Входить дружина навшпиньках, вішає на спинку стільця штани, краватка. Гладить сорочку, вішає на той же стілець.
Радіо: Час у столиці: 8 годин. З добрим ранком! (Музика)
Вася: (підхоплюється й хапає зі столу будильник): Машо!! Машо!
(вбігає Маша)
М:Що, Васильку?!
В:Що! Що! (трясе будильник) Скільки разів просив віднести в майстерню!
М:Але.. я, але, Васильку!
В:Що, я?! Що, Васильку?! Чому в цьому домі ніхто й нічого не може зробити без мене!?Вчиш тебе, вчиш! А користі ніякої ! Одне слово - баби! Нічого самі не можуть! Нічого!
(встає, починає одягатися.)
В:Машо! Де мої штани?!
(вбігає Маша, бере зі стільця штани. Подає чоловікові. Тікає)
В:Машо!
М: (вбігає) Що, любий?
В: А, сорочка де?
М: От же, на стільці.
В: (гарчить) На стільці? А чому не в шафі? На своєму місці...
М:Але ж ти просив підготувати тобі білу, казав що у тебе там якась зустріч із якоюсь делегацією. Я щойно її попрасувала.
В: Як завжди - усе робишь в останню хвилину. А чому заздалегідь не подбати. Баби, вони й в Африці баби! Неорганізовані істоти... Фу! Як же це.. (намагається зав'язати краватка) Машо!
М:Так, Васильку!
В:Як ти зав'язуєш цю трекляту краватку? І куди ти весь час бігаєш?
М:(винувато) У мене там пиріжки на підході й чайник от-от закипить!
В: От так просіпаєшься все життя. А все чому? А все з причини невірної організації процесу, усе через твою жіночу розхлябаність. Уявляю, на що перетворилася б наша держава – якби допустити до влади жінку. Ні, все-таки розумно розпорядилася мати-природа: жінці-кухня, чоловікові - влада.
(Сідає до столу. Маша поодає йому сніданок)
Обмеженість людини, вона від чого? Насамперед від не-бажан-ня. Від небажання розвиватися, рухатися вперед. Думати треба, мислити масштабно, глобально, історично цілеспрямовано. Думка й дисципліна - це найголовніше в еволюційному процесі...
М:Ой!Пиріжки! (тікає)
В:От, будь ласка! Я їй про глобальність, а вона «Ой, пиріжки!»
(входить Маша з пиріжками)
М:Дякувати богу, встигла! (накладає чоловікові в тарілку)
В:(відкушуючи) З капустою?
М:Звичайно, твої улюблені.
В:Якщо улюблені, то накажеш кожного дня ними давитися. Людина повинна прагнути до розмаїття, тільки воно тренує його самоусвідомлення, впливає на еволюцію й на всі аспекти особистісного росту.
М:(захоплено) Який же ти в мене розумний, Васильку. Ой, чайник!(тікає)
(Вася бере зі столу телефон, дзвонить)
В:Алло! Петровичу! Ранок добрий! Слухай, ти сьогодні на митницю збираєшся? Що? Як це ні? Яка неділя? Неділя... Ну, йому грець.. Добре, Петровичу, вибач, спи далі.. Все! Бувай!(кладе трубку й зловісно кричить) Машо!!
(Вбігає перелякана Маша)
М:Так, Васильку!
В:(передражнюючи) Так, Васильку! Ти що на своїй кухні зовсім загальмувалася?! Неділю від понеділка відрізнити не можеш?
М:(ледве жива) Що трапилося, Васильку?
В:На календар подивися, курка заклопотана! Який день сьогодні?
М:Ой!Васильку, ой, миленький! І точно - неділя! А я тебе ледь на роботу не відправила, закрутилася зовсім! Давай, ріднесенький, я тебе роздягну!
В:Закрутилася вона...
(Маша роздягає його до трусів і майки)
Якщо сама нічого зробити не можеш, то хоч мене слухай!
М:Я слухаю, Васильку! Тільки тебе, миленький і слухаю.
В:Виходить, погано слухаєш, не уважно. Скільки вже говорю, скільки намагаюся прилучити тебе до загальнолюдської істини, все, все марно...
М:Ой! Молоко!
(Тікає)
В:От! Наочно! Могутньо! Видовищно! Ні! Ніколи з жінки нічого путнього не вийде. Генофонд не той... Ну, на разі день все одно пропав. Газетку почитати чи що? Машо!
М:Так, Васильку!
В:Ти газети свіжі купила?
М:Вибач, не встигла.
В:Не дивно. Добре, подай мені книжку. Ну, цю, котру я минулої неділі читав.
М:(здивовано) «Народні казки»?
В:(повчально) Це для тих, хто не розуміє - казки. А для людини проникливої це - мудрість народна.
(Бере в дружини книгу, читає. Маша накриває його пледом і йде)
В:(один)От він де - життєвий ідеал! Втілення людської мрії! Які жінки! Які жінки! Василиса Прекрасна, Василиса Премудра... Казкові жінки.
(читає) «И сталі жити вони та поживати у мирі та злагоді.. «Так, дійсно, казка ! А в житті - законна дружина коханого чоловіка в неділю й на роботу...
(Засипає..)
Муз. трек №2
Сон 1-ий. Василиса Прекрасна
Вася спить. По кімнаті пурхає розкішна жінка в пеньюарі, наспівуючи щось гламурненькє.
В:(гарчить) Ну, хоч у вихідний день дадуть у цьому домі поспати?
(Жінка не звертаючи ніякої уваги на його слова, галасливо пересувається по кімнаті. Сідає до дзеркала, щось муркочучи собі під ніс)
В:Котра година?
В.Прек.: Вісім ранку.
В:Машо! Хто це?
В.Прек:Чого ти репетуєш? Аж у вухах дзенькає!
В:Вибачте.. А ви хто?
В.Прек:Ти, що переспав? Казала я тобі, що спати багато шкідливо. Набряки під очами з'являються, повіки припухають.
В: Та, я й сам уже припух. Нічого не розумію... Жінка, ви хто?
В.Прек: Дружина я твоя, Васю, Василиса Прекрасна.
В: Як це... Але як же це... Цього бути не може .. А де ж Маша?
В.Прек: Яка ще Маша? Ця заклопотана жінка із кривими ногами?
В: Чому із кривими?
В.Прек: А я звідки знаю, чому? Слухай, у мене й так голова навкруги з ранку, а ти «Машо!Машо!» Краще скажи, ти мені фреш апельсиновий приготував?
В:Кого?
В.Прек: Не кого, а що! Сік з апельсина мені вичавив? Через сорок хвилин я повинна бути в басейні.
В: Без мене?
В.Прек:Звичайно, без тебе! У нас жіноча група!
В:А потім?
В.Прек: А потім у мене масаж, шейпинг і шопинг.
В:А я думав підемо куди-небудь разом. Вихідний як-ніяк...
В.Прек:У справжньоїї жінки не буває вихідних. Втратити форму так легко. Це вам, чоловікам, здається, що бути красивою дуже просто. Ви навіть не уявляете, яка це титанічна праця.. Це в тебе, милий, вихідний. А в мене робота, робота й ще раз робота... Думаєш легко обходиться без стиліста. Самій підбирати собі макіяж, зачіску, фасон сукні! А цей стрімкий потік інформації: де, що й за які гроші; ці святі імена: Пьер Карден, Ніна Річчі, Кристиан Диор, Петер Монгирд.. Гаразд, забовталася я з тобою, а час на місці не стоїть, час відраховує години моєї молодості... (смутно зітхнула) Все, мені час...
(збирається йти)
В: Ти йдеш? Але... але... як же сніданок?
В.Прек: Знову ти із цією дурницею! Візьми в холодильнику молоко, а в шафі отрубі.
В:(з жахом) Отрубі?!! Але, я ж не корова!
В.Прек:Тоді вівсянку.
В:(скривджено) И не кінь.
В.Прек: Правильно! Ти не кінь і не корова. Ти-чоловік! Тому їстівні питання у сім’ї повинен вирішувати ти.
В:Але ж я не вмію готувати! (жалібно) Дуже пиріжків хочеться... з капустою...
В.Прек:Ти з глузду з’їхав! Які пиріжки! Подивися на себе в дзеркало й забудь про пиріжки! Їжа повинна бути здоровою й корисною! Ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоби їсти! Зрозумів?! Добре!
(Урочисто вручає йому морквину й граціозно спливає)
(Вася довго й тупо дивиться на морквину, потім починає її гризти й жалібно підвиваючи, знову береться за книжку. Читає й засипає)