Загальні тенденції реформування сучасних освітніх систем

Провідними тенденціями реформування сучасних освітніх систем є:

• формування особистості, соціальне адаптованої до сучасних умов суспільного розвитку, здатної функціонувати у світі складних технологій, співіснувати з іншими людьми та Природою, здатної ідентифікувати себе з національною та загальнолюдською спільнотою як мета реформ;

• ліквідація функціональної неграмотності та малограмотності як провідний шлях подолання глобальної кризи освітніх систем;

• розбудова системи безперервної освіти;

• досягнення сільці високих якісних характеристик навчального процесу через запровадження методів навчання, що сприятимуть прояву творчої активності та самостійності учнів; активізація уваги до способів організації взаємодії між учнями, між учнем та вчителем на всіх етапах пізнавального процесу;

• реформування змісту освіти шляхом введення інтегрованих та спеціалізованих навчальних програм, їх фундаменталізації; збільшення навчального часу на вивчення природничо-математичних дисциплін, комп'ютерної грамотності як обов'язкового компоненту освіти;

шляхом гуманітаризації змісту всіх навчальних дисциплін;

• оптимальне поєднання в ході реформ педагогічних концепцій '"Якісна освіта для всіх" та "Диференціація освіти" з відданням переваги першій;

• соціалізація особистості в рамках концепції "Виховання в дусі миру, демократії та прав громадянина", в рамках концепцій штеркультурної освіти;

• відхід від крайніх форм централізації (Франція, Україна) та децентралізації (США, Великобританія) управління освітою;

• удосконалення системи педагогічної освіти через подальшу інтелектуалізацію, гуманітаризацію навчальних програм, філософізацію теорети-ко-педагогічної підготовки, збільшення уваги до модульної побудови навчальних курсів, побудову інтегрованих навчальних програм тощо. Завданням педагогічної освіти стає формування у майбутніх учителів наукового підходу до організації своєї діяльності, прагнення до сприйняття найновіших досягнень НТП, формування інноваційного підходу до своїх обов'язків;

• активізація тенденцій до зближення освітніх моделей у розвинутих країнах внаслідок розвитку глобальної економіки, міжнародного ринку праці;

• тенденція до активізації ринку освітніх послуг (передусім у сфері професійної та післядипломної освіти) як наслідок поширення на освітню сферу ідеології вільного ринку. Такі зміни найбільш активно відбуваються у англомовних країнах, однак помітні і в інших;

• недостатня послідовність освітніх реформ у більшості країн світу.

Отже, існує цілий ряд загальних, спільних для різних країн тен-Денцій розвитку освіти. Але навіть найбільш глобальні тенденції проявляються у своєрідних національних формах, що інколи не мають ЗНалогів у інших країнах. З цього можна зробити висновок, що зарубіжний педагогічний досвід не можна використовувати механічно. Його треба "приноровлювати" до специфічних особливостей вітчизняного шкільництва.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягають основні протиріччя розвитку сучасної освіти?

2. Як розвиваються системи управління освітою у країнах, що стали предметом аналізу?

3. У чому полягають спільні та відмінні риси структури середньої освіти у цих країнах?

4. Назвіть основні напрями оновлення змісту освіти в ході реформ 80-90х рр. XX

століття?

5. Як функціонує система елективних предметів у школах США та Англії?

6. Якими провідними якостями повинна володіти сучасна людина відповідно до завдань освітніх реформ?

7. У чому полягає зміна ціннісних орієнтацій сучасної школи США?

8. У чому полягають риси спільності та відмінності у реформуванні освітніх систем США, Великобританії та Франції?

9. Проаналізуйте матеріали соціологічних опитувань, подані у додатках 3.2 та 3.3.

10. Проаналізуйте статистичні дані, подані у додатках 3.4 та 3.5.

РОЗДІЛ IV. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СТРУКТУРНОГО РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНІХ СИСТЕМ У ПРОВІДНИХ РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА В УКРАЇНІ

Питання

1. Нова парадигма грамотності на порозі нового тисячоліття.

2. Безперервність як провідний принцип реформування освітніх систем.

3. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання.

4. Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання.

5. Середня освіта: сучасний стан та. перспективи розвитку.

6. Місце та роль приватних загальноосвітніх закладів в сучасних освітніх системах.

7. Основні напрями розвитку системи середньої професійної освіти,

8. Тенденції розвитку системи вищої освіти.

9. Провідні напрями та стратегії педагогічної освіти.

10. Освіта дорослих.

Література до розділу 4

1. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века.-М.: Изд-во УРАО, 1999, -208 с.

2. Митина В.С. Частные школы в развитых странах Запада // Педагогика. -1996. -№4.-С.87-91.

3. Педагогічна освіта. Інформаційно-методичний бюлетень з проблем розвитку вищої школи за рубежем. / Я.Я.Болюбаш, Л.П.Пуховська. Випуск 1.-К., 1993.-15 с.

4. Пилиповский В.Я. Требования к личности учителя в условиях высокотехнологического общества // Педагогика.- 1997.- №5.- С. 97-103.

5. Пуховська Л. Розвиток теорії професійної підготовки вчителів у країнах Заходу //Шлях освіти.-1998.-№1.-С.20-25.

6. Реформу образования в современном мире: Глобальные и региональные тенденции.-М., 1995.-180с.

7. Тараненко І., Локшина О. Навчальний режим у школах країн Європейського співтовариства // Шлях освіти - 1996.-№1. - С.23-27.

8. Тедеско Х.К., Адаміо М. Початкова освіта: тривалість навчання та кількість годин // Шлях освіти.-1998. -№3,- С.16-19.

9. Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти //Шлях освіти.-1996.-№1; 1997.-№1.-С.21-25.

10. Чижевський Б. Місце і роль приватних закладів у загальній системі освіти // Шлях освіти - 1998.- №3. С. 46-48.

11.Apple M.W. Rhetorical reforms: Markets standards and inequality. Current issues in comparative education. Vol.1, №2.1999.

12.Arum R. Do private schools force public schools to compete? American Sociological Review, Vol.61.1996.

13.Delor J., et.al. Learning: the treasure within. Report to UNESCO of the International Comission on Education for the twenty-first Century.Highlights. Paris. UNESCO. 19y6.

14.Glenn C. Why are progressives so hostile to school choice policies? Current issues in comparative education. Vol.1, №2,1999.

15.Klees S.,1. Privatization and neoliberalism: Ideology and evidence in rhetorical reforms. Current issues in comparative education. Vol.1, .N"2.1999.

16. Learning throughout life; Myth or reality? Education International Quarterly Magazine. March /June . 1998.

17. Lifelong learning and training: a bridge on the future. Main Working Document of the-Second International Congress on technical and vocational education. Seul, 26-30 April 1999.

18. Literacy and learning strategies. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

19. Literacy and technology. CONF1NTEA V. Gamburg, 1997.

20. Literacy, education and social development. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

21. Literacy in multilingual/intercultural settings. CONFINTEA V. Gamburg.1997

22. Literacy for tomorrow . CONFINTEA V. Gamburg, 1997

23. Martins de Almeida Nogueira S. Teacher Education: Theoretical frames or assumptions, opinions, beliefs or political arguments? 9^th World Congress of Comparative Education. University of Sydney. 1-6 July 1996.

24. Raising gender issues in formal and non-formal settings. CONFINTEA V Gamburg, 1997.

25. Shaping the future of education. Education international monthly monitor Vol.6J^». 1 .August/September 1998.

26. The changing role of government and other stakeholders in vocational education and training. The Materials of the Second International Congress on technical and vocational education. Seoul, 26-30 April 1999.

27. The politics and policies of the education of adults in a globally transforming society. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

28. The tuition puzzie. Putting the pieces together. The Institute for Higher Education Policy. Washington. February 1999.

29. Thematic review of the transition from initial education to working life. Interim comparative report. OECD. 1998.

30. UNESCO. Statistical Yearbook. 1996.

31. Work-related adult learning in a changing world. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

Поиск по сайту: