Робота з батьками при психологічному супроводі дітей з ОПР у ДНЗ

Перші кроки дитини до дитячого садку, зазвичай, непрості. Початок відві­дування дошкільного навчального за­кладу дітей з психофізичними розладами - це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти, оточення, взаємини, обов'язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування, а особливо дітей з порушеннями психофі­зичного розвитку. Звикання до дитячого закладу найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюванос­ті тощо.

Соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо.

У період залучення дітей з ОПР в групи загального розвитку в батьків дітей груп норми поста­ло чимало запитань: «Чи не буде їх здорова дитина наслідувати поведінку, жести, міміку тощо, дітей з психофізичними вадами? », «Як наші діти будуть з ними гратися на одному майданчику, займатися у музичному та спор­тивному залах? »

З батьками дітей «груп норми» про­ведені бесіди, консультації з таких питань: «Соціалізація особистості дитини», «Розвиток почуття емпатії в дошкільному віці», «Фор­мування моральних якостей у дошкільника» тощо.

Спілкування між родинами та педагогами ДНЗ допомогло побудувати взаєморозуміння та середовище, які забезпечують більшої стабільність для дитини. Сумісне планування роботи родин та спеціалістів ДНЗ полегшило розвиток основ­них соціалізованих процесів у дітей.

За спостереженнями, відношення кате­горій «здорові однолітки та діти із ОПР» на початку залучення були не дуже доброзич­ливими (кепкування, неприязнь, небажання спілкуватись). Але ми завжди пам'ятали, що кожна дитина має право на вираження осо­бистих почуттів. Потрібен час, щоб діти змінили своє ставлення і сприйняли цих дітей як рівних.

Використання вправ:

Спільно з педагогами груп проводяться серії комунікативних вправ, ігор на встановлення позитивних взаємин в групі, на формування позитивних емоцій, та шля­хом бесід, довірливих розмов, тренінгових вправ «Комплімент», «Унікальна людина», «Ми схожі, але ми різні»...

Головна мета цих вправ — формування у дітей індивідуальних та соціальних компетенцій:

• навчити сприймати і оцінювати себе як особистість;

• усвідомлювати й відображати особисті почуття та бажання;

• визначати своє місце в колективі;

• адекватно реагувати на помилки та не­вдачі;

• приймати рішення-компроміси;

• розв'язувати конфлікти позитивним шляхом;

• позитивно сприймати інших дітей та спілкуватися з ними.

І тільки педагогічний такт і терпіння педа­гогів, спеціалістів ДНЗ дали бажаний резуль­тат. Спілкування дітей стало активнішим та повноціннішим, сильніші допомагають слаб­шим, старші меншим, і за даними соціометричних обстежень, майже всі дошкільники з ОПР отримали статус дітей у групі, яким віддається перевага.

Дуже ефективним прийомом в роботі з дітьми ОПР є спільна діяльність здорових однолітків і дітей з вадами в розвитку. Діти спільно ставили маленькі концерти, театралізовані вистави, брали участь у святах та розвагах.

Корекційна робота з дітьми з пси­хофізичними вадами здійснюється в тісній співпраці лікаря, тифлопедагога, практичного пси­холога, інструктора з фізкультури, музичних керівників... За ефективної співпраці члени родини бе­руть активну участь у навчанні та вихованні дитини. Ця участь вимагає певних зусиль з боку вихователів, спеціалістів ДНЗ, адмініст­рації та батьків, але ці зусилля приносять ко­ристь для дітей, родин та навчального закладу і виходять за межі дитячого дошкільного закла­ду, поширюючись на життя в суспільстві.

Педагоги груп активно залучають батьків до співпраці на кожній віковій групі. Виготовлені скриньки запитання та пропозиції, постійно змінюється тематика консультацій в інформаційних стендах. Проводились засі­дання за круглими столами, семінари.

З досвіду роботи доцільно зазначити: со­ціальна інтеграція дитини з особливими по­требами в середовище дітей з нормальним роз­витком є не тільки бажаною, а й обов'язковою умовою його подальшого особистого росту й адекватної соціальної адаптації.

Вирішальна роль у роботі практичного психолога належить індивідуальному підходу до дитини, де завжди враховано:

• патологію, складність дефекту;

• рівень психофізичного та мовного роз­витку;

• характер і тип темпераменту;

• комунікативні властивості, уміння ди­тини до якомога швидшої адаптації у середо­вищі однолітків та його комфортність;

• зацікавленість батьків.

Робота практичного психолога з роди­ною дитини з вадами розвитку передбачає психологічну підтримку, допомогу в процесі адаптації сім'ї до нових життєвих обставин, соціально-правовий захист, профілактику дез­адаптації та соціокультурну реабілітацію.

Вивчення соціально-психологічного стану сім'ї, яке проводиться з першого дня відві­дування дитиною ДНЗ (відвідування дитини вдома ще до приходу дитини в ДНЗ, вивчення медичної документації, проведення анкету­вання, опитування тощо) - є необхідною умо­вою для організації роботи з дитиною.

Здійснення психолого-педагогічної корекційної роботи складає важливу частину соціаль­но-педагогічної діяльності з батьками дітей з ОПР. На основі даних діагностичного обстеження складається індивідуальна програма корекційної роботи з конкретною дитиною, яка передбачає психо­логічну адаптацію, надання потрібної інфор­мації, корекційні заходи щодо поліпшення емоційного, психологічного, фізичного стану членів родини.

Таким чином, основою для успішної інтег­рації дитини в суспільство є не тільки взає­модія спеціалістів і батьків дитини з порушеннями психофізичного розвитку, їх критичність, гуманізм, професіо­налізм і відповідальність у всій системі сто­сунків з дитиною, а й дбайливе ставлення до дитини, вияви ласки, тепла, розуміння, почуття емпатії та альтруїзму не тільки з боку дорослих, а й з боку здорових однолітків.

Велику допомогу надають батьки. Вони завжди є бажаними учасниками навчально-виховного процесу, в якому бере участь їхня дитина, вони партнери в освіті, одержують підтримку з боку інших батьків. Сім’ї, де виховуються діти уразливих категорій, обирають інклюзивні класи для того, щоб діти могли розширити коло свого спілкування зі здоровими однолітками, отримати можливість спілкування з іншими батьками та вчителями, а самі стають активними учасниками батьківських зборів, консультативних нарад, допомагають в ремонтах класних кімнат, в фінансуванні та проведенні позакласних заходів, відповідально ставляться до сімейного виховання своєї дитини, готуючи її до майбутнього дорослого життя.

Список використаних джерел:

1. Ворон М., Кавун Ю. Інклюзивна освіта: українські реалії. [Електронний ресурс] / Освіта UA / М. Ворон, Ю. Кавун.– Режим доступу: http://osvita.ua/school/school_today/1492/ .

2. Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН України № 912 від 091.10.2010 р. [ Текст ].

3. Колупаєва А.А. Діти з особливими потребами та організація їх навчання:наук.-метод.посіб. [ Текст ] / А.А. Колупаєва, Л.О.Савчук. – К.:Наук. світ, 2010. - 196с.

4. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики [Текст] : науково-методичний посібник / за ред. І.Г.Єрмакова – Запоріжжя: Центріон, 2005. – 640 с.

5. Олійник І.О. Управлінська компетентність як засіб успішного керування сучасним навчальним закладом [Текст] : О.І.Олійник - К.: Наукова думка, 2004. – 160 с.

6. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання [ Текст ] / І.В. Родигіна.– Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 112 с.

7. Селевко Г. Руководство по организации самовоспитания школьников // Школьные технологии. – 1999. - №6. – С. 47 – 52.

8. Уманец Г.М., Кулеш В.О., Кобзар О.В. Інклюзивна освіта: особливій дитині – особлива увага. Практико-зорієнтований посібник. [ Текст ] / Г.М. Уманец , В.О.Кулеш, О.В. Кобзар.- Донецьк: «Витоки», 2010. – 128 с.

Поиск по сайту: