Правове регулювання цільових позабюджетних фондів.

Однією з умов повноцінної інтеграції України в сучасну європейську систему є наявність ефективного соціального захисту населення. Ринкова економіка України є соціально орієнтованим господарством, що підлягає державному регулюванню. Перетво­рення України в соціальну державу, якою вона визначена першою статтею Конституції, перш за все вимагає реформи механізмів захисту населення. Окрім цього, ст. 46 Конституції України право на соціальне забезпечення не тільки визначає, але й гарантує загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за раху­нок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У механізмі державного регулювання ринкових відносин вирішальна роль належить фінансовій діяльності держави, в тому числі і діяльності, пов'язаній з існуванням централізованих позабюджетних цільових фондів.

Наявність у складі фінансової системи України в якості самостійної ланки централізованих позабюджетних цільових фондів обумовлено необхідністю ефективного перерозподілу публічних фінансових ресурсів.

Формування державних цільових фондів грошових ресурсів закріплено Бюджетним кодексом України. Так, статтею 38 зазначеного Кодексу передбачено, що разом з проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України інформацію про квазіфіскальні операції та оцінку можливого впливу таких операцій на показники бюджету в наступних бюджетних періодах.

Згідно зі ст. 4 Бюджетного кодексу України, квазіфіскальні операції — це операції органів державної влади і місцевого самоврядування, Національного банку України, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, суб'єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що не відображаються у показниках бюджету, але можуть призвести до зменшення надходжень бюджету та/або потребувати додаткових витрат бюджету в майбутньому.

Сьогодні в Україні створено і діють чотири передбачених Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування цільові страхові фонди.

Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування також передбачено запровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування з утворенням відповідного Фонду.

Прийняття Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дозволило створити умови для уникнення дублювання цільовими поза­бюджетними фондами функцій, пов'язаних із формуванням страхових коштів: скорочення обсягу роботи, пов'язаної з постановкою на облік страхувальників, збором коштів, формуванням та веденням інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, забезпеченням звітності, здійсненням контролю за повнотою та своєчасністю справляння внесків, зменшення кількості перевірок щодо сплати внесків до цільових фондів, скорочення адміністра­тивних витрат позабюджетних фондів на виконання цих функцій, забезпечення більш широкого охоплення системою суб'єктів соціального страхування, зростання доходів страхових фондів та більш ефективного використання коштів соціального страхування. Відповідно до зазначеного Закону замість страхових внесків до кожного з чотирьох цільових позабюджетних фондів було запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Облік платників єдиного внеску ведеться в порядку, встановленому органами доходів і зборів (центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, — з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» створено Державний реєстр загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування (далі — Державний реєстр) — організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;

Джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від:

· державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;

· платників єдиного внеску;застрахованих осіб;

· фондів загальнообов'язкового державного соціального страху­вання;

· центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану,виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад;

· органів доходів і зборів та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

· центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості;

· інших підприємств, установ, організацій та військових частин;

· центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних ко­штів;

· територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску;

· інших джерел, передбачених законодавством.

Таким чином, централізовані позабюджетні цільові фонди стали потужними фінансовими інститутами України, що консолідують значні фінансові ресурси, що не включаються до Державно Бю­джету України.

Основними рисами правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів є:

1) централізовані позабюджетні цільові фонди займають особливе місце в фінансовій системі держави (вони не входять до складу бюджетів і, таким чином, є самостійною ланкою фінансової системи); створені органами влади та мають чітке цільове направлення;
вони є самостійними фінансово-кредитними установами;

2)централізовані позабюджетні цільові фонди є юридичними особами та мають однотипну організаційну систему управління;

3)мають чітко визначені джерела формування коштів; формуються в основному за рахунок обов'язкових відрахувань (єдиний внесок) юридичних та фізичних осіб (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлюються державою і є обов'язковим);

4)централізовані позабюджетні цільові фонди мають чітко визначені напрямки фінансування (виплата пенсій, допомог і т. ін.), для забезпечення яких вони створювались; підтвердженням цього є наявність у фінансово-правовому статусі централізованих позабюджетних цільових фондів заборони на використання грошових коштів фондів для фінансування заходів не передбачених цілями діяльності фонду;

5)особливістю фінансово-правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів є їх невключення до складу бюджетів
всіх рівнів, а також інших фондів, і, як наслідок, неможливість
вилучення грошових коштів фондів у дохід Державного бюджету
чи на цілі не передбачені законом;

6)адміністрування єдиного внеску ведеться в порядку, встановленому органами доходів і зборів (центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і
митну політику), за погодженням з Пенсійним фондом та фондами
загальнообов'язкового державного соціального страхування;

7)централізовані позабюджетні цільові фонди здійснюють свою
діяльність по всій території України.

2.У виділеному для термінологічного словника розділі робочого зошита розкрийте зміст наступних ключових термінів та понять теми:

Бюджет, функції бюджету, принципи бюджетної системи, структура бюджету, бюджетне право, бюджетний устрій, бюджетна система, Державний бюджет України, місцеві бюджети, зведений бюджет, бюджетна класифікація та сутність її складових, бюджетне регулювання та його методи, дефіцит та профіцит бюджету. Бюджетний процес, бюджетний період, бюджетний цикл, стадії бюджетного процесу, учасники бюджетного процесу, розпорядники бюджетних коштів та їх функції, бюджетні повноваження, бюджетні запити, бюджетний розпис, бюджетні призначення, бюджетні асигнування, основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період, перелік документів до проекту закону про Державний бюджет України,правові засади регулювання міжбюджетних відносин: поняття, мета; метод бюджетного регулювання, міжбюджетні трансфери: дотації вирівнювання, субвенції, субсидії; державні цільові позабюджетні доходи (перелік та характеристика), бюджетне правопорушення, фінансово-правова відповідальність за порушення бюджетного законодавства, Публічні фонди коштів, цільові публічні фонди коштів, позабюджетні цільові публічні фонди коштів, правові засади організації та діяльності цільові публічні фонди коштів, страхування, соціальний захист, загальнодержавне соціальне страхування, страхові тарифи, страховий внесок, єдиний соціальний внесок

Теми рефератів та доповідей:

1. Бюджетна політика держави в контексті євроінтеграції України.

2. Принципи бюджетної системи України : поняття та вдосконалення в процесі євроінтеграції.

3. Поняття та методи бюджетного регулювання в контексті євроінтеграції.

4. Бюджетна децентралізація як передумова впровадження дійсного самоврядування в Україні.

5.Пенсійна реформа в Україні та роль в ній Пенсійного фонду України. 6.Правові засади організації та діяльності Пенсійного фонду України.

7.Правові засади цільових позабюджетних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування України.

Поиск по сайту: