Економічне та політичне становище Угорщини у другій пол. ХХ – на поч. ХХІ ст.

Тільки на початку квітня 1945 р. країну повністю очистили від німецьких військ. Тоді ж, навесні 1945 р., угорський уряд з ініціативи комуністів провів у країні земельну реформу.

УКП продовжувала наступ на своїх політичних противників. Нарешті комуністи розвалили останню реальну політичну силу в країні — Соціал-демократичну партію, а її залишки в червні 1948 р. примусили «об’єднатися» з компартією. Внаслідок цього об’єднання виникла Угорська партія трудящих (УПТ). Вона захопила всю повноту влади в країні. В Угорщині встановилася комуністична диктатура на чолі з Матяшем Ракоші — лідером компартії. Усі інші політичні партії припинили своє існування.

Наприкінці 1947 р. було націоналізовано банки, а в 1949 р. — усі підприємства. Одночасно розпочалася колективізація за радянським сценарієм. Вона супроводжувалась шаленою кампанією утисків заможної частини селянства.

У 1949 р. відбулися нові вибори до парламенту. Балотувалися лише кандидати, схвалені керівництвом УПТ. Вони «одержали» понад 95 % голосів виборців. Новообрані Державні збори прийняли конституцію Угорської Народної Республіки. Головним завданням було проголошено «побудову соціалізму».

Після захоплення влади комуністи посилили політичний терор. Проводилися масові арешти, придушувалися найменші прояви інакодумства. У країні запанувала атмосфера страху і пригніченості. Наростало обурення широких верств народу пануючим режимом.

Це спричинило загострення політичної ситуації в країні. Нові керівники намагалися проводити помірковані реформи, проте вони не задовольняли широкі маси, які вимагали докорінних змін. 23 жовтня 1956 р. в Будапешті розпочалася студентська демонстрація, яка відразу ж переросла у збройне повстання. Намагаючись втримати владу в своїх руках, комуністи звернулося за військовою допомогою до Москви. В Будапешт та інші найбільші центри країни було введено радянські підрозділи. Практично вся угорська армія перейшла на бік повстанців. Відновлювали свою діяльність політичні партії. На місцях замість комуністичної адміністрації створювались нові органи влади — революційні (або національні) комітети, на підприємствах — робітничі ради. З тюрем були звільнені політичні в’язні. Оголошено про вихід Угорщини з Варшавського договору.

Однак Москва не могла з цим примиритися. 4 листопада розпочалась інтервенція радянських військ в Угорщину. В обозі радянських військ прибув сформований в СРСР новий уряд УНР, який очолив нещодавно реабілітований партійний діяч Янош Кадар. Він же став лідером реорганізованої партії, яка тепер дістала назву Угорська соціалістична робітнича партія (УСРІІ). Після придушення революції сотні її учасників, серед них і колишнього прем’єр-міністра І. Надя, було страчено, тисячі інших — засуджено до тюремного ув’язнення.

У 1987 р. самочинно почали виникати політичні партії та рухи, які вимагали проведення радикальних змін у країні. Відбулось проведення загальнонаціонального «круглого столу», в якому взяли участь правляча партія, офіційні громадсько-політичні організації та нові незалежні політичні сили. Рішення, ухвалені «круглим столом», створили передумови для мирного, цивілізованого переходу від авторитарного режиму до демократичної правової держави. Тим часом УСРП швидко розвалювалася.

Навесні 1990 р. відбулися перші за 45 років вільні парламентські вибори. Новий уряд провів радикальну чистку державного апарату, армії, керівництва підприємств від засилля комуністів. У 1991 р. було розроблено план виходу економіки з кризи, який передбачав радикальний перехід до заснованого на приватній власності господарства. В такому ж дусі в 1992 р. було прийнято закон про земельну реформу. Кожний селянин — власник землі — відтепер міг вільно вирішувати, вестиме він господарство одноосібно чи в кооперації з іншими. Економіка Угорщини поволі виходила з кризового стану, почала просуватися вперед по шляху стабілізації.

Було проведено приватизацію державної власності. Це, у свою чергу, полегшувало розв’язання завдання стабілізації народного господарства, його поступового зростання, вирішення соціальних проблем. Скоротилося безробіття: у 2002 р. його рівень становив 6 % від усього працездатного населення, помітно зросла заробітна плата робітників і службовців.

Основним пріоритетом Угорщини стало її включення у процес євроатлантичної інтеграції. В 1999 р. Угорщина ввійшла до складу НАТО, а в 2004 р. — до ЄС.

Поиск по сайту: