Визначення терміна «соціальні комунікації».

«Соціальні комунікації» − наукова дисципліна, яка спирається на знання декількох традиційних і сучасних сфер знань: соціології, філології (мовознавство і літературознавство), психології, політології, історії, психо- і соціолінгвістики, етнопсихолінгвістики, соціології мас-медіа, паблік-рилейшнз, маркетинга, теорії комунікації, іміджелогії, семіології.

Соціальні комунікації – це множинне поняття, яке об'єднує безліч інших реалій і понять. Соціальні комунікації містять:

- інформацію, яку передають;

- соціальні канали передачі такої інформації;

- носіїв інформації;

- особливості та властивості інформації, яку передають або яка приймається, канали трансляції;

- чинники, що спотворюють або поліпшують як засоби трансляції, так і сенс інформації, яка передається.

Соціальні комунікації як поняття припускають аналіз явищ, які не вивчалися раніше і які виникають на перетині інших областей знань.

Визначення за А. В. Соколовим: соціальні комунікації – це рух змістів у соціальному часі і просторі.

В Україні і в країнах Європи поширена думка: існують соціальні комунікації, антисоціальні; міські, сільські; телевізійні, радіо-, друкарські, інтернет-комунікації, мобільні; вербальні, невербальні; нормативні, девіантні і багато інших комунікацій.

Термін «соціальні комунікації» семантично невпорядкований, бо:

- назва багатозначна: вона указує на процес, тип комунікації та сукупність різновидів спілкування в суспільстві, нарешті, означає навчальну дисципліну та цілий напрям наукових досліджень, у якому ведеться підготовка фахівців (н-д: кандидат/доктор із соціальних комунікацій);

- поняття «соціального» вже закладене в семантику слова «комунікації», адже коли дві людини і більше перебувають у взаєминах (зокрема комуніціюють, спілкуються), вони формують соціум, суспільство.

14 грудня 2007 р. підписано наказ № 867 «Про внесення змін і доповнень до Переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття вчених ступенів кандидата і доктора наук, присудження вчених ступенів і наукових звань», в якому узаконено нову галузь знань «соціальні комунікації». До діапазону нової галузі було введено сім спеціальностей: теорія й історія соціальних комунікацій; документознавство, архівознавство; книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство; теорія та історія журналістики; теорія та історія видавничої справи і редагування; прикладні соціально-комунікаційні технології; соціальна інформатика.

Спеціальність 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій визначається як «галузь науки, яка вивчає суть, закономірності соціальних комунікацій, процеси, структури і форми соціально-комунікаційних відносин» має такі напрями досліджень: теорія і закономірності розвитку комунікаційної системи суспільства; історія соціально-комунікаційних інститутів суспільства; етапи становлення соціально-комунікаційних структур, форм і процесів; історія важливих наукових відкриттів, що стосуються знакових систем, інструментів, способів документалізації інформації. Вивчаються методологічні, методичні й організаційні основи функціонування документально-інформаційних структур у системі соціальних комунікацій; закономірності розвитку засобів трансляції інформації як складових соціальної комунікації, семіотика соціальних комунікацій; стратегія розвитку соціальних комунікацій, концепції трансформації комунікаційних систем, комунікаційні канали, проблеми комунікаційних відносин та інформаційної культури суспільства, теорія комунікаційних потреб та ін.

Спеціальність27.00.02 - документознавство, архівознавство – «галузь науки, яка вивчає теорію, процеси і форми функціонування документа в оперативному і архівному стані докумен­тально-інформаційних систем і комунікацій».

Спеціальність 27.00.03 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство– «галузь науки, яка вивчає історію книгознавчої, книготоргової, бібліотечно-інформаційної, бібліографічної діяльності, книговидавця, а також етапи виникнення і становлення бібліотечно-інформаційних систем».

Спеціальність 27.00.04 – теорія й історія журналістики– це «галузь науки, яка вивчає теорію, історію, суть, процеси, організаційні форми і структури журналістики в системі соціокомунікаційної діяльності, феномен масової інформації і засобів її поширення, соціокультурні основи взаємодії засобів масової інформації із соціумом».

Спеціальність 27.00.05 - теорія й історія видавничої справи і ре­дагування– «вивчає теорію, історію, методологію, організацію і технологічне забезпечення видавничої діяльності і редагування, їх структурно-функціональні трансформації в умовах електронного середовища».

Спеціальність 27.00.06 - прикладні соціально-комунікаційні технології– «галузь науки, що вивчає історію, теорію, методологію, організацію, становлення прикладних комунікаційних технологій у системі соціальної діяльності (у науці, політиці, освіті, культурі, а також на виробництві)».

Соціальна інформатика (шифр 27.00.07)– «яка досліджує соціально-комунікаційні структури як об'єкти інформатизації, закономірності розвитку автоматизованих технологій щодо наочно-об'єктних трансформацій у сфері соціальних комунікацій й інтелектуальної обробки інформації і знань».

О. М. Холод пропонує семантично надмірний термін «соціальні комунікації» замінити на термін «комунікативістика». Комунікативістика (за нашим визначенням) – це галузь знань, що вивчає проблеми організаційно впорядкованої системи документів, їх масивів та інформаційних технологій, що забезпечують реалізацію інформаційних процесів і намірів за безпосередньої участі членів комунікативного процесу.

На думку О. М. Холода термін «комунікативістика» не є повним і він пропонує доповнити термін словом - «тека» (від гр. theke - вмістище, ящик - систематизовані збори карток із якими-небудь відомостями, матеріалами). Два терміни «комунікативістика» і «тека» можуть утворити словосполучення «комунікативістська тека», яке позначить описуване нами поняття. Проте термін «комтека» залишається поки що авторським. Світова ж наука надає перевагу терміну «соціальні комунікації».

Поиск по сайту: