У німецькомовних країнах в даний час використовується близько 30 антидепресантів, які, як і нейролептики, розрізняються між собою по їх фармакокинетическим і фармакодинамическим властивостях. Найбільш відомі препарати приведені в табл. 24.2.
Клінічно і фармакологічно розрізняють спонуки, що первинно загальмовують, нейтральні або такі, що підвищують, антидепресанти, які характеризуються своїм спектром побічних ефектів. Антидепресанти (наприклад, Amitriptylin, Doxepin), що первинно загальмовують, призначаються в першу чергу при депресіях з тревожно-ажитированной симптоматикою і спочатку діють заспокійливо і як снодійні; їх поліпшуючий настрій ефект розгортається пізніше. Спонуки, що слабо загальмовують або підвищують, антидепресанти (наприклад, Nortriptylin, Desimipramin, Fluoxetin) прописують тоді, коли седативный ефект у пацієнта не показаний або небажаний (Laux, Kцnig & Hebenstreit, 1993).
Найбільш часті побічні дії колишніх антидепресантів, що особливо діють за седативному типом, вегетативного роду: до таких відносяться сухість в роті, порушення акомодації очей, замок, порушення потенції у чоловіків; крім того, може наступити запаморочення, посилене потовиділення і серцебиття. З медичної точки зору має значення, в першу чергу у немолодих пацієнтів, падіння артеріального тиску аж до ортостатичного колапсу, делірії при передозуванні і порушення серцевої діяльності. Новіші антидепресанти із специфічним механізмом дії, так звані СИОЗС (SSRI selective serotonin reuptake inhibitors = селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніна), такі як Citalopram, Fluoxetin, Paroxetin і ін., нерідко викликають нудоту, втрату апетиту і головні болі, але при передозуванні менш токсичні, а значить, «надійніше», ніж Amitriptylin, Imipramin і так далі Украй неприємні деколи побічні ефекти антидепресантів часто приводять до того, що пацієнти самовільно переривають терапію або знижують дозу медикаментів; ця відмова від прийому препарату, обумовлений побічними ефектами, таїть в собі високий ризик із-за високої частоти рецидивів і небезпеки самогубства при депресіях.
Група новіших антидепресантів була розроблена на основі гіпотези недоліку серотоніна, сформульованої близько 30 років тому. Більш специфічний механізм дії нових антидепресантів (в порівнянні із старими) клінічно виражається в іншому спектрі побічних ефектів, але перш за все — в меншій токсичності. Їх ефективність в основному відповідає ефективності старих препаратів (Burke & Preskorn, 1995).
Літій
Літій призначають як при манії, так і для вторинної профілактики депресивних епізодів в рамках біполярних афектних розладів (МКБ-10: F31). При регулярному прийомі літію подовжуються інтервали між депресивними епізодами, депресивні фази ослабляються або не наступають зовсім. Літій переноситься краще, ніж багато антидепресантів, але і він не повністю вільний від побічних ефектів (Kaschka, 1993): так, на початку лікування наступає легкий тремор; нерідко наголошуються нудота, відчуття наповненого шлунку, спрага і посилене сечовиділення. Часто спостерігається надбавка у вазі, що небажано перш за все по естетичних міркуваннях, але добре те, що цей препарат не веде ні до фізичної, ні до психічної залежності. Механізм дії літію сьогодні теж ще в багато чому неясний (Belmaker, Bersudsky, Agam, Levine & Kofman, 1996).