Під цими змінними розуміються характеристики психотерапевта, ступінь вираженості яких, ймовірно, функціонально пов'язана із змінними процесу і результату з боку пацієнта. Бойтлер, Мачадо і Нойфелдт (Beutler, Machado & Neufeldt, 1994) запропонували в своєму огляді порядок опису характеристик психотерапевта: на одній осі розрізняються незалежні від ситуації або відповідно специфічні для терапевтичної ситуації змінні, а на іншій — об'єктивні і суб'єктивні характеристики (ср. мал. 22.1.1).
- Відносно змінних віку, підлоги і етнічної приналежності (1-й квадрант) ми не маємо уніфікованих даних. Але, мабуть, якщо пацієнт і психотерапевт схожі між собою в цих змінних, то ця обставина надає хоч і не головне, але все таки позитивний вплив на терапію (ср. Beutler, Machado & Neufeldt, 1994).
- Останніми роками найінтенсивніше досліджувалися ті групи чинників, які можна описати як здатність встановлювати теплі, поважні і такі, що не викликають страх відносини з пацієнтом (4-й квадрант). Три змінних Роджерса — «теплота, эмпатия і достовірність» (ср. підрозділ про розмовну психотерапію) — відносяться до цього комплексу змінних, що має значення для всіх видів психотерапії, а також для лікування порушених функцій. У соціальній психології поведінки допомоги (Wills, 1982) і в дослідженні психотерапії (Stiles, Shapiro & Elliott, 1986) вдалося довести серед іншого, що ці змінні пов'язані з підвищенням відчуття самоценности у пацієнтів, що є, судячи з усього, загальним ефектом відносин допомоги. Орлінськи, Граве і Паркс (Orlinsky, Grawe & Parks, 1994) узагальнюють сучасний стан досліджень, присвячених змінним терапевтичних відносин: понад 1000 відповідних результатів говорять про те, що цей чинник є основній змінній психотерапевта як в індивідуальній, так і в груповій терапії і сильно впливає на дію терапії в цілому.
Інший приклад — змінна очікування. Очікування і установки психотерапевта по відношенню до пацієнта (Feitkau, 1977), швидше за все, впливають в сенсі ефекту Розенталя на поведінку і психотерапевта, і пацієнта. Дослідження цього питання показують, що найбільш сильна дія спостерігається в тому випадку, якщо очікування психотерапевта і пацієнта позитивні (ср. Beutler, Machado & Neufeldt, 1994). Роль очікування психотерапевта і пацієнта детально обговорювалася також у зв'язку з ефектом плацебо (ср. Baumann, 1986).
- Третя група змінних психотерапевта — це особові характеристики, які виступають для пацієнтів як модель (3-й квадрант). Дією моделі володіють, більш менш незалежно від пацієнта, такі характеристики психотерапевта, як упевненість в собі, ухвалення себе, відсутність тривоги або толерантність до фрустрации, а також ціннісні і загальні установки (ср. Wills, 1982).
- По приводу змінної досвіду (2-й квадрант) — чинника, який природним чином представляється, можливо, особливо важливим — у нас до теперішнього часу немає уніфікованих даних. Психотерапевти приписують цій змінній велике значення в плані їх власного розвитку (Margraf & Baumann, 1986), проте вплив цього чинника на пацієнтів поки однозначно не доведено. Той факт, що навіть непрофесійні психотерапевти, що не мають психологічної і медичної освіти, пройшовши інтенсивний терапевтичний тренінг, здатні успішно допомагати пацієнтам з складними психічними проблемами, доведений стосовно розмовної психотерапії (Zielke, 1979). Проте, даючи оцінку ефективності психотерапевтів-непрофесіоналів, слід подумати про те, що існуючі дослідження не інформують, якою мірою непрофесіонали здатні підтримувати свою «діяльність що допомагає» протягом довгого часу. Можна припустити, що психотерапевти володіють більшою толерантністю до фрустрации і завдяки своєму професіоналізму можуть краще упорядковувати і переробляти не завжди однозначні процеси, що відбуваються з пацієнтом. Згідно метаанализу, який виконали Стайн і Ламберт (Stein & Lambert, 1984), досвідчені психотерапевти при важчих розладах добиваються кращих результатів, чим недосвідчені. Нітцель і Фішер (Nietzel & Fisher, 1981) піддають критичному розбору наявні роботи, присвячені порівнянню ефективності професійних і непрофесійних психотерапевтів. На думку цих авторів, при сучасному рівні досліджень не можна зробити вивід про те, наскільки успіх психотерапії обумовлений відповідною освітою психотерапевта. Ламберт і Бергин (Lambert & Bergin, 1994) відзначають також, що нинішній стан даних неоднозначний, оскільки поняття «непрофесіонал» по-різному визначається в різних роботах (іноді «досвідчений» — «недосвідчений», такий, що іноді «пройшов тренінг» — «не минулий тренінг» і т. д.). Часто відсутні точні відомості про те, якою мірою так звані непрофесіонали використовують психологічні методи, ефективність яких за деяких умов вже відома (ср. Christensen & Jacobson, 1994).