Тема 6. Зовнішнє дихання.

6.1. Зміст навчальної програми за темою:

1. Значення дихання. Еволюція дихання. Дихання як циклічний процес. Структурно-функціональна організація.

2. Зовнішнє дихання. Типи зовнішнього дихання. Механізми вди­ху і видиху.

3. Роль від’ємного тиску в плевральній порожнині і коливання внутрішньолегеневого тиску в здійсненні зовнішнього дихання. Модель Дондерса.

4. Кількісні характеристики дихання: легеневі об’єми, життєва ємність легень та її особливості у спортсменів. Спірометрія.

5. Порівняльна характеристика складу вдихуваного, видихува­ного й альвеолярного повітря.

6. Дифузія газів в легенях і тканинах, її механізм. Поняття про парціальний тиск газів.

6.2. Вивчивши тематичний матеріал, Ви повинні знати:

– морфофункціональні особливості і функції системи дихання;

– механізми і критерії оцінки зовнішнього дихання;

– біологічну роль кисню і вуглекислого газу для організму лю­дини;

– нормативні речовини основних показників зовнішнього дихання;

– резервні можливості системи дихання.

– особливості газообміну між альвеолярним повітрям і кров’ю капілярів легень;

– чинники, що впливають на насичення крові киснем;

– механізми газообміну між кров’ю капілярів і тканинами.

Вміти:

– визначати і оцінювати основні показники зовнішнього дихання;

– розраховувати належні величини показників функціонального стану системи дихання;

– використовувати знання матеріалу теми з метою раціоналізації процесу оздоровчого тренування, збереження і зміцнення здоров’я школярів і дорослих.

– проводити обстеження людини з використанням методів спіро­графії, оксигемометрії, прямого і непрямого визначення хвилинного вживання кисню;

– враховувати величини ЖЄЛ обстежуваного при визначенні енерговартості роботи дихання;

– визначати максимальне спостереження кисню та використо­вувати даний показник для оцінки рівня досконалості механізмів аеробного енергозабезпечення та працездатності людини.

6.3. Основні терміни та поняття, які необхідно засвоїти і зрозуміти до даної теми: дихання; вдих; видих; альвеоли; альвео­лярний міхурець; діафрагма; трахея; бронхи; бронхіоли; носові ходи; гортань; легені; плевра; міжплевральна щілина (порожнина); чи­хання; кашель; легенева вентиляція; тип дихання: діафрагмальний, реберний (грудний); пневмоторакс; дихальний обсяг (ДО); мертвий простір; функціонально “шкідливий” простір (ФШП); резервний обсяг вдиху (РОВ); резервний обсяг видиху (РОВ); залишковий обсяг легень (ЗОЛ); загальна ємність легень (ЗЄЛ); функціональна залишко­ва ємність (ФЗЄ) легень; життєва ємність легень (ЖЄЛ); життє­вий показник (ЖП); спірометр; спірометрія, киснева вартість дихання (КВД); хвилинний обсяг дихання (ХОД); частота дихання (ЧД); дихальний цикл (ДЦ); максимальна вентиляція легень (МВЛ); резерв дихання (РД); коефіцієнт використання кисню (КВО)ефек­тивний дихальний об’єм; альвеолярна вентиляція (АВ); коефіцієнт вентиляції легень (КВЛ); дихальний об’єм; залишковий об’єм повітря (ЗОП); вентиляційно – перфузійний коєфіцієнт (ВПК); аерогема­тичний бар’єр (АГБ); парціальний тиск (ПТ); парціальна напруга (ПН); дифузійна спроможність легень (ДСЛ); альвеолярно – арте­ріальний градієнт (ААГ); тканинно – капілярний градієнт (ТКГ); коефіцієнт використання кисню (КВО); гіпоксія; оксигемограф; максимальне споживання кисню (МСО).

6.4. Тести для самоконтролю:

1. Проходячи через верхні дихальні шляхи, повітря:

1) зігрівається і очищується, 2) зволожується і іонізується, 3) збагачується киснем, 4) охолоджується і зволожується.

2. При подразненні хемо- і механорецепторів слизової оболонки носових ходів виникає рефлекторний акт:

1) кашлю, 2) чихання, 3)затримки дихання, 4) вдиху.

3. При подразненні хемо- і механорецепторів слизової оболонки поверхні глотки,трахеї та бронхів виникає рефлекторний акт:

1) кашлю, 2) чихання, 3)затримки дихання, 4) вдиху.

4. Сукупність процесів, що забезпечують надходження атмосфер­ного повітря в легені, а легеневого в довкілля, називається;

1) зовнішнім диханням, 2) легеневою вентиляцією, 3) альвео­лярною вентиляцією, 4) зовнішнім диханням або легеневою вентиляцією.

5. Інспірація здійснюється наслідок збільшення обсягу грудної клітки за рахунок;

1) скорочення діафрагми, 2) скорочення дихальних м’язів груд­ної клітки (зокрема, зовнішніх міжреберних м’язів), 3) розслаб­лення діафрагми і зовнішніх міжреберних м’язів, 4) скорочення діафрагми скорочення дихальних м’язів грудної клітки (зокре­ма, зовнішніх міжреберних м’язів).

6. Експірація розпочинається:

1) розслабленням м’язів вдиху, 2) розслабленням діафрагми, 3) скороченням зовнішніх міжреберних м’язів діафрагми, 4) скорочення діафрагми та розслаблення міжреберних м’язів.

7. Грудний тип дихання переважає у:

1) чоловіків, 2) жінок, 3) новонароджених, 4) чоловіків та жінок.

8. Черевний тип дихання переважає у:

1) чоловіків, 2) жінок, 3) новонароджених, 4) жінок і новонаро­джених.

9. Та кількість повітря, яку людина вдихає і видихає в стані спокою, називається:

1) легеневою вентиляцією, 2) дихальним об’ємом, 3) глибиною дихання, 4) ЖЕЛ.

10. В нормі дихальний обсяг середньої людини становить (мл):

1) 400–800, 2)900–1200, 3) 1300–1500, 4)1600–2000.

11. Повітря, що займає простір верхніх дихальних шляхів, назива­ється повітрям:

1) резервного вдиху, 2) “мертвого” простору, 3) залишковим, 4) резервним обсягом вдиху, 5) загальною ємністю легень.

12. Середній обсяг повітря “мертвого” простору приблизно ста­новить(мл):

1) 100, 2)150, 3) 200, 4) 250.

13. Обсяг повітря, який міститься в легенях після максимально глибокого вдиху, називається

1) дихальним, 2) залишковим, 3) резервним обсягом вдиху, 4) загальною ємністю легень.

14. Сума обсягів повітря спокійного вдиху, резервних обсягів вдиху і видиху складають:

1) дихальним, 2) залишковим, 3) резервним об’ємом вдиху, 4) загальною ємністю легень

15. Кількість повітря, що проходить через легені за 1 хв, назива­ється:

1) легеневою вентиляцією, 2) хвилинним об’ємом дихання, 3) альвеолярною вентиляцією.

16. Та частина вдихуваного повітря, яка надходить в альвеоли і бере безпосередню участь в газообміні, називається:

1) ефективним дихальним об’ємом, 2) повітрям “мертвого” простору, 3) залишковим обсягом, 4) резервним обсягом вдиху.

6.5. Завдання для індивідуальної самостійної роботи.

Реферати на тему

– еволюція дихання;

– типи зовнішнього дихання ;

– дихання наземних хребетних тварин;

– легеневе дихання людини.

Основні схеми, які повинні малювати та пояснювати сту­денти:

– схему механізму вдиху і видиху;

– схему легеневих об’ємів;

– схему зміни легеневого та плеврального тиску при вдиху і та видиху.

– Схему газообміну в легенях.

Поиск по сайту: