Харків. Палац спорту. 3 150 глядачів. Судді: В.Раскатов (Москва), В.Єфремов (Челябінськ), В.Кривощоков (Свердловськ).

„Динамо” (8): Ушаков; Алексєєв – Печенєв, Цируль – Любкін, Дров'янников – Бевзь, Амелін – Салімжанов (2); Фуников (2) – Єршов – Ксенофонтов, Юнусов – Коржилов – Поляков (2), Ткачук – Варивончик (2) – Ємельяненко, Никаноров – Благодатських – Павлов.

„Іжорець” (8): Кугач (Лосєв, 33); Марков – Родіонов, Васильєв – Гунченко; Бойцов – Кравець – Ажимов, Фофанов – Пушков – Лаптєв, Сергєєв – Рихлов – Лесников, Назаров.

Шайби: Дров'янников (Ткачук, 9), Поляков (Цируль, Коржилов, 19), Єршов (31), Варивончик (Дров'янников, Ємельяненко, 33), Ксенофонтов (Бевзь, Єршов, 46), Ажимов (56), Никаноров (60).

ГОСПОДАРІ провели обидва заключні матчі попереднього етапу дуже обережно, уникаючи найменшого ризику, чим і пояснюється їх порівняно невелика перевага в рахунку. Ці перемоги відкрили динамівцям шлях до перехідного турніру.

В матчі з «Іжорцем» в останній раз вийшов на лід у формі «Динамо» ветеран команди Анатолій Ємельяненко.

«…А от хто в умовах швидкоплинного відбірного турніру і загостреної до краю конкуренції на фініші виявив себе з кращого боку, так це харківське «Динамо». Після невиразного старту (8 очок з 20 можливих і десяте місце) здавалося, що наші земляки переоцінили сили, запланувавши перед чемпіонатом вихід до фінальної четвірки. Та дальша рекордна серія з тринадцяти перемог поспіль підтвердила, що слово у динамівців не розходиться з ділом.

Упевнена та розсудлива гра на фініші засвідчила і про неабиякий характер команди. Кульмінаційним став момент, коли за чотири тури до фінішу харків’яни вдома поступилися торпедівцям Усть-Каменогорська і відкотилися на п’яте місце. У багатьох у подібній ситуації опустилися б руки, але динамівців невдача тільки підхльоснула.

У наступному поєдинку харків’яни провели у Ярославлі у ворота господарів, які вкрай рідко поступаються вдома, десять (!) «сухих» шайб. Не менш упевнено подолали вони в Череповці «Металург» - 7:3 і, завершивши перемогами заключні ігри попереднього турніру із «Зіркою» та «Іжорцем», увійшли до фінальної четвірки.

Успіх динамівців цілком закономірний. Команда здобула найбільше перемог у лізі й посідає друге місце за результативністю. На рахунку наших земляків вісім виграшів з великим рахунком (перевага у п’ять і більше шайб). Подібним результатом може похвалитися лише «Сибір». У динамівців є три рівні за силою ланки. Трійки форвардів Юнусов – Коржилов – Поляков, Фуников – Єршов – Ксенофонтов, Ємельяненко – Варивончик – Ткачук з честю витримали основне навантаження в ході турніру. Захисники Хоменко – Любкін, Алексєєв – Печенєв, Дров'янников – Бевзь не тільки надійно виконували безпосередні обов’язки, але й добре організовували атаки та часто завершували їх. Не випадково гравці оборони «Динамо» провели п’яту частину закинутих командою шайб, а результативності Любкіна (10 шайб) та Печенєва (6) могли б позаздрити і деякі форварди.

Порівняно з минулим сезоном динамівці посилили гру у захисті. Водночас і форварди заслуговують на відзнаку. Між тим, втративши перед початком чемпіонату свого кращого бомбардира Зубрильчева, команда мала певні труднощі в організації атак. Гадається, саме через це динамівці невиразно стартували. Але стабілізувавши склад ланок, відчутно посилили гру. Рівно провели попередній турнір голкіпери Магідов та Ушаков.

Які ж шанси підопічних заслужених тренерів РРФСР Ю.Г.Очнєва та В.М.Єгорова на другому етапі змагань? Думається, команді доведеться нелегко. На відміну від хокеїстів СК ім. Урицького, «Сибіру» та «Салавата Юлаєва», динамівці не мають досвіду офіційних ігор з представниками вищої ліги. А ця обставина наступного етапу змагань матиме важливе значення…»

В.ЗУБОВ. «Спортивна газета». №3, 5 січня 1985 року.

«…Харьковское «Динамо» выступает в первой лиге всего третий год. В основном сохранило тот состав, которым играло во второй лиге. Тем очевиднее постоянное совершенствование мастерства его хоккеистов. Не случайно большинство тренеров первой лиги характеризует «Динамо», как хорошо обученную команду. Тактическая грамотность, пожалуй, действительно является главным козырем харьковчан. И в этом видится заслуга прежде всего старшего тренера Ю.Очнева, работавшего некогда в столичном «Динамо». Он и его помощники много времени отдают индивидуальным занятиям с хоккеистами.

И качество игры налицо. Если до одиннадцатого тура украинская команда пребывала в тени и вряд ли кто решился бы предсказать ей выход в четверку, то начиная с этого момента она от матча к матчу вызвала к себе все больший интерес. Шутка ли - одержать тринадцать побед подряд и перейти с седьмого места в лидеры! Между прочим, самому Ю.Очневу характеристика его команды как обученной не очень импонирует. Он предпочел бы считать ее способной. Во всяком случае, ряд ее игроков (Печенев, Юнусов, Коржилов, Емельяненко) показывают незаурядное мастерство.

Именно оно позволило динамовцам провести победную концовку в четырех последних турах, когда на этом сравнительно коротком отрезке решалось, кто из шестерки лидеров дрогнет, не выдержит напряжение гонки...»

Е.СМЕТАНИН. «Футбол-Хоккей». №3, 1985 г.

ПЕРЕХІДНИЙ ТУРНІР

20.01.85. „АВТОМОБІЛІСТ” (Свердловськ) – „ДИНАМО” (Харків) – 9:1 (4:0,3:0,2:1).

Шайби: Осипов, Глотов, Март'янов, Балдін, Старков-2, Карцев, Безукладников, Татаринов – Любкін.

21.01.85. „АВТОМОБІЛІСТ” – „ДИНАМО” – 6:3 (2:1,2:2,2:0).

Шайби: Татаринов-2, Федоров-2, Карцев, Балдін – Благодатських, Амелін, Юнусов.

27.01.85. „ДИНАМО” (Харків) – „ТРАКТОР” (Челябінськ) – 3:5 (1:0,2:3,0:2).

Поиск по сайту: