені.

Середня густота населення світу перевищила 40 чол. на 1 км²суходолу. За цим показником окремі материки і частини світу істотно відрізняються. Найгустіше заселені Європа й Азія, найменше Австралія. По країнах контраст у чисельності населення і його густоті ще разючіший. Більш як п'ята частина населення планети сконцентрована в Китаї (близько 1,3 млрд жителів). Понад 1 млрд людей живуть в Індії. Третьою за кількістю населення країною світу є США (280 млн чол.). Більш як 200 млн людей живуть в Індонезії. У Бразилії, Росії, Паки­стані, Японії, Бангладеш, Нігерії живе понад 100 млн чол. у кожній .

.Найвища у світі густота населення — у Бангладеш (близь­ко 750 чол. на 1 км²). У цій невеликій за площею країні, яка майже в 5 разів менша за Україну, мешкає близько 130 млн жителів. Висока густота населення також у Японії, Індії, Шрі-Ланці, Лівані, на острові Ява в Індонезії -- АЗІЯ

У ЄВРОПІ найгустіше заселені Нідерланди, Німеччина, Ве­ликобританія, Бельгія

В АФРИЦІ — Руанда і Бурунді,

в АМЕРИЦІ — Ямайка і Сальвадор.

Рідко заселені Північна Євро­па (Фінляндія, Ісландія, Норвегія), країни пустельних районів (Саудівська Аравія, Монголія,). Низька середня густота населення в Канаді й Австралії, а най­нижча — вГренландії.

Десять найбільших за чисельністю населення країн світу (2000 р.), млн чол.

2. Процес народження і смерті людей на Землі триває безпе­рервно багато тисяч років. Покоління змінює покоління. Співвідношення між кількістю народжених і кількістю померлих на певній території називається природним прирос­том. Природний приріст може бутидодатним, нульовим, від'ємним,. Останнє явище називається депопуляцією.

У далекому минулому населення Землі зростало повільно. Хоча народжуваність була високою, але високою була й смертність. У другій половині XX ст. умови життя людства в цілому поліпшились. В азійських, латиноамериканських та африканських країнах з їх високою народжуваністю скороти­лася смертність. Почалося бурхливе зростання населення. У 1960 р. чисельність населення Землі досягла З млрд.Швидкі темпи його зростання дістали назву демо­графічного вибуху. Проте в середині 80-х років щорічний приріст населення планети знизився майже до 1,5 % . Його де­далі більше стали визначати соціально-економічні чинники .

Демографічна політика – система регулювання народжуваності.

Міграції населення — це переміщення людей по тери­торії, пов'язані здебільшого зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий період. Міграції поділяються на внутрішні й зовнішні. Внутрішні міграції — це переїзд людей з однієї частини країни (області, провінції, штату) в іншу. Зовнішні — це переміщення людей з однієї країни в іншу.Зовнішні міграції поділяються на еміграцію і імміграцію.

Емі­грація — це виїзд людей зі своєї країни в чужу на постійне читимчасове проживання.

Імміграція — це в'їзд до країни громадян інших країн. Загалом основні міграційні потоки спрямовані тепер з Центральної і Південної Америки до США і Канади. Велику притягальну силу для жителів країн Африки та Азії має Західна Європа. Триває еміграція з країн Східної Європи доСША, Канади, держав Західної Європи. Євреї виїжджають до США, Ізраїлю і Німеччини .

Зростають і внутрішні міграції. Одні люди переїжджають із села в місто, інші переселяються з міст у приміську зону. В окре­мих країнах, наприклад Аргентині та Бразилії, продовжується освоєння нових земель.

Загалом основні міграційні потоки спрямовані тепер з Центральної і Південної Америки до США і Канади. Велику притягальну силу для жителів країн Африки та Азії має Західна Європа. Триває еміграція з країн Східної Європи до США, Канади, держав Західної Європи. Євреї виїжджають до США, Ізраїлю і Німеччини .

.

. Відбуваються і так звані маятникові міграції. Щодня мільйони людей у різних країнах світу вранці їдуть з приміських зон у міста, а ввечері повертаються назад. Наймасовіші внутрішні міграції відбуваються у США. Чима­ло американців узагалі живуть у пересувних автофургонах.На спеціально обладнаних стоянках до автофургонів підклю­чають електроенергію, воду, каналізацію.

Якщо робота й оп­лата праці не задовольняють, люди знімаються з місця і їдуть далі. У США також набула поширення міграція в «теплі» шта­ти — Каліфорнію, Флориду, Техас. Щодня майже 25 млн аме­риканців літає на роботу в інші місцевості.

3. Для суспільства велике значення має віковий склад (структура) населення як співвідношення кількості різних йо­го вікових груп. Для будь-якої держави особливо цінні люди в працездатному віці. Важливо також мати «критичну масу» молодих. Справа в тому, що літні люди переважно консерва­тивні. Вони не сприймають прогресивних змін у житті. Це є небезпечним для будь-якої країни світу.

Найбільшою є частка дітей у населенні Африки, Азії, Ла­тинської Америки. Вона досягає тут 40 % і навіть більше. А от людей похилого віку мало (2-9 %). Інша ситуація в розвине­них країнах. Тут частка дітей становить 20 % , а частка літніх людей — 15 % (мал. 7).

Важливе практичне значення для будь-якої країни має і статевий склад (структура) населення, тобто співвідношення між чоловіками і жінками. Відомо, що є «чоловічі» й «жіночі»

Мал. 7. Розподіл молодих людей (10-24 роки) по регіонах світу (на кінець XX ст.)

Відомо, що є «чоловічі» і «жіночі» галузі господарства. В цілому у світі чоловіків більше. Чо­ловіки переважають у Китаї, Південній Азії, деяких мусуль­манських країнах. Навпаки, в країнах Європи, в Японії, США, Канаді й Австралії більше жінок.

Різними є співвідношення між чоловіками й жінками в містах і селах. У Європі, США, Канаді й Австралії в сільській місцевості переважають чоловіки, у країнах, що розвивають­ся, — жінки.

4. Усе людство належить до трьох основних рас: європеоїд­ної, монголоїдної та негроїдної. Дехто з учених виділяє ще американську й австралоїдну раси. До першої вони відносять індіанців Америки, до другої — аборигенів Австралії та деякі народи Океанії, Південної і Південно-Східної Азії.

Людство поділяється не лише на раси, а й на окремі нації. Нація — стійке поєднання людей на певній території, які мають спільні походження, звичаї, історію, мову. Тепер нація стоїть вище від раси. Так, американська нація США об'єднує представників усіх людських рас. Нині на Землі проживає близько 5 тис. народів і племен. Населення Землі поділяється не лише за національною, а й за мовною ознакою.

Великий вплив на життя багатьох народів і країн має релігія. Релігія — це віра людини в те, що її життя на Землі не є випадковим. Воно має певний сенс і визначається надпри­родними силами. Найпоширенішими у світі є три релігії: християнство, іслам, буддизм.Багато віруючих сповідують індуїзм, конфуціанство і синтоїзм. В Ізраїлі та загалом серед євреїв усього світу панівна релігія — іудаїзм.

5. Розміщені на певній території населені пункти разом з ус­таленими зв'язками між ними утворюють систему розселен­ня. Такі системи почали формуватися в межах окремих країн.

В усьому світі відбувається процес урбанізації, тобто зростання міст і підвищення їх ролі в житті суспільства. Визначальна роль у формуванні систем розселення нале­жить містам-мільйонерам. Нині їх на планеті близько 300. Навколо них переважно і формуються великіскупчення населених пунктів різної величини. Так утворю­ються міські агломерації. Найбільші у світі міські агломерації сформувалися навколо Мехіко (понад 25 млн чол.), і Токіо (18 млн чол.).У густонаселених районах світу великі міські агломерації починають зливатися. Такі їх поєднання називають мегалополі­сами.Вони найчастіше формуються на узбережжі океанів. Най­більші з них (мал. 9) виникли вздовж Тихоокеанського узбе­режжя Японії (понад 60 млн чол.) і північно-східного узбереж­жя США від Бостона до Вашингтона (близько 50 млн чол.).

Нині вже понад 50 % населення світу живе в містах. їх функції різні. Майже всі міста вико­нують політико-адміністративні функції. Серед них виділя­ються міста, спеціально побудовані як столиці (Бразиліа, Кан­берра).

Рівень урбанізації в різних країнах неоднаковий. Найви­щий він у Великобританії та Кувейті (близько 90 %) і в Авст­ралії (понад 85 %). Високоурбанізованими також є Японія, Ізраїль, Уругвай, Німеччина.

У сільських населених пунктах нині проживає менш як 50 % населення планети. Чисельність сільського населення продовжує зростати, але оскільки міста розвиваються швид­ше, частка селян постійно скорочується.

6. Трудові ресурси— це та частина населення, яка перебуває в працездатному віці. В різних країнах працездатний вік ви­значається по-своєму. В середньому це період життя людини від 15 до 65 років. Не всі працездатні мають можливість чи бажання працювати. А для суспільства важливі не потенційні , а реальні працюючі. Тому виділяють ще й економічно активне населення – людей, які в даний час працюють в господарстві.