Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Конституція України про інформаційну та інші види безпеки.



Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення інформаційної безпеки України

 

Значним кроком на шляху створення системи нормативно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України стало прийняття Верховною Радою України Конституції України від 28 червня 1996 р. В ній, зокрема, є норми, що стосуються забезпечення інформаційної безпеки України та які є визначальними для побудови національної системи інформаційної безпеки (статті 1-8; 15; 18; 19; 34; 78; пункти 2 і 9 ч. 1 ст. 85; пункти 19-20 ч. 1 ст. 106; ст. 182; пункти 7 і 10 ст. 138).

Так, зокрема, у ч. 1 ст. 17 Конституції України забезпечення інформаційної безпеки України оголошено "справою всього українського народу". При цьому з точки зору захисту прав людини і громадянина в інформаційній сфері найбільш знаковою є ст. 34 Конституції. Відповідно до цієї статті кожному гарантується " право на свободу думки й слова, на свободу вираження своїх поглядів і переконань", а також "право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом за своїм вибором ".

Реалізацію гарантованих ст. 34 Конституції України прав може бути "обмежено законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою попередження заворушень або злочинів, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для попередження розголошення інформації, отриманої конфіденційно, або для підтримки авторитету й неупередженості правосуддя". Як видно, коло обмежень досить широке, однак кожне з них повинне бути визначене законом.

У статті 107 Основного Закону закріплено законність функціонування Ради національної безпеки і оборони України як координаційного органу з питань національної безпеки при Президентові України.

Викладені положення Конституції України, в свою чергу, стали поштовхом до розробки всього пакета нормативно-правових актів, необхідних для ефективного забезпечення національної безпеки України в інформаційній та інших сферах її існування - зовнішньо-та внутрішньополітичній, державної безпеки, військовій та сфері безпеки державного кордону, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній та екологічній.

Відповідно до ст. 34 Конституції України здійснення гарантованих нею прав - "права на свободу думки й слова, на свободу вираження своїх поглядів і переконань", "права вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом за своїм вибором" - може бути "обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою попередження заворушень або злочинів, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для попередження розголошення інформації,, отриманої конфіденційно, або для підтримки авторитету й неупередженості правосуддя". Отже, коло обмежень досить широке, однак кожне з них повинне бути визначене законом.

У січні 1997 р. Верховна Рада України схвалила "Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України" (далі - концепція). Цей документ нормативно закріпив загальні положення та принципи забезпечення національної безпеки України, національні інтереси і загрози національній безпеці, основні напрями державної політики національної безпеки, систему її забезпечення та повноваження основних суб'єктів цієї системи. Серед основних принципів її забезпечення названі пріоритет прав людини, верховенство права й демократичний цивільний контроль за військовою сферою й іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки.

Поряд з іншими можливими загрозами національній безпеці зазначені й загрози в інформаційній сфері - "інформаційна експансія з боку інших держав, витік інформації, що становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю" а також конфіденційної інформації, що є власністю держави".

Серед основних напрямів реалізації державної політики національної безпеки в інформаційній сфері Концепцією були визначені:

- вживання комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору й входження України у світовий інформаційний простір;

- усунення негативних факторів порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав [протидія СІО, АІА та іншим деструктивним ІПВ. - Прим, авт.];

- розробка та запровадження необхідних засобів І режимів одержання, зберігання, поширення й використання суспільно значимої інформації, створення розвинутої інфраструктури в інформаційній сфері.

Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 8 липня 2009 р, № 514/2009 (далі - Доктрина) визначає інформаційну безпеку як самостійну сферу забезпечення національної безпеки України та одночасно як невід'ємну складову кожної а її сфер.

Основною метою реалізації положень Доктрини задекларовано створення в Україні розвиненого національного інформаційного простору і захист її інформаційного суверенітету.

Доктрина визначає принципи забезпечення інформаційної безпеки України, життєво важливі інтереси в інформаційній сфері України в контексті інтересів особи, суспільства, держави, а також реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України - у сфері державної безпеки та у зовнішньополітичній, воєнній, внутрішньополітичній, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній сферах.

Відповідно до положень Доктрини, діяльність органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України має бути зосереджена на конструктивному поєднанні діяльності держави, громадянського суспільства і людини за трьома головними напрямами: інформаційно-психологічному, технологічного розвитку та захисту інформації.

Держава для забезпечення інформаційної безпеки України має вживати відповідних заходів в усіх сферах, де існують реальні та потенційні загрози - у сфері державної безпеки та у зовнішньополітичній, воєнній, внутрішньополітичній, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній сферах.

У Законі України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р. № 964-ІУ нормативно закріплено компетенцію та функції усіх визначених законом суб'єктів забезпечення національної безпеки України в усіх сферах, зокрема в інформаційній.

Цей Закон відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, зокрема в інформаційній сфері.

Відповідно до ст. З Закону об'єктами національної безпеки в інформаційній сфері є: а) людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; б) суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; в) держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Основними принципами забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері е: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Згідно зі ст. 4 Закону суб'єктами забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері є: Президент України; Рада національної безпеки і оборони України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Збройні сили України, Служба безпеки України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Повноваження суб'єктів забезпечення національної безпеки визначені у ст. 9 Закону України "Про основи національної безпеки України", а також у відповідних профільних законах та положеннях, що предметно регулюють правовий статус кожного з них.

Національна безпека України в інформаційній сфері забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

Основні напрями державної політики в інформаційній сфері, визначені в ст. 8 Закону:

- забезпечення інформаційного суверенітету України;

- вдосконалення державного регулювання розвитку інформаційної сфери шляхом створення нормативно-правових та економічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну;

- активне залучення засобів масової інформації до протидії корупції, зловживанням службовим становищем, іншим явищами, які загрожують національній безпеці України;

- забезпечення неухильного дотримання конституційного право громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність ЗМІ, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції;

- вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

Відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" цільові настанови та керівні принципи державного будівництва в інформаційній сфері, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці визначаються Стратегією національної безпеки України з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України в інформаційній та інших сферах життєдіяльності. Положення Стратегії національної безпеки України, які стосуються забезпечення інформаційної безпеки нашої держави, буде розкрито нами долі у характеристиці нормативно-правових актів Президента України.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.