Та прилеглих до них територій

З метою профілактики інфекційних і інвазійних хвороб риб керівники і спеціалісти рибоводних господарств повинні забезпечити проведення комплексу загальних рибоводно-меліоративних і ветеринарно-санітарних заходів.

Профілактичні заходи починаються з часу проектування і будівництва рибоводних господарств.

Під час проектування і будівництва рибоводних господарств необхідне виконання таких вимог:

- під час будівництва рибоводних водойм на заболочених ділянках необхідно передбачати заходи по повному висушуванню дна нерестових, літньо-маточних і вирощувальних водойм, яке повинні мати слабко водопроникний шар глини і суглинку завтовшки 1-2 м;

- не допускається будівництво нерестових, маточних водойм і зимувалів ближче 500м від населених пунктів, тваринницьких ферм і скотомогильників;

- головний водойм повинен бути обладнаним спускним пристроєм, який дозволяє швидко і повністю спускати воду і проводити оздоровчі заходи;

- не допускати забруднення рибогосподарських водоймі каналізаційними і стічними водами цукрових, нафтопереробних, целюлозо-паперових та інших підприємств, якщо ці води не очищені і не знешкоджені;

- не допускати стік води після вимивання машин і тари вимочування льону, конопель і застосування задля удобрення водойм не знешкоджених біотермічним шляхом навозу, попадання з інших водних джерел молюсків та інших організмів, які є переносниками або проміжними хазяями різних захворювань риб, тварин і людей.

Необхідно:

- нерестові, літньо-маточні, карантинні водойми залишати на зиму без води для проморожування грунту;

- після осіннього спуску води і вилову риби заболочені ділянки грунту, нагульних, вирощувальних водойм кожен рік дезінфікувати і проводити дезінвазію негашеним або хлорним вапном;

- височини на дні водойма, що просохлі, весною орати або культивувати. В рибоводних господарствах даний грунт доцільно засівати віко-вівсяною сумішшю зі зборкою її до пересадки мальків з нерестових водойм;

- зимувальні і нерестові водойми залишати на літо без води для просушування і не допускати їх заростання для цього впродовж літа тричі проводити викошування рослинності і культивацію ложа водойми;

- вирощувальні і нагульні водойми залежно від їх епізоотичного стану виводити на профілактичне літування по черзі кожні 5-6 років рибоводної експлуатації, використовуючи їх ложа під сівбу віко-вівсяної суміші, кукурудзи, соняшника, люпину та інших сільськогосподарських культур.

ЛЕКЦІЯ 5

САНІТАРНО – ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО КОРМІВ У ГОДІВЛІ РИБ

1. Характеристика біологічно повноцінної годівлі риб.

2. Методи санітарно-гігієнічної оцінки зернових і борошнистих кормів.

3. Визначення засміченості зернових кормів.

4. Визначення отруйних домішок у зерні.

5. Оцінка комбінованих кормів.

6. Оцінка доброякісності макухи і шротів.

7. Мікроскопічне дослідження.

8. Токсико-біологічні методи визначення токсичності кормів.

9. Загальні вимоги до комбікормів для риб.

Інтенсифікація рибництва передбачає насамперед впровадження біологічно повноцінної годівлі яка не тільки зумовлює високий рівень росту і продуктивності риб, а й запобігає виникненню захворювань, які пов’язані з порушенням обміну речовин та через незадовільну якість кормів. Відомо, що через неповноцінну годівлю та низьку якість кормів серед усіх патологій захворювання травного тракту становить 60%. Слід мати на увазі, що висока продуктивність та інтенсифікація у рибництві зумовлюють більшу потребу в повноцінному їх живленні. Враховуючи недоліки сучасних систем вирощування риб роль повноцінної годівлі зростає. Вона є однією з найголовніших передумов отримання високої біологічно цінної продукції.

Під повноцінністю розуміють таку годівлю коли раціони повністю задовольняють потребу різних вікових груп риб у калоріях (загальна поживність), які визначаються кормовими нормами і в необхідній кількості різних поживних речовин при відповідному їх співвідношенні. У сучасних умовах, особливо в індустріальних господарствах, для забезпеченості повноцінності кормів використовують різні кормові добавки – амінокислоти, макро- і мікроелементи, вітаміни дріжджі та інше. Практика свідчить, що додавання їх до раціонів дає змогу запобігти захворюванням, підвищити природну резистентність і продуктивні якості риб.

В організмі риб постійно відбувається обмін речовин, при якому поживні речовини корму перетворюються у речовини клітин організму і відбувається розпад речовин живих клітин. Тому потрібно постійно поповнювати організм риб поживними речовинами, які використовуються як на відновлення зруйнованих органічних речовин в процесі метаболізму, так і на забезпечення енергією необхідною для підтримання фізіологічних функцій і утворення статевих продуктів.

Дуже шкодить організму риб як недостача так і надмірна кількість корму. В разі недостачі кормових компонентів та їх незбалансованості в організмі спостерігаються дистрофічні зміни, затримується ріст і розвиток молоді риб, знижується відтворна здатність плідників і стійкість їх проти різних хвороб. Але і надмірна годівля також може викликати зниження продуктивності риб, погіршення їх стану здоров’я, і збільшує собівартість продукції. Тому нормована годівля риб залежно від їхнього віку, фізіологічного стану, живої маси, параметрів навколишнього середовища, має першочергове значення. При нормованій годівлі слід врахувати не лише загальну поживність раціону, а й повноцінність наявних у ньому поживних речовин – білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів. Для оцінки поживності кормів крім хімічного складу має бути визначена і їх фізіологічна цінність. Ступінь поїдання кормів залежить від їх хімічного складу наявності шкідливих та отруйних речовин у складі кормів в навколишньому середовищі, та фізіологічному стані риб. При наявності у кормах алкалоїдів, глюкозидів, ефірних олій надає кормовим сумішам гіркого смаку або різкого запаху. Такі корми риби не споживають або споживають погано і вони можуть стати причиною різних захворювань. Під час годівлі риб необхідно суворо дотримуватися встановленого господарстві розпорядку дня, не порушуючи при цьому часу і кратності годівлі. У разі введення в раціон нових видів кормів потрібна поступова а не різка їх зміна.

Захворювання риб, що прямо чи посередньо пов’язані з кормами або годівлею можна умовно виділити у групи: викликані неповноцінністю кормів, пов’язані з вмістом механічних і хімічних домішок, ураження корму грибами і бактеріями.

У профілактиці цих захворювань велике значення мають поживні речовини які входять до складу кормів і без яких неможливий нормальний розвиток риб, відтворення їх продуктивних та репродуктивних властивостей. До них належать протеїн з незамінними амінокислотами, жири з незамінними жирними кислотами, вуглеводи, мінеральні та біологічно активні речовини.

Протеїни – це складні сполуки які містять білки та аміди. Значна частина амідів є проміжним продуктом синтезу білка у рослин з неорганічних сполук, або вони утворюються під час розчеплення білків ферментами і бактеріями.

За своїм складом білки поділяються на:

1. Прості білки або протеїни (при гідролізі дають лише амінокислоти і до них не входять ніякі інші органічні чи неорганічні компоненти)

a. Альбуміни, глобуліни, протаміни тварин і рослин

b. Гістони, кератини, колагени, еластини тварин

c. Глутеліни, проламіни рослин

2. Складні білки або протеїди (при гідролізі дають не тільки амінокислоти, а й інші складові)

a. Нуклеопротеїди

b. Ліпопротеїди

c. Глюкопротеїди

d. Фосфопротеїди

e. Гемопротеїди

f. Метало протеїди

3. Білки ферменти

4. Білки гормони

5. Білки захисні

6. Білки отруйні

Білки виконують багато чисельні функції в організмі:

- структурна, або пластична, функція (білки являються головною складовою частиною всіх клітин і міжклітинних структур);

- каталітична, або ферментативна, функція (мають здатність прискорювати біохімічні реакції в організмі);

- захисна функція білків проявляється в утворенні антитіл при поступленні в організм чужорідного білка (наприклад, бактерій); білки забезпечують зростання крові і зупинку кровотеч при пораненнях;

- транспортна функція полягає в перенесенні багатьох речовин;

- регуляторна функція;

- енергетична роль білків.

Потреба в білках. В організмі постійно відбувається розпад і синтез білків. Єдиним джерелом синтезу нового білка являються білки корму. В шлунковому тракті білки розщеплюються ферментами до амінокислот і в тонкому кишечнику відбувається їх всмоктування.

Одночасно з амінокислотами можуть частково всмоктуватися і найпростіші пептиди. Із амінокислот і найпростіших пептидів клітини синтезують власний білок, який характерний лише для даного організму. Білки не можуть бути замінені іншими харчовими продуктами, так як їх синтез в організмі можливий лише з амінокислот. Разом з тим білок може замінювати собою жири і вуглеводи.

Біологічна цінність білків. В різних природних джерелах білка нараховується більше 80 амінокислот. Встановлено, що не всі амінокислоти, які входять в склад білків, являються рівноцінними для риби. Деякі амінокислоти не можуть синтезуватись в організмі риби і повинні обов’язково потрапляти з кормами в готовому вигляді. Ці амінокислоти прийнято називати незамінними. До них відносяться: валін, метіамін, треопін, лейцин, ізолейцин, фенілаланін, тріоптафан, лізин, а у рибопосадкового матеріалу ще аргінін, гістидин. Недоліком незамінних кислот в кормі приводить до порушень білкового обміну в організмі. Замінні амінокислоти в основному синтезуються в організмі. Білки містять різноманітні амінокислоти і в різних співвідношеннях. В склад корму тваринного походження входить більше незамінних амінокислот, ніж в склад рослинної корму. Білки, що містять весь необхідний набір амінокислот, називають біологічно повноцінними. Біологічна неповноцінними називають білки, в складі яких відсутні хоча б одна амінокислота, яка не може бути синтезована в організмі. Неповноцінними білками являються білки кукурудзи, пшениці, ячменю. Два або три неповноцінних білка, доповнюючи один одного по амінокислотному складу, можуть забезпечити збалансоване харчування риби.

Дефіцит білка негативно відбивається на життєдіяльності організму. Передусім порушується азотний баланс, коли розпад білка перевищує над його синтезом. Організм, відчуваючи нестачу білка, починає харчуватися власними тканинами, призводить до дистрофії тканин, а в тяжких випадках призводить до загибелі. Протеїнове голодування призводить до зниження імунітету та погіршення якості статевих продуктів.

Вживання великої кількості білка фізіологічно і економічно не оправдовується. При надлишковому поступленні в організм білка його безазотисті компоненти використовуються як енергетичні матеріали, а компоненти, що містять азот, перетворюються у речовини навіть шкідливі для організму. Так, аміак утворений з амінокислот, дуже отруйний для організму.

Лишній білок в організмі не відкладається, і тому збільшується білкове навантаження на печінку (бере участь в обміні білка) і нирки (виводять продукти обміну білка), що призводить до збільшення печінки і нирок в розмірах виникає їх гіпертрофія.

Для нормальної життєдіяльності організму необхідно, щоб в кормах були всі необхідні амінокислоти. При відсутності повноцінного білкового харчування сповільнюється ріст, порушується формування скелета. При білковому голодуванні спочатку відбувається посилений розпад протеїнів скелетної мускулатури, печінки, крові, кишковику, луски. Амінокислоти, які при цьому звільняються, використовуються на синтез білків центральної нервової системи, серця, гормонів. Однак такий перерозподіл амінокислот не може відновити нестачу харчового білка і настає закономірне зниження активності ферментів, порушуються функції печінки, нирок і т.і.

Обмін жирів.До жирів відносяться неоднорідні в хімічному відношенні речовини, які діляться на прості ліпіди, складні ліпіди і стероїди. Основна маса ліпідів представлена в організмі риб нейтральними жирами. Нейтральні жири корму являються важливим джерелом енергії. За рахунок окислення нейтральних жирів утворюється близько 50% енергії у статевозрілої риби і близько 40% енергії у мальків.

Нейтральні жири в енергетичному відношенні можуть бути замінені вуглеводами. Однак є ненасичені жирні кислоти – линолева, ліноленова і арахідонова, які обов’язково повинні міститись в харчовому раціоні риб. Ліноленова і линолева кислота в значній кількості міститься в рослинних жирах, менше їх – в тваринних жирах. Арахідонова кислота виявляється лише в тваринних жирах. Нейтральні жири, які входять в складу корму і тканини риб, представлені в основному три гліцеринами, які містять жирні кислоти – пальмітинову і стеаринову, линолеву і ліноленову. В нормальних умовах кількість жиру в організмі складає 10-20% тіла риб. Якщо ж в харчуванні довгий час використовують велику кількість якого-небудь одного виду жиру, склад жирових відкладень міняється. В обміні жирів важливу роль відіграє печінка. Печінка – основний орган, в якому відбувається утворення кетонових тіл. Кетонові тіла використовуються як джерело енергії. Фосфо- і гліколіпіди входять до складу всіх клітин, але в основному в склад нервових клітин. Лише клітини печінки мають здатність виділяти фосфоліпіди в кров. Тому печінка являється практично єдиним органом, який підтримує рівень фосфоліпідів у крові. Холестерин і інші стероїди можуть поступати з кормом або синтезуватись в організмі. Основним місцем синтезу холестерину є печінка. В жировій тканині нейтральний жир депонується у вигляді тригліцеринів. По мірі необхідності відбувається мобілізація жиру, тобто розклад три гліцеринів із звільненням вільних жирних кислот.

Роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. Жири забезпечують у середньому 33% добової енергоцінності раціону. З жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни A, D, Е, К і біологічно важливі фосфоліпіди (лецитин, холін). Жири забезпечують всмоктування з кишковика низки мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. У вигляді сполук з білками жири входять до складу клітинних оболонок і ядер, беруть участь у регулюванні обміну речовин у клітинах.

Дефіцит жирів в кормі послаблює імунітет, тобто знижує опір організму інфекціям. Вони поліпшують смак корму і викликають відчуття ситості. При нестачі жирів в організмі потреба в енергії задовольняється в основному за рахунок вуглеводів і, частково, білків, що збільшує витрати білків та незамінних амінокислот.

Жири складаються з гліцерину та жирних кислот, які можуть бути насиченими та ненасиченими. Ненасичені жирні кислоти підвищують еластичність та зменшують про­никливість судинної стінки, утворюють з холестерином легкорозчинні сполуки, які легко виводяться з організму, забезпечують нормальний ріст і розвиток організму.

Жири можуть бути рослинного та тваринного походження. Тваринні й рослинні жири мають різні фізичні властивості та склад. Тваринні жири — це тверді речовини, до складу яких входить значна кількість насичених жирних кислот. Рослинні жири, як пра­вило, рідини, які містять ненасичені жирні кислоти.

Обмін вуглеводів. Біологічна роль вуглеводів для організму риб визначається перш за все їх енергетичною функцією. Енергетична цінність 1 г вуглеводів складає 16,7 кДж (4,0 ккал).

Вуглеводи являються джерелом енергії для всіх клітин організму, виконують пластичну і опорну функцію. Основна їх частина (біля 70%) окислюється в тканинах до води і вуглекислого газу. Близько 25-28% харчової глюкози перетворюється в жир і лише 2-5% її синтезується в глікоген. Складні вуглеводи, які поступають з кормом, не можуть проникнути через слизову оболонку кишковика в кров і лімфу. Єдиною формою вуглеводів, яка може всмоктуватись в тонкому кишковику, є глюкоза, котра в подальшому кров'ю переноситься в печінку і до тканин. В печінці із глюкози синтезується глікоген. Цей процес носить назву глікогенезу. Глікоген може розпадатись до глюкози. Це називається глікогенолізом. В печінці можливі новоутворення вуглеводнів із продуктів їх розкладу, а також із продуктів розкладу жирів і білків, що називають гліконеогенез. У вуглеводневому обміні організму велике значення має м’язова тканина.

Вуглеводи поділяють на групи:

моносахариди — глюкоза, фруктоза, галактоза;

олігосахариди — сахароза;

полісахариди — крохмаль, глікоген, клітковина, пектинові речовини.

Залежно від рівня та інтенсивності обміну, забезпеченості риб протеїном, амінокислотами, жирами, мінеральними а іншими харчовими речовинами, кормовий раціон риб має бути насиченим певними формами вуглеводів у потрібних концентраціях. Вуглеводи в живих організмах виконують такі функції:

- є джерелом енергії в організмі риб;

- є резервними речовинами в тілі тварин (глікоген);

- виконують специфічні функції в процесі переамінування амінокислот;

- гідроліз полісахаридів, що надходять з кормами, до моносахаридів;

- розщеплення глікогену у печінці до глюкози;

- утворення в печінці глюкози з метаболітів жирового і білкового обміну, надходження її у кров;

- розщеплення у клітинах глюкози до молочної та піровиноградної кислот;

- виділення продуктів розщеплення.

Основним джерелом вуглеводів у живленні риб є рослинний корм, і тільки лактоза і глікоген містяться в продуктах тваринного походження. Моносахариди (прості вуглеводи) легкорозчинні в воді, швидко всмоктуються в канали травлення й легко засвоюються. Частково вуглеводи дають початок жирам, органічним кислотам, білкам, використовуються в пластичних та інших процесах організму.

Надмірне споживання вуглеводів — поширена причина порушення обміну речовин, що сприяє розвитку низки захворювань. Доведено, що за підвищеного вмісту вуглеводів у кормових сумішах, призначених для коропа і канального сомика у їх печінці і підшлунковій залозі накопичується надмірна кількість глікогену. Цей процес супроводжується пригніченням росту і підвищенням загального накопичення жирів. В разі тривалого вживання багатих на вуглеводи кормів у лососевих риб виявляються симптоми перевантаження печінки глікогеном (до 90 – 100 мг/г), що супроводжується водянкою черевної порожнини, побілінням печінки і нирок. При раціональному харчуванні до 30% вуглеводів корму здатні переходити в жири. У разі ж надмірної кількості вуглеводів цей відсоток вищий.

При дефіциті вуглеводів у кормах частина амінокислот перетворюється в цукор, що дозволяє організму деякою мірою підтримувати необхідний мінімальний рівень цукру в крові. Підвищені витрати білка приводять до розвитку негативного азотистого балансу. У випадку вуглеводного голодування організм для енергетичних цілей змушений використовувати у великих кількостях жири, що супроводжується підвищеним розпадом жирних кислот у печінці з утворенням надлишку ацетооцтової і бета-оксимасляної кислот та ацетону із розвитком кетозу. Утворення натрієвих солей цих кислот сприяє розвитку ацидозу. Усі ці явища супроводжуються пригніченням ЦНС, втратою апетиту, втратою маси тіла, та погіршенням якості статевих продуктів.

Мікро - і макроелементи. Хімічні елементи у вільному стані й у виді безлічі хімічних сполук входять до складу всіх клітин і тканин організму риб. Близько 96% маси тіла риб приходиться на 4 елементи-органогени (О, С, Н, N), на макроелементи — 4%, на мікроелементи — всього 0,05%. Хімічні елементи є найважливішими каталізаторами різних біохімічних реакцій, неодмінними і незамінними учасниками процесів обміну речовин, росту і розвитку організму, адаптації до умов навколишнього середовища .

Хімічні елементи надходять з кормом, водою і повітрям, засвоюються організмом і розподіляються в його тканинах; активно функціонують, виконують роль учасників і регуляторів біохімічних процесів у цих тканинах а також будівельного матеріалу або, взаємодіють один з одним, депонуються і, у кінцевому підсумку, виводяться з організму.

Від дози біоелементів залежить їх фізіологічна дія. Зокрема, при низьких концентраціях токсичні елементи ртуть, миш'як, кадмій і ін. можуть діяти на організм як ліки, а натрій, калій, кальцій, магній і ін. можуть володіти вираженим токсичним ефектом у високих концентраціях.

Якість кормів визначають як сукупність властивостей, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням. Від якості кормів залежить нормальний розвиток організму риб.

Недотримання правил заготівлі і збереження веде до появи в кормах небажаних процесів і накопичення токсичних продуктів. При цьому створюються сприятливі умови для розвитку бактеріальної флори і грибів. Усе це знижує біологічну цінність кормів. При згодовуванні таких кормів у риб послаблюється резистентність, знижується продуктивність і погіршується якість отриманої від них продукції. Корми, які отримують механічні домішки, отруйні речовини, пестициди, токсини грибів і мікроорганізмів, викликають токсикози і отруєння риб. Тому санітарно-гігієнічний нагляд за якістю кормів є важливий захід для профілактики захворювань риб.

Оцінка кормів може проводитись органолептичним шляхом на місці їх зберігання і у спеціалізованих лабораторіях.

Поиск по сайту: