Відносини між корпораціями й державою

ПРОБЛЕМИ МАКРОЕТИКИ

У макроетиці бізнесу виділяють кілька ключових проблем, досить актуальних для сучасного ділового життя. До них відносяться: етика взаємин між корпораціями, між корпораціями й державою, між корпораціями й споживачами, між корпораціями й інвесторами, між корпораціями й локальними співтовариствами, між корпораціями й навколишнім середовищем. Розглянемо докладніше кожну із цих проблем.

Взаємини між корпораціями

Вони різноманітні. У наш час спостерігається інтенсивний процес об'єднання корпорацій з усіма наслідками, що випливають звідси, у тому числі й моральними, серед яких виділяється моральний аспект проблеми контролю "материнськими" корпораціями "дочірніх". Чи повинен контроль з боку вищестоящої компанії здійснюватися у вигляді тотального керівництва? Чи повинна "дочірня" корпорація мати певну свободу? Якщо вірно останнє, наскільки далеко може простиратися ця свобода? З одного боку, від "дочірньої" корпорації потрібне беззаперечна слухняність, виконання вказівок вищестоящої компанії, з іншого боку - всі можливі варіанти ситуації зверху прорахувати найчастіше неможливо й нижчестояща корпорація повинна проявляти розумну ініціативу, можливо навіть порушення прямих вказівок заради одержання стратегічної вигоди.

При розгляді цієї проблеми представники деонтичної етики роблять особливий акцент на свободі й відповідальності будь-якої корпорації, розумності її керівництва, відстоюючи моральне право корпорації на свободу рішення. Представники етики утилітаризму воліють розглядати окремі ситуації, керуючись методологією розрахунку вигід і витрат.

Не менш важлива й інша проблема. Між незалежними корпораціями, що діють в одній і тій же сфері бізнесу, неминуча конкуренція, у процесі якої виникають різноманітні моральні проблеми. Однією з найбільш серйозних є моральна проблема вибору засобів, для того щоб здобути перемогу над конкурентом, у тому числі таких, здавалося б, не небезпечних на перший погляд для моралі, як зниження ціни продукції нижче її собівартості або зниження заробітної плати для зниження собівартості. Економічні заходи мають, однак, оборотну - моральну -сторону.

Підприємці в подібних ситуаціях найчастіше керуються етикою утилітаризму, коли здійснення певного роду дій у процесі конкурентної боротьби цілком виправдано. Хоча ці дії можуть завдати шкоди конкурентові, але в той же час досягається певний позитивний результат (вигоди для своєї компанії, акціонерів або її найманих робітників).

Найтіснішим чином з моральною проблемою вибору засобів зв'язана проблема конкуренції: до якого ступеня вона може тривати й наскільки далеко може зайти, щоб не були порушені моральні норми й принципи, прийняті в суспільстві?

У якості хрестоматійного може бути наведений приклад змагання між компанією Bercky Photo і широко відомою Kodak Company. Остання намагалася монополізувати ринок аматорських фотоапаратів, і без того вже володіючи 80% ринку. Не проводячи широкої рекламної кампанії, Kodak викинула на ринок велику кількість фотоапаратів, розрахованих на нову фотоплівку. Певний час фотоапарати такого типу могла продавати тільки Kodak, тому що подібного товару більше ніхто не міг запропонувати. Фотокамери компанії Bercky Photo не розкуповувалися, внаслідок чого їй був нанесений значний збиток.

Один із представників деонтичної етики - Д. Брейбрук, приводячи цей приклад у книзі "Етика у світі бізнесу" (1983), підкреслює, що фірми, будучи конкурентами, не повинні забувати про те, що вони є членами одного суспільства й тому повинні поважати один одного, не ущемляти прав інших.

Відносини між корпораціями й державою

У наш час існують дві точки зору на проблему взаємин між бізнесом і державою, бізнесом і суспільством у цілому. Перша з них ґрунтується на ідеях Роберта Нозіка, висловлених їм у книзі "Анархія, держава і утопія" (1974), головною серед яких є ідея справедливості як права вільного володіння й розпорядження законно придбаною власністю. Вона розвиває класичні буржуазно-індивідуалістичні погляди на невтручання в справи бізнесу з боку як держави, так і суспільства, вважаючи, що бізнес, максимально використовуючи надану волю, буде одержувати більше прибутки й тим самим приносити більше користі суспільству (у вигляді більшого доходу власників акцій, підвищення заробітної плати найманим робітникам, що збільшить добробут суспільства в цілому, а також у вигляді добродійності).

Однак нині більш популярна друга точка зору. Її представники стверджують, що бізнес є частиною суспільної структури і як суспільний інститут не тільки відчуває вплив з боку суспільства й держави, але також повинен регулюватися й контролюватися як "знизу", так й "зверху". Знизу - членами суспільства за допомогою формування суспільної думки з приводу оцінки діяльності фірми і якості її продукції, використовуючи результати опитувань покупців, створення суспільних комісій і споживчих товариства. Зверху - спеціальними державними структурами, такими, як Комісія з безпеки і якості продукції в США й законами (у першу чергу антимонопольним законодавством, а також законами про якість товарів і законами, що регламентують права споживачів). Виходячи із цієї точки зору й будуть розглядатися відносини між макросуб'єктами на вертикальному рівні.

Взаємовплив моральних суб'єктів у цьому виді відносин дуже великий. З боку держави спостерігається тенденція контролювати корпорації за допомогою спеціальних законів і державних структур, однак у наявності й небезуспішне прагнення корпорацій шляхом лобіювання впливати на політику, що проводиться державою. По обидва боки явно простежуються тенденції утилітаризму, моральна оцінка своїх дій з погляду позитивного результату, однак у поняття позитивного результату сторони вкладають різний зміст.

Крім того, в політиці держави, спрямованої на підтримку життєвого рівня незаможних, хворих і старих, перерозподіл суспільного багатства шляхом високих податків і здійснення широких соціальних програм виразно простежуються тенденції етики справедливості. Ця політика, втім, оцінюється неоднозначно: як позитивно, так і негативно. В останньому випадку відзначається поширення внаслідок такої політики споживчих настроїв у суспільстві, відсутність стимулів до активної діяльності.

У процесі державного регулювання бізнесу можна виділити три основних напрямки:

• регулювання діяльності корпорацій з метою забезпечення ефективності економіки. Так, згадаємо, зокрема, антитрестовське законодавство, в основі якого лежать Акт Шермана, прийнятий ще в 1890 р., і Акт Клейтона (1914 р.), ціль якого - запобігання монополізації й угод між фірмами про ціни на свою продукцію, які встановлювалися б незалежно від ринку;

• регулювання відносин бізнесу й споживачів. Держава визначає відповідальність бізнесу з метою захисту інтересів споживачів і стежить за чітким виконанням законів, що захищають ці інтереси;

• регулювання дій бізнесу відносно навколишнього середовища за допомогою таких державних органів, як, наприклад, агентство з охорони й захисту навколишнього середовища.

Особливо необхідно виділити моральні аспекти відносин між корпораціями й державами "третього світу".

По-перше, вкладення корпорацій в економіку країн "третього світу", привнесення власних технічних умінь і можливостей маркетингу можуть не стільки сприяти самостійному розвитку економіки цих країн, скільки поставити їх у залежність від іноземних інвестицій й іноземних компаній. Можливості формування власної технічної інтелігенції, власного бізнесу, кваліфікованих працівників зменшуються. Виникають ситуації, коли економіка всієї країни може залежати від великої корпорації, як, наприклад, відбулося в Нігерії. Компанія United Africa створювалася тільки для виробництва пальмового масла. Однак через деякий час вона проникнула практично в усі сфери виробництва. Почавши із сільського господарства й торгівлі, вона зайняла лідируючі позиції у виробництві текстилю, цукру, цементу, сигарет, пластмас й у будівництві.

По-друге, це проблема справедливої оплати праці внаслідок прагнення корпорацій платити в країнах "третього світу" за виконання тієї ж самої роботи, що й у власній країні, набагато меншу заробітну плату.

По-третє, це проблема прагнення корпорацій розміщати в країнах, що розвиваються, шкідливі виробництва, що забруднюють навколишнє середовище, і потенційно небезпечні виробництва, а також приділяти набагато менше, ніж у власних країнах, уваги забезпеченню безпеки працівників й охороні їхнього здоров'я. Моральний обов’язок корпорацій - дотримуватись тих же стандартів безпеки, які прийняті в їх власній країні, навіть якщо закони інших країн не так жорстко їх регламентують.

По-четверте, економічне втручання корпорацій у життя країн "третього світу" внаслідок того, що можливість ведення конкурентної боротьби в корпорацій значно вища, приводить до витиснення з ринку національних підприємств.

По-п'яте, більшість вчених вважає аморальною підтримку расистських, корумпованих або таких режимів, що проводять репресії проти населення своєї країни. Участь сильних іноземних корпорацій підсилює економічні можливості цих режимів і тим самим сприяє їхньому збереженню. Аморальна, крім того, і торгівля з такими режимами товарами, які можуть бути використані як інструменти насильства й придушення.

Поиск по сайту: