Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Навчання тварин мов-посередників



Дослідження поведінки мавп у процесі навчання мов-посе-редників (як прояву найскладніших когнітивних і комуніка-


тивних функцій) є важливим для розуміння еволюції поведш-ий. Воно дозволяє оцінити, які елементи комунікативних про-цесів у тварин і якою мірою передували появі мови людини (Рєзнікова, 1998, 2000; Зоріна та ін., 1999).

Людиноподібні мавпи, а також дельфіни і папуги можуть засвоювати мови-посередники, які базуються на вищих когні-тивних процесах — узагальненні, абстрагуванні і формуванні довербальних понять, здатності до яких були виявлені в них у традиційних лабораторних експериментах.

Види мов-посередників.Усі використані мови-посередники були побудовані за правилами англійської граматики, але як “слова” в них використовувалися різні елементи.

Єркіш, на відміну від амслену (мови жестів глухонімих у США), створений спеціально для експериментів, а як “слова” у ньому використовуються особливі значки-лексиграми, які мавпа вибирае на клавіатурі, а потім може бачити на екрані комп’ю-тера. Ще один варіант єркішу — коли мавпа одержує усні інс-трукції, а відповідає на них за допомогою знаків.

Навчання мавп і амслену, і єркішу було успішним, до того ж використані методи дозволили з’ясувати, якою мірою такі мови можуть стати засобом комунікації мавпи і людини, а також мавп між собою.

Навчання людиноподібних мавп амслену.Автори першого експерименту — подружжя Гарднер (1969, 1985), яке дослі-джувало здатність шимпанзе опановувати елементи мови.

Не очікуючи від своєї вихованки Уошо особливих успіхів, Гарднери лише ставили завдання з’ясувати:

• чи може Уошо запам’ятовувати й адекватно використову-вати жести;

• скільки жестів може входити до ЇЇ “лексикону”;

• чи може мавпа розуміти питальні і заперечні речения (у цих здібностях сумнівалися);

• чи буде вона розуміти порядок слів у реченні.
Результати, отримані в перший же період роботи з Уошо, а

потім і з іншими мавпами, перевершили навіть найобережніші прогнози. За три роки навчання Уошо засвоїла 130 знаків, які передавалися складеними певним чином пальцями. Шимпанзе активно опановують великий запас жестів, які вони адекватно використовують у широкому діапазоні ситуацій (рис. 4).


Рис. 4. Шимпанзе зображуе знаки амслена "м'ячик" і "бебі”

До словника шимпанзе, який опанував амслен, входять жести, які означають:

• назви предметів, які використовує тварина в повсякденно-му побуті;

• позначення дій, що здійснюються самою мавпою і навко-лишніми;

• позначення визначень кольору, розміру, смаку, матеріалу предметів;

• позначення емоційних станів — “боляче”, “смішно”, “страш-но” тощо;

• позначення абстрактних понять — “швидше”, “ще”;

• позначення заперечення “ні” (засвоєння цього жесту не-рідко відбувається важко. Наприклад, Уошо почала ним користуватися тільки після того, як ЇЇ настрахали вигна-ти на вулицю, де гавкав собака, якого вона дуже боялася).

Експерименти, проведені на різних мавпах, показали, що словник навіть на 400 жестів далеко не вичерпує їхніх можли-востей. Шд час навчання “єркішу” тварини засвоювали сотні знаків і розуміли більш 2000 слів усно. Варто враховувати, що переважно досліди проводилися на молодих шимпанзе і припи-нялися найпізніше у віці 10 років. 3 огляду на те, що в неволі шимпанзе можуть жити до 50 років, автори припускали, що


отримані дані відображають далеко не всі можливості цих тва-рин. По закінченні експериментів мавпи довгі роки пам'ятають засвоєний словник і навички користування ним. Так, Уошо, яку вихователі Гарднери відвідали після семирічної перерви, відразу ж назвала їхні імена і прожестикулювала: “Давай обі-ймемося!”

Властивості мови шимпанзе.Дані, отримані під час навчан-ня мавп мов-посередників, дозволяють проаналізувати, які вла-стивості мови людини можна в них знайти.

Знаки амслену, які засвоюють шимпанзе, мають властивість “семантичності”, тобто за їхньою допомогою мавпи могли при-своювати певне значения деякому абстрактному символу.

Властивість “продуктивності” означав здатність створювати і розуміти нескінченне число повідомлень, претворювати вихід-ний обмежений запас символів у нові повідомлення. Про те, що для мови, засвоєної шимпанзе, це властиво, свідчить, наприк-лад, здатність комбінувати знаки для позначення нових пред-метів. Так, Уошо називала кавун “цукерка-питво”, а лебедя, якого зустріла вперше під час прогулянки, — “вода-птах”.

Властивість "переносу" означав, що предмет повідомлення і його результати можуть бути відділені в часі і просторі від дже-рела повідомлення. Наявність цієї властивості виявляється в здатності:

• використовувати знаки під час відсутності відповідного об'єкта;

• передавати інформацію про минулі і майбутні події;

• передавати інформацію, яка може стати відомою тільки через вживання знаків.

У роботах Р. Футса (1984) наведено окремі спостереження, які свідчать про наявність цієї властивості в мові, засвоєній Уошо і Люсі. Так, наприклад, коли Люсі розлучили з хворим собакою — її улюбленцем, вона постійно його згадувала, нази­вала на ім’я і пояснювала, що тому боляче.

У природних комунікативних системах тварин властивість “переносу" не виявлено.

Культурна спадкоємність — це здатність передавати інфор-мацію про вміст сигналів з покоління в покоління за допомогою навчання і наслідування. Вона становить відмітну властивість мови людини. На запитання, чи виявляється така властивість


у шимпанзе при користуванні мовою-посередником, точної від-повіді поки не отримано. Спілкування Уошо з ЇЇ прийомним сином Лулісом показує, що така спадкоємність, очевидно, мо-же існувати.

Відомо принаймні три випадки, коли Уошо спеціально вчи-ла маля знакам амслену (їжа, жуйка, стілець), складаючи його пальці відповідним чином. Два цих жести так і ввійшли до його словника. Дорослі шимпанзе також у низці випадків за-своювали знаки, наслідуючи родичів, які “говорять”.

Ці дані становлять безсумнівний інтерес, однак вони не мо-жуть бути досить переконливим доказом наявності культурної спадкоємності мовних навичок у шимпанзе. Хоча вони і кори-стуються знаками під час відсутності людини, неясно, на-скільки ці знаки відрізняються за своїми функціями від при-родної мови жестів і рухів тіла. Не було також встановлено, про що мавпи сигналізують одна одній і який тип комунікації забезпечується цими жестами. Разом з тим у природних умовах культурна спадкоємність, очевидно, відіграє певну роль у ство-ренні діалектів природної мови шимпанзе.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.