Справи розглядаються з додержанням загальних правил цив судочинства за винятком деяких положень та меж розгляду і мають додаткові особливості розгляду.

Теоретичні основи ЦПП

1. Поняття і специфічні риси предмету ЦПП. Проблемні питання методу ЦПП

2. Проблемні питання сутності і значення цивільно-процесуальної форми

3. Норми ЦПП поняття, проблемні питання реалізації

4. Стадії і провадження як поняття які визначать структуру цивільного процесу

На самостійне доопрацювання

1.

Існує два підходи до визначення предмету ЦПП:

1) Вузький:

Є традиційним і вузьке визначення предмету ЦПП відповідно до якого входить така сукупність сусп. Відносин що складається тільки за участі суду загальної юрисдикції.

Прихильники: Абрамов,клейман. Боне , грось гурвіч, добровольський зайцев, Четет, Штефан

Вузька трактовка проявляється в тому що ЦПП розглядається виключно як загальне судове право, а цивільний процес ототожнюється з цивільним судочинством тому діяльність господарських, адміністративних, третейських судів, не включається до предмету ЦПП так як знаходиться за межами ЦПП і норми що регламентують порядок розгляду і вирішення цих судів створюються самостійну галузь права поряд с ЦПП

Таким чином в основі вузького підходу є теза про те що характер процесуально галузі права, процесуальних норм визначається природою правозастосовного органу тобто органу що вирішую, розглядає справу.

Правова природа процесуальних відносин і процесу визначається і характеризується не тільки характером матеріально-правових відносин а й природою судового органу що здійснює правозастосовну діяльність, його правовим статусом, системою принципів що визначають його діяльність. Т.Ч., логіка суджень прихильників вузького розуміння така: який орган розглядає справу, таким буде і процес.

2) Широкий:

На відміну від першого прихильники широкого направлення (Зейдер, Осокіна, Єлісейкін, Живооліс, Щеглов) включають відносини за участю не тільки судів загальної юрисдикції, але й господарські адміністративні, третейські.

Засновником був Зейдер.

Крім вказаних судів Зайдер посилався на норму матеріального права що може бути предметом розгляду і судами загальної юрисдикції.

Таким чином прихильники широкого підходу виходять в своїх судженнях с тази що характер процесуальної галузі прав процесуальних норм визначається природою характеру не правозастосовною нормою, а нормою що застосовує відповідний суд. Тому яке матеріальне право що застосовується таким і буде процес.

Доктриною ЦПП визначено що ЦПП притаманний імперативно-диспозитивний метод.

Зміст розкивається через сукупність юридичних особливостей що є і специфікою ЦППвідносин

Внутрішній зміст складається з таких елементів:

- Правове положення суб’єктів ЦПП-відносин що регулюється ЦПП та має вертикальну структуру правових зв’язків влади і підходів

- В характері юридичних фактів що виступають в якості підстав виникнення зміни і припинення ЦПП-відносин які регулюються ЦПП

- В характері різності суб’єктивних прав і обов’язків ЦПВ

- Зміст ЦПВ характеризується поєднанням диспозитивного і імперативного

- Характер юридичних санкцій за порушення ЦПНорм

2..

Процесуальній доктрині існують напрямки вчених процесуалістів що включаються до змісту пон-тя ЦПФ і розкривають її сутність.

1) ЦПФ сукупність правил що регулюють порядок здійснення правосуддя з цивільних справ або як систему вимог тобто умов прав і обов’язків

2) ЦПФ встановлений законом порядок діяльності суду та осіб що беруть участь в справі обов’язковість якого забезпечена засобами процесуального примусу.

3) ЦПФ особлива форма діяльності суду з розгляду і вирішення спору

ЦПФ – це обумовлена предметом і методом правового регулювання ЦПП і визначена нормами ЦПзаконодавства послідовність виникнення розвитку і припинення цивільного процесу судочинства та порядок реалізації суб’єктами ЦПправовідноси своїх процесуальних прав і обов’язків, процесуальних дій здійснюваних під контролем суду і спрямованих на розгляд і вирішення цивільних справ у суді і процесуального порядку оформлення результатів таких дій

Ознаки ЦПФ:

- Призначення ЦПФ існують для впорядкування діяльності для здійснення правосуддя цивільних справ

- Урегульованість ЦПФ нормами ЦПП які визначають поведінку суду та учасників цього процесу організовують їх діяльність та регламентують спосіб та порядок їх прав і обов’язків встановлюють послідовність вчинення процесуальних дій. Така ознака може характеризуватися як нормативність

- Залежність ЦПФ від системи принципів ЦПП які визначають специфіку процесуальної діяльності суду які беруть участь у справі та інших учасників процесу

- Надання процесуальних гарантій учасникам процесу. Система таких гарантій складається з процесуальних прав і обов’язків що забезпечує здійснення суб’єктивних прав і обов’язків та можливість застосування судом до учасників процесу заходів процесуального примусу.

- Системність правил які утворюють ЦПФ. 3 елементи:

1. Процесуальний закон містить вичерпний перелік учасників процесу ;

2. Місце кожного часнику процесу є самостійним і тому змішання функцій різних учасників не можливо. Кожен учасник має самостійні підстави вступу до справи та самостійний статус і свої процесуальні права і обов’язки;

3. Сукупність процесуальних гарантій що забезпечують дотримання процесуальної форми судом і всіма учасниками процесу

- Формальна визначеність всіх процесуальних дій через відповідні процесуальні акти та документи. Ст. 119, 212

- Динамізм і стабільність ЦПФ(принцип дизпозитивності і змагальності- сторони не мають права вибору відносно судових процедур і повинна слідувати встановленому законом алгоритму)

- Універсальність

- Імперативність

Судова процедура – це встановлена нормами ЦПК порядок діяльності суду і інших учасників процесу пов’язаного з вирішенням вимог процесуального характеру з метою захисту прав свобод і інтересів особою яка звернулася до суду та задоволення клопотань в процесі розгляду і вирішення цивільної справи що впливають на рух процесу

3.

Процесуальна норма - це встановлене і санкціоноване державою загально обов’язкове і формально визначене правило поведінки організаційно-процедурного характеру, яке з метою регламентації порядку здійснення правосуддя в цивільних справах закріплюють права і обов’язки учасників процесу та процедуру вчинення ними процесуальних дій а такоє захищені від можливих порушень заходами державного примусу.

Ознаки:

1) Спрямованість на виконання завдань цивільного судочинства (забезпечення справедливого неупередженого своєчасного розгляду)

2) Реалізація з метою захисту порушених невизнаних оспорюваних прав і інтересів фо,юо держави

3) Системний характер норм ЦПП який поляж що при розгляді вирішення цивільних прав застосовується не окреме правило поведінки а сукупність норм ЦПП

4) Організаційно процедурних хар-тер що розрахований на неодноразове використання типових повторюваних ситуацій

5) Особливість адресату норм цпп що здійснюють їх застосування і яким виступає суд

6) Категоричний характер, основна форма реалізації – виконання, їх процедурний хар-тер що визначають не тільки дії учасників процесу а й спосіб порядок послідовніст їх здійснення а також форм закріплення результатів цієї діяльності

7) Процесуальні санкції які визначають особливості конкретних ЦПнорм

8) Всі норми ЦПП утворюють цілесну і взаємообумовлену систему в якій жодна правова норма не може існувати ізольовано від інших

Класифікація ЦПнорм:

1. За змістом:

- Регулятивні

- Дефінітивні, ст. 53, 54, 55, 57

2. За сферою застосування

- Загальний ст. 26, 27,

- Спеціальні ст. 33,

- Виняткові ст. 23, ч 3 ст 209

3. За ступенем обов’язковості

- Імперативні ст. 20 , 59

- Диспозитивні ч 2,3 ст 31

4. Залежно від форми вираження правил поведінки

- Уповноважуючи ч 3 ст 55. Ст. 132

- Зобов’язуючі ч. 4 ст 55, 50, ст. 77, ч 6 ст 130, 131 109

- Забороняючи ст. 20-23, 122, ч 5 ст 53

5. За стпенем визначення і способом вираження

- Абсолютно визначені ст. 137 ч 2, 201, 294 324

- Відносно визначені ст. 121 ч 1 ,

- Альтернативні ст. 110,177

6. Організаційні норми як формують процесуальну діяльність або форму та зміст процесуальних документів і ЦПФ ст. 119, 295

7. Охоронні, покликані забезпечити точне здійснення всіх інших процесуальних форм, регулюють засобів цивільно-процесуальні відповідальності

4.

Необхідність поділу процесуальної діяльності на певні етапи, тобто стадії обумовлено тим що процесуальні дії суду та інших учасників розрізняються з точки зору :

1) конкретних найближчих цілей цієї діяльності (а саме відкриття)

2) конкретного змісту і суб’єктного складу процесуальної діяльності

3) правових наслідків процесуальної діяльності

Поділ судочинства на стадії пов'язаний з такими критеріями:

1. Конкретна мета процесуальної діяльності

2. Суб’єктний склад

3. Зміст що чітко визначений нормами ЦПК

4. Правові наслідки

Стадія – суворо визначений етап в розвитку процесу по конкретній цивільній справі що включає сукупність послідовно здійснюваних дій що напрвлені на вирішення самостійного процесуального завдання

- Це складові стадії цивільного судочинства що хар-ються спільність найближчою процесуальної мети

Перша концепція

1) Подання заяви до суду ст. 118 ЦПК, що може мати такі ускладнення (залишення без руху, повернення заяви ч 3 ст. 121)

2) Відкриття провадження у справі ст. 122 ЦПК

3) Провадження у справі досудового розгляду (глава 3ЦПК: попереднє судове засідання, підготовка справи о судового розгляду

4) Судовий розгляд ст. 157-196

5) Звернення судового рішення до виконання

Друга концепція:

1) провадження у суді першої інстанції (від відкриття провадження до винесення рішення)

2) провадження в суді 2 інстанції (апеляц)

3) провадження у суді 3 інстанції(касац)

4) Перегляд ВСУ

5) Перегляд за ново виявленими обставинами

6) Виконавче провадження

Провадження

Вид цивільного судочинства визначає:

- номінування суб’єктів процесу та їх становище

- Специфіка відкриття провадження

- Можливість використання окремих засобів захисту

- Строки розгляду справ

- Розподіл обов’язків по доказуванню

- Особливість постановлення або ухвалення кінцевого судового акту

Таким чином поділ судового порядку розгляду цивільних справ на види провадження проводиться в залежності від:

- Предмету судового захисту

- Цілей судової діяльності

- Способу захисту

Провадження – частина цивільного процесу що визначена особливостями процесуального порядку розгляду та вирішення певних категорій цивільних справ та складається з системи процесуальних стадій що функціонують у визначеній нормами ЦПК послідовності та часових межах що супроводжуються процесом фіксації результатів процесуальної діяльності суду та учасників процесу

Види проваджень відрізняються один від одного:

1. За об’єктом процесуальних відносин, які виникають при реалізації кожного виду провадження

2. За суб’єктним складом

3. За змістом процесуальних правовідносин

4. За певними категоріями справ

5. Підставами їх порушення тощо.

Провадження в цивільному процесі утворюють специфічну конструкцію розгляду цивільної справи яка відображає предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально правової природи справ що розглядаються судом , специфіку документування фактів, як юридично-фактологічні основи справи та результатів її розгляду що відображається в процесуальних документах

Ст. 15 визначає 3 види провадження:

- Позивне розділ 3 ст 107-233

- Наказне розділ 2 ст 95-106

- Окреме розділ 4 ст 234-290

Особливості позивного провадження:

- Наявність спору про право як предмет судового розгляду

- Специфічний об’єкт судового захист (суб’єктивне право, охорон заоном інтереси

- Рівноправність та відсудність між ними підпорядкування

- Здійснення процесуальної діяльності з метою розгляд і вирішення спору про право у спосіб передбачений законом

- Має універсальний характер форми захисту (реалізація через позов)

Особливості наказного провадження:

Наказне провадження – самостійний спрощений від провадження в цивільному процесі застосування якого обумовлено правовою природою матеріально правових вимог стягувача їх безспірністю а також достовірністю письмових документів що підтверджують ці вимоги.

Судовий наказ – особливий вид постанови суду про стягнення з боржника грошових коштів що ґрунтуються на безспірних вимогах що підтверджені письмовими документами, виданий за спеціальною процедурою є підставою для виконання

Оскільки в судовому наказі не встановлюються обставини на підтвердження вимог .. відповідно він ен містить мотивувальної частини і тому така властивість як приюдиційність(встановлення юрид фактів) судовому наказу непритаманна.

Поділ наказного на стадії:

1) Відкриття

2) Видача судового наказу та набрання ним законної сили

3) Скасування судового наказу

4) Виконання судового наказу

Особливості окремого провадження

Є самостійним видом цивільного судочинства, характеризується специфічним процесуальним порядком розгляду і вирішення чітко визначених процесуальним законом категорій справ в яких суд встановлює дії події стан здійснює захист охоронюваних законом інтересів громадян та організацій.

Справи розглядаються з додержанням загальних правил цив судочинства за винятком деяких положень та меж розгляду і мають додаткові особливості розгляду.

Поиск по сайту: