Після реалізації підсудним свого права на останнє слово, суд негайно йде до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий в судовому засіданні оголошує присутнім у залі судового засідання. Вирок — це акт правосуддя, який постановляється і проголошується іменем України. Вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та постановлений лише на тих доказах, що були розглянуті в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 324 КІШ, постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1)чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; 2)чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; 3)чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; 4)чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин; 5)чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме; 6)яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати; 7)чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, та чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а та кож кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; 8)що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна; 9)що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом; 10)на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі; 11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного; 12)чи слід у випадках, передбачених ст. 96 КК, застосовувати до підсудного примусове лікування; 13)чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки.
Перед тим, як постановити вирок, відбувається нарада суддів під керівництвом головуючого.
Коли під час наради при постановленні вироку суд визнає необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя — постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому належить провадити в межах з'ясування обставин, які викликали його відновлення.
Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд складає вирок.
Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні.
Вирок повинен складатися з трьох частин — вступної, мотивувальної і резолютивної.
Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.
Поняття і загальна характеристика стадії апеляційного провадження.
Апеляційне провадження — самостійна стадія кримінального процесу, в якій суд інстанції вищого рівня на підставі апеляцій перевіряє законність і обґрунтованість вироків, ухвал суду першої інстанції та постанов судді, що не набрали законної сили, а також постанов про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалених місцевими судами. Перед судом апеляційної інстанції при перегляді ним кримінальної справи в порядку апеляційного провадження стоять такі завдання: а)не допустити виконання незаконного, необґрунтованого та несправедливого вироку; б)швидко виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки та порушення; в)забезпечити захист і реалізацію прав, законних інтересів учасників процесу; г)сприяти однаковому розумінню та застосуванню законів судами першої інстанції1.
Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення цілей і виконання завдань кримінального судочинства. Воно допомагає попередити набрання законної сили неправосудними вироками, ухвалами і постановами, швидко виправити допущені судом першої інстанції помилки і цим самим забезпечити охорону прав, свобод і законних інтересів учасників процесу, а також сприяє поліпшенню якості роботи судів нижчого рівня та формуванню судової практики відповідно до вимог матеріального і процесуального закону.