Складні безсполучникові речення з однотипними частинами

До безсполучникових складних речень з однотипними час­тинами належать та-кі безсполучникові складні речення одно­рідного складу, предикативні частини яких об'єднуються в одне ціле за допомогою перелічувальної та протиставної ін-тонації. Предикативні частини таких безсполучникових складних ре­чень одно-рідно незалежні, семантично скоординовані, співвід­носні з частинами складносу-рядних речень. За своєю будовою і значенням безсполучникові складні речення з однотипними частинами дуже близькі до складносурядних речень, співвід­носні з ними.

З погляду значення, семантики безсполучникових складних речень з однотип-ними частинами серед них можна виокреми­ти два основні різновиди:

1) речення з перелічувальними відно­шеннями;

2) речення із зіставно-протиставними відношеннями.

Відмінність між цими двома різновидами полягає не лише в їх семантиці, вони різняться і за структурою: у той час як безспо­лучникові складні речення з перелі-чувальними відношеннями є реченнями відкритої структури, тобто кількість пре-дикатив­них частин у їх складі, будучи зумовленою метою висловлюван­ня, обся-гом інформації, її вичерпністю, теоретично не обмежена, безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями є реченнями закритої структу-ри, кількість пре­дикативних частин у їх складі обмежена двома компонентами.

Серед складних безсполучникових речень із перелічуваль­ними відношеннями можна виокремити ще два підрізновиди:

1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ;

2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.
Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­шеннями, що оз-начають одночасність перелічуваних явищ, характеризуються однотипними фор-мами дієслів-присудків у предикативних частинах та перелічувальною інтонацією після кожної з них. Дієслова-присудки у предикативних частинах таких речень можуть бути виражені формами теперішнього або минулого часу недоконаного виду, минулого часу доконаного виду зі значенням початку дії чи результативнос-ті, теперішньо­го або минулого часу недоконаного виду, що вжиті разом з попе-
редніми: Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляютьхмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови (Т. Ш.); Ніжно дзвеніла над ними хвоя смерек, змі-шавшись з шумом ріки, сонце налляло золотом глибоку долину, зазеленіли трави, десь куривсясиній димок од ватри, із-за Ігриця оксамитовим гулом котився
грім (М. К.); пор. також випадки, коли дієслова-присудки ви­ражені формами нака-зового способу: Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських коругов, Цвіти над нами весел-ково, Як мир, як щастя, як любов! (М. Р.).

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відно­шеннями, що вира-жають часову послідовність дій, явищ, крім перелічувальної інтонації, характери-зуються також сталим по­рядком компонентів, а дієслова-присудки їх предикатив-них частин можуть бути виражені формами минулого або майбут­нього часу доко-наного виду (а зрідка й формами теперішнього часу): Настало літо, насталий жнива (І. Н.-Л.);. Пригріло сонеч­ко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. К.); Сонце сховалосьза зелені хмари, з полудня вітер повіяв,зробилась одлига (П.М.); Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, тексти й чемоданами злазять на перон (Ю. Я.).

Іноді для підкреслення часової послідовності в безсполуч­никових складних реченнях цього різновиду вживаються ще й прислівники відповідної семантики: Спочатку примовкли ко­ники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала тиша (Ю. С).

Безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями являють собою поєднання в одне ціле предика­тивних частин протилежного зміс-ту. Причому граматичними засобами вираження цих відношень звичайно є своє-рідна інто­нація, яка полягає у поступовому підвищенні тону в першій час­тині і зниженні його в другій, а також структурний паралелізм частин, що виявляється в однаковому порядку слів у кожній з них: Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе (Т. Ш.); Вона до колиски, за дитину — дитина холодна лежить (М. В.); Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. У.); Війне віте­рець — дзвінка пшениця летить, кидається уплав (М. С); Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось (Є. Гуц.); Учора се була казка — сьогодні дійсність (М. К.).

Поиск по сайту: