Японське економічне диво

Поштовхом для піднесення японської промисловості стала корейська війна. Американці відмовилися від репарацій, більш того, надали японцям численні військові замовлення. За перші повоєнні роки промислове виробництво виросло майже вдвічі, й у 1951 р. Японія вийшла на довоєнний рівень. Зароджувалися промислові гіганти. Наприклад, невелика майстерня з ремонту військових вантажівок перетворилася на могутню автомобільну корпорацію «Тойота».

Перебуваючи під захистом США, Японія менше всіх країн витрачала на оборону (військові видатки не перевищували за конституцією 1% валового внутрішнього продукту на рік), натомість більше за інші країни робила інвестиції у розвиток промисловості.

У березні 1952 р. набув чинності закон про сприяння раціоналізації підприємств. Згідно з ним надавалась державна допомога, податкові та інші фінансові пільги на модернізацію виробництва, оновлення устаткування. Більшість промисловців скористалися з цього закону, адже на тих поодиноких заводах, які збереглися після війни, майже дві третини устаткування було застарілим.

Виникали нові галузі промисловості, технічно переозброювались існуючі, впроваджувались матеріало- та енергозберігаючої технології. Наприкінці 70-х років Японія перетворилась на один із найпотужніших світових центрів металургійного виробництва.

Великі зрушення у 50-60-х роках відбулись у судно-, машино- та приладобудуванні, автомобільній промисловості. Конкурентна боротьба на світовому ринку змушувала японські фірми звертати увагу на якість продукції, постійно вдосконалювати технологічні процеси. Ці та інші чинники вивели Японію на передові позиції в промисловому світі. Зокрема, в середині 70-х років половина кораблів, які спускали на воду в усьому світі, будувалась у Японії.

У нових галузях промисловості широко використовувалися найновіші, передусім американські, винаходи. Чимало значних технічних нововведень було запроваджено на японських фірмах: у другій половині 50-х років — нейлон, транзисторні приймачі, у 60-70-х роках — аудіостереосистеми, відеокамери та відеомагнітофони, у 80-х — комп’ютеризовані роботи, мікросхеми на кремнієвих кристалах (чіпи) та ін. Японія домінує у такій наукомісткій та технічно передовій галузі, як електронна промисловість.

Темпи зростання японської економіки були найвищими у світі. У 60-70-х роках вони становили 11 % щорічно. У 1968 р. Японія впевнено посіла друге, після США, місце за обсягом валового внутрішнього продукту і перше місце за виробництвом сталі, радіо- і телеприймачів, аудіо- та відеомагнітофонів, фотоапаратів, іншої продукції. В 1981 р. вона випустила більше автомобілів, ніж США.

Головний чинник піднесення економіки — повсякденна наполеглива праця більш як 120-мільйонного японського народу. Критерієм гідності японців є не стільки багатство, скільки ставлення до праці й освіти. Зі шкільної лави вони не шкодують зусиль на навчання, щоб стати висококваліфікованими фахівцями.

У повоєнній Японії на підприємствах виробилась так звана система пожиттєвого найму. Фірми самі підшуковують собі робітників серед перспективної молоді, дбають про постійне підвищення їхньої кваліфікації, умови відпочинку, добробуту. За кожний рік роботи адміністрація значно підвищує зарплату, тому працівник не прагне переходити до конкурента. Сам перехід до останнього часу був явищем надзвичайно рідкісним і сприймався у суспільстві з осудом, як зрада фірмі. Японський робітник, порівняно з європейським чи американським, працює інтенсивніше за нижчу платню, у нього триваліший робочий день, тиждень. Уже це впливає на зниження собівартості продукції.

Зовнішньоекономічні зв’язки, насамперед зовнішня торгівля, набули для Японії особливого значення. Імпорт сировини, якої у країні майже немає, відбувається за низькими цінами з держав, що розвиваються. Готову продукцію Японія вивозить до розвинутих держав — США, Канади, Австралії, країн Європи. З 80-х років країна бере курс на активний експорт технічних проектів та технологій.

Найбільшим торговельним партнером Японії традиційно є США. Наприкінці 70-х років на американський ринок було відправлено до 40 % вироблених автомобілів, 16 % прокату чорних металів, 30 % радіоприймачів та магнітофонів. У свою чергу, із США до Японії надходило майже 86 % споживаного металобрухту, 42 % бавовни, 59 % пшениці.

Бурхливий післявоєнний економічний розвиток Японії перетворив її на один з трьох центрів сучасної світової економіки поряд із США та Західною Європою. У середині 80-х років її частка у світовому валовому продукті сягнула 10 %. Середньорічні темпи приросту виробництва були найвищими у світі — 4,1 % і значно перевищували аналогічні показники інших держав.

Поиск по сайту: