Схема аналізу складного безсполучникового речення

1. Записати речення.

2. Виділити граматичні основи.

3. Пронумерувати предикативні частини.

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему.

6. Дати загальну характеристику складного безсполучникового речення:

а) речення складне;

б) безсполучникове;

в) тип за кількістю предикативних частин: елементарне, неелементарне;

г) тип за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне; ґ) тип за інтонуванням: окличне, неокличне;

д) із скількох частин складається;

є) перша частина (прочитати), друга (прочитати) і т.д.;

є) тип за структурними особливостями: з однотипними чи різнотипними частинами;

ж) семантико-синтаксичні відношеннями між частинами: для речень з однотипними частинами - відношення єднальні (частини виражають одночасність або послідовність дій, станів), перелічувальні, зіставні, протиставні; для речень із різнотипними частинами - відношення причиново-наслідкові, наслідкові, умовні, часові, допустові, пояснювальні (пояснювально-з'ясувальні, пояснювально-означальні, пояснювально-причинові, пояснювально-способові, пояснювально-приєднувальні), порівняльні, із цільовим значенням;

з) засоби вираження семантико-синтаксичного зв'язку між частинами: інтонація (переліку, зіставлення, пояснення, обумовлення), лексико-семантичне наповнення частин, анафоричні слова, видо-часові й способові форми предикатів, порядок частин;

и) порядок частин: вільний, фіксований;

і) структура: закрита, відкрита.

7. Аналіз першої предикативної частини за схемою розбору формально простого речення.

8. Пунктуація.

Схема аналізу складного речення з різними типами зв'язку

1. Записати речення.

2. Виділити граматичні основи.

3. Пронумерувати предикативні частини.

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему.

6. Дати загальну характеристику складної синтаксичної конструкції:

а) речення складне;

б) тип за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне;

в) тип за інтонуванням: окличне, неокличне;

г) із скількох частин складається;

ґ) перша частина (назвати), друга (назвати) тощо;

д) назвати типи синтаксичного зв'язку між предикативними частинами: безсполучниковий, сполучниковий (сурядний, підрядний);

є) дати характеристику засобів зв'язку між частинами: сполучники су­рядності, сполучники й сполучні слова підрядності, співвідносні слова, лексико-семантичне наповнення частин, співвіднесеність видо-часових і способових форм предикатів,

є) визначити характер семантико-синтаксичних відношень між части­нами при сурядному або безсполучниковому зв'язку;

ж) при сполучниковому підрядному зв'язку з'ясувати тип підрядної частини за семантичними ознаками;

з) назвати тип підрядності (однорідна, неоднорідна (причленна, різно-членна) супідрядність, послідовна, комбінована підрядність) у реченні з кіль­кома підрядними частинами;

и) висновок про різновид речення з різними типами зв'язку.

7. Аналіз найпершої незалежної предикативної частини складного речен­ня за схемою розбору формально простого речення.

8. Пунктуація.

Схема аналізу конструкції з прямою мовою

1. Записати конструкцію з прямою мовою.

2. З'ясувати межі прямої мови та слів автора.

3. Виділити граматичні основи в прямій мові та словах автора.

4. Окремо пронумерувати предикативні частини в прямій мові та словах автора, якщо це складні речення.

5. Підкреслити другорядні члени речення.

8. Накреслити схему конструкції з прямою мовою.

7. Накреслити структурну схему прямої мови (якщо це складне речення).

8. Накреслити структурну схему слів автора (якщо це складне речення).

9. Дати загальну характеристику конструкції з прямою мовою:

а) конструкція з прямою мовою;

б) пряма мова (вказати);

в) слова автора (вказати);

г) назвати позицію слів автора щодо прямої мови: препозиція, інтерпозиція, постпозиція.

10. Аналіз прямої мови за відповідною схемою розбору (як простого чи складного речення певного типу, а іноді - як кількох окремих речень).

11. Аналіз слів автора за відповідною схемою структури речення.

12. Пунктуація.

Схема аналізу періоду

1. Записати речення.

2. Виділити граматичну основу (граматичні основи).

3. Пронумерувати предикативні частини (якщо їх кілька).

4. Підкреслити другорядні члени речення.

5. Накреслити структурну схему речення, якщо воно складне.

6. Указати, що аналізована конструкція є періодом.

7. Визначити засновкову (градаційну, протазис) і висновкову (аподозис)

частини періоду.

8. Дати загальну характеристику речення за схемою відповідного структурно-семантичного типу (просте, багаточленні складносурядне, складнопід­рядне, безсполучникове, речення з різними типами синтаксичного зв'язку).

9. Проаналізувати першу незалежну в структурно-змістовому відношенні предикативну частину співвідносно з формально простим реченням (якщо речення складне).

10. Пунктуація.

Поиск по сайту: