Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Перехід від ШВЛ до самостійного дихання



Переведення новонародженої дитини на спонтанне дихання – це процес, який передбачає поступове перекладення все більшої частини роботи дихання на пацієнта з переходом на самостійне дихання та екстубацію пацієнта.

· Загальні принципи відлучення від механічної вентиляції:

1) зменшувати першим потенційно найбільш небезпечний параметр;

2) не змінювати одночасно кілька показників;

3) уникати значних змін параметрів;

4) класичним правилом є зниження параметрів не частіше, ніж 1 параметр 1 раз в 3 години;

5) документувати відповідь пацієнта на всі зміни (лист-форма спостереження).

· Алгоритм зміни параметрів вентиляції:

1) FiO2 необхідно зменшувати поступово до 40% в як можна найкоротший строк (рекомендується зменшувати параметр на 5%);

2) зниження частоти вентиляції. ЧВ можна зменшувати на 3 - 5 (мінімальний ефект) або 5-10 вентиляцій (помірний ефект) за хвилину залежно від величини РаСО2;

3) зниження ПТНВ (РЕЕР). Величину ПТНВ треба зменшувати на 1-2 см водн. ст. до мінімального показника 3 - 4 см водн. ст.

4) зниження максимального тиску на вдиху. МТВ (РiР) необхідно зменшувати на 1 - 2 (мінімальний ефект) або 3 - 5 см водн. ст. (помірний ефект). Мінімальний показник МТВ (РiР) не має бути меньшим за 12 - 15 см водн. ст.

5) швидкість потоку газової суміші. Швидкість потоку рекомендується зменшувати на 2 л/хв.

· Після зменшення параметрів вентиляції до мінімального рівня потрібно оцінити готовність дитини до екстубації. Успішній екстубації сприятимуть правильна оцінка функціональних показників дихальної системи, загального стану новонародженої дитини, даних рентгенографії, результатів додаткових обстежень тощо.

· У разі потреби довготривалої ШВЛ, або за відсутності можливостей забезпечити необхідний моніторинг, або у разі відсутності позитивної динаміки стану новонародженої дитини на ШВЛ протягом 3-5 діб, необхідно забезпечити транспортування новонародженої дитини у лікарню третього рівня надання медичної допомоги новонародженим дітям.

Протокол офтальмологічного обстеження новонароджених із групи ризику щодо виникнення ретинопатії недоношених (РН)

· Фактори ризику розвитку ретинопатії недоношених.

1) Недоношеність, особливо при терміні гестації < 28 тижнів або масі тіла < 1000 г:

- 100% дітей масою < 800 г мають певну форму РН;

- 82% дітей з масою < 1000 г мають певну форму РН;

- 66% дітей з масою < 1250 г мають певну форму РН.

2) Вплив кисню (особливо холодного і підвищених концентрацій).

3) Найважливішим фактором ризику є комбінація впливу кисню і недоношеності.

· Заходи щодо профілактики токсичного впливу кисню на сітківку:

1) не використовувати не підігрітий кисень;

2) уникати використання високих концентрацій кисню;

3) уникати тривалого використання кисню.

· Показання щодо офтальмологічного обстеження:

1) лікарю-офтальмологу дитячому потрібно обстежувати всіх новонароджених дітей з терміном гестації < 32 тижнів або масою тіла < 1500 г незалежно від проведення кисневої терапії;

2) новонароджених дітей, які народились в терміні гестації > 32 але < 35 тижнів або масою тіла 1500-1800 г., слід обстежувати тільки за умов, якщо їм проводилась оксигенотерапія за межами пологового залу;

3) за умови триваючої госпіталізації дитини найкращим віком офтальмологічного обстеження слід уважати 5 - 7 тижнів після народження.

Критерії виписки

· За відсутності клінічних ознак дихальних розладів, проблем з харчуванням та інших показань до госпіталізації, новонародженого, який не отримує додаткового кисню протягом щонайменше 2 діб і не має центрального ціанозу, можна виписати додому.

· Додаткові критерії виписки дитини з пологового стаціонару повинні відповідати відповідним положенням клінічного протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною, клінічного протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні, клінічного протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим дітям.

Формулювання діагнозу

· Формулюючи діагноз, слід зазначити наявність і важкість дихальних розладів, після чого вказати ймовірну(і) причину(и). Варіант попереднього діагнозу: „Важкі дихальні розлади новонародженого: РДС? Пневмонія?”. Код такого діагнозу за МСКХ-Х – (Р28.9 – респіраторне порушення у новонароджено­го, неуточнене).

· Після уточнення діагнозу потрібно замінити код Р28.9 на код діагностованого захворювання або розладу. Варіант заключного діагнозу відділення інтенсивної терапії новонароджених дітей: „Респіраторний дистрес-синдром, III стадія”. Код такого діагнозу за МСКХ-Х – (Р22.0).

 


Додаток 1

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.