Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СУПУТНИКОВИЙ ПРИЙМАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС



ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМУ НА ГЕОСТАЦИОНАРНИЙ СУПУТНИК

 

При установці і настройці приймальної|усиновленої| антени на який-небудь геостационарний| супутник-ретранслятор, необхідно провести|виробляти| розрахунок координат|. Оскільки кожен супутник, що знаходиться|перебуває| на геостационарній| орбіті постійно перебуває над певною точкою поверхні Землі, напрям|направлення| на даний супутник залишається незмінним і визначається тільки|лише| географічними координатами місця|місце-милі| прийому і місцеположенням самого супутника.

Напрям характеризується двома кутами: кутом місця і азимутом (мал. 15.1).

Мал. 15.1. Характеристики напряму на супутник

 

Початковими для розрахунку даними є|з'являються| наступні|слідуючі| географічні |координати: ,

B - широта місця прийому, в градусах(північна або південна);

L - довгота місця прийому, в градусах, західна або східна;

Lcn - довгота супутника, в град.

 

Географічні координати можуть бути прямокутними або геодезичними. Для даних розрахунків використовуються тільки геодезичні координати (градуси).

 

Кут місця (KM) обчислюється за формулою:

KM = arctg [(cos(Lcn-L) cosB- 0,1513)/ ]

 

Умовою радіовидимості супутника є cos(Lcп-L)cosB>0,1513. Інакше він буде знаходиться за лінією горизонту і прийом з нього, природно буде неможливий.

Визначення азимута проводиться але формулі:

A=180°±arctg(tg|L-Lсп|/sinB)

Знак "+" використовується у разі, коли супутник розташований на захід від місця прийому, а знак " —", якщо східніше.

Приклад розрахунків.

Місце установки — м. Санкт-Петербург з координатами:

В=60° північної широти;

L=31,4° східної довготи.

Необхідно визначити напрям на супутник Hot Bird, що знаходиться у позиції Lcn=21,5° східної довготи.

Порядок обчислень.

1. A=180°±arctg(tg|L-Lсп|/sinB) = 180°±arctg(tg17°/sin60°) =

=180°+arctg(0,27/0,81)= 180°+arctg(0,337) = 199,8°

 

2. KM = arctg [(cos(Lcn-L) cosB- 0,1513)/ ]=

=arctg [(cos(-17°)´cos60°-0,1513)/ ]=

=arctg [(0,566- 0,1513)/ ]=22,6°

 

Результати: А=191,39°; KM=21,4°


ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СУПУТНИКОВИЙ ПРИЙМАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

 

Розглянемо роботу приймальної системи, структурна схема якої подана на мал. 1.

Приймальна параболічна антена має діаметр 0,6-2,0м. Вона призначена для прийому частотно-модульованого телевізійного сигналу із супутника-ретранслятора, що знаходиться на геостаціонарній орбіті.

Відбиваючись від поверхні рефлектора, прийнятий сигнал потрапляє в опромінювач, що розташований у фокусі розкриття антени. З опромінювача сигнал надходить на поляризатор, що забезпечує виділення сигналу відповідно до виду його поляризації (вертикальної, горизонтальної або кругової).

У випадку лінійної поляризації вектор електричного поля коливається по розміру від позитивного до негативного значення у вертикальній або горизонтальній площині (вертикальна або горизонтальна поляризація). Якщо вектор електричного поля зберігає свою величину у часі і при цьому обертається по окружності вліво або вправо, то це кругова поляризація (відповідно ліва або права).

 

 

Мал. 1. Структурна схема індивідуальної приймальної установки

 

Поляризація сигналу, що випромінює супутник-ретранслятор, визначається конструкцією його антени, що передає. Для забезпечення якісного телевізійного прийому необхідно, щоб поляризація приймальної антени відповідала поляризації прийнятого сигналу. У противному випадку ви отримаєте сильно послаблений сигнал, або взагалі нічого не побачите на екрані телевізійного приймача. Деякі моделі поляризаторів дозволяють здійснювати не тільки переключення виду поляризації, але і робити плавне підстроювання.

 

 

Мал. 2. Орієнтація вектора напруженості електричного поля в залежності від виду поляризації

 

Сигнали із супутника-ретранслятора в інтервалі частот 10,5- 12,75 ГГц через вузол вибору поляризації, надходять у конвертор. У конверторі проводиться підсилення сигналу широкосмуговим підсилювачем, що має малий шум, (МШУ) і усунення завад по дзеркальному каналу смуговим фільтром (ПФ). Далі здійснюється перше перетворення частоти. Перша проміжна частота формується змішувачем (СМ1) (як правило, балансним). Для цього на нього, крім прийнятого сигналу, подається сигнал із гетеродину (Г1), що являє собою генератор, частота якого стабілізована діелектричним резонатором.

З виходу змішувача СМ1 сигнал першої ПЧ в інтервалі частот 0,7-2,15 ГГц надходить на попередній підсилювач проміжної частоти (ПУПЧ), після чого по кабелю подається в ресивер.

У ресивері сигнал першої ПЧ через підсилювач проміжної частоти (УПЧ1) надходить на змішувач (СМ2), у якому відбувається друге перетворення частоти, тобто подальше її зниження. Ресивером здійснюється вибір необхідного каналу, якщо потрібно, настроювання або підстроювання на канал, демодуляція прийнятого сигналу, поділ відео- і звукового сигналів і формування стандартного телевізійного сигналу на частоті одного з ТВ каналів, як правило, у діапазоні з 21 по 69. Існує також і низькочастотний вихід. Необхідний канал обирається за допомогою блока керування (БУ) шляхом відповідного настроювання гетеродина (Г2). Причому настроювання по частоті можна здійснювати або плавно, або обрав номер необхідного каналу. Гетеродин (Г2) являє собою транзисторний генератор, керований напругою, що подається на включений у контур, що задає частоту, варикап, або може бути виконаний на основі синтезатора частоти, керованого мікропроцесорам.

Смуга пропускання тракту другої проміжної частоти формується фільтром зосередженої селекції (ФСС), а додаткове підсилення сигналу - підсилювачем (УПЧ2). У тракт обов'язково входить пристрій автоматичного регулювання підсиленням (АРУ). Його робота повинна бути дуже ефективною для того, щоб приймальна установка могла добре працювати в різноманітних умовах прийому, незалежно від діаметру приймальної антени, довжини кабелю, що з'єднує приймальну головку з ресивером, рівня сигналів різноманітних супутників у даній місцевості. Тому глибина регулювання пристрою АРУ складає 25-30 дБ.

З виходу УПЧ2 сигнал надходить на демодулятор, що являє собою звичайний синхронний фазовий (частотний) детектор (СФД). Його структурна схема подана на мал. 3.

Синхронний фазовий детектор складається з самого фазового детектора (ФД), генератора (Г), ланцюга керування (ЦУ), що включає в себе спеціальний фільтр і відеопідсилювач, а також вихідного відеопідсилювача (ВУ).

Перед тим, як розглядати роботу ресивера далі, зробимо невеличкий відступ. Справа в тому, що системам прийому частотно-модульованих сигналів властиво явище порога. Воно ілюструється кривими, зображеними на мал. 7.5.

По горизонтальній осі розташовані значення відношення потужності сигналу до потужності шуму на вході демодулятора рвх, а по вертикальній - значення того ж відношення, але на виході демодулятора рвих.

Виграш, отриманий за рахунок використання частотної модуляції, зазвичай має місце при значенні рвх вище 10-12 дБ. Нижче цього порога, як видно з графіка, криві різко падають. Стандартному частотному детектору відповідає крива 1, демодулятору ЧМ сигналів із покращеним порогом - крива 2 (до даного типу демодуляторів відноситься синхронний фазовий детектор).

З виходу СФД сигнал надходить на фільтри Ф, якими здійснюється розподіл сигналу зображення і піднесучої, модульованої сигналом звукового супроводу.

У тракт зображення, як правило, входить схема прив'язки рівня, ланцюга передспотворень і регулювання рівня вихідного відеосигналу.

Тракт звука ТЗ містить змішувач із гетеродином, підсилювач проміжної частоти і частотний детектор. Настроювання на частоту піднесучої, здійснюється шляхом зміни частоти гетеродина. Для покращення завадостійкості тракт звука охоплений ланцюгом зворотнього зв'язку по частоті.

 

Мал.3. Структурна схема синхронного фазового детектора

 

Відзначимо одну з важливих характеристик ресивера - діапазон частот звукової піднесучої (МГц). Цей параметр визначає діапазон аудіочастот, які може обробляти ресивер. Сучасні моделі мають діапазон від 5 до 8,5МГц. Що ж дає нам цей параметр? Деякі ТВ - компанії здійснюють телевізійне мовлення кількома мовами одночасно, при цьому сигнали звукового супроводу рознесені по частоті. Тому зверніть увагу на цей параметр.

Відокремлені низькочастотні сигнали відео - і звукового супроводу подаються безпосередньо на вихід ресивера, а також на амплітудний і частотний модулятор (AM і ЧМ). Після модуляції сигнали додаються в суматорі й утворять стандартний телевізійний сигнал на частоті одного з ТВ каналів.

Крім основних функцій, ресивер виконує ряд сервісних: дистанційне керування, автоматичне керування поляризатором і т.ін.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.