ВИХОВНА СИСТЕМА КЛАСУ «СЕРЦЕ В ДОЛОНЯХ»

Я маю в серці те, що не вмирає.

Л. Українка

Сучасний період соціально-економічного розвитку суспільства докорінно змінив вимоги до рівня виховання молодої людини, яка вступає у самостійне життя. У Концепції гуманітарного розвитку (2008), Національній доктрині розвитку освіти України чітко визначена головна мета української системи виховання: формування життєво компетентної особистості, яка успішно реалізується в соціумі. Сучасна школа вимагає переосмислення системи виховання, оновлення змісту духовного відродження особистості на основі гуманізації, життєдіяльності учнів, створення сприятливих умов для його самореалізації в різних видах творчої діяльності. Сьогодні особливої актуальності набувають питання, формування людини-громадянина, патріота, духовно розвиненої і морально зрілої творчої особистості, яка готова протистояти викликам глобалізації життя.

Для різнобічного і гармонійного розвитку особистості потрібно, щоб освітній процес будувався не тільки на науковому осмисленні дійсності, а й на духовних, моральних і культурних цінностях українського народу і всього людства.

Тому метою виховання в сучасній українській школі є відновлення споконвічної шляхетності українського народу, його національної гідності та самосвідомості, високої моральності та працелюбності.

Сучасне виховання має в повній мірі стати засобом відродження національної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей, запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Наслідуючи духовні ідеали українського народу, підростаюче покоління має шанс зробити майбутнє гідним людини-творця, а не споживача, людини-героя, а не егоїста, людини мудрої, але не примітивної.

Духовний розвиток – це виклик примітивізму, егоїзму та споживацтва. «Виховання за своєю суттю – це керівництво духовним становлення людської особистості» - ця думка видатного українського педагога В. О. Сухом-линського стала пріоритетною під час створення системи роботи з учнівським колективом. Керуючись цією думкою, автор поклала в основу своєї виховної діяльності проблему духовного розвитку особистості, підґрунтям якої є духовно орієнтований підхід до дитини.

Високо духовна людина є надзвичайно цінною для суспільства і людства. Адже все, чим користуються сьогодні споживачі, винайшли духовні особистості, всі права і свободи, за якими живе розвинене суспільство, відстояли своїми подвигами духовні особистості, всі знання, які батьки передають дітям, зберегли та примножили духовні особистості.

Таким чином, сучасна школа вимагає переосмислення системи виховання, оновлення змісту духовного відродження особистості на основі гуманізації, життєдіяльності учнів, створення сприятливих умов для його самореалізації в різних видах творчої діяльності. Сьогодні особливої актуальності набувають питання формування духовно розвиненої творчої особистості. За словами видатного українського вченого, основоположника ідей народної педагогіки М. М. Стельмаховича, “виховання є переданням найкращих моральних заповітів попередніх поколінь для того, щоб із дитини розвилась Людина.

Коли вихователі будують «ДІМ», в якому буде жити дитина, важливо турбуватись про якість окремих «цеглинок» і правильність їх «укладки». Але дуже важливо пам’ятати, що одночасно ми будуємо «ХРАМ» життя і долі дитини, «СОБОР» її душі. І від нас залежить, на скільки цей храм буде наповнений світом радості, духовності і людяності.

Провідна ідея виховної системи класу. Модель виховної системи класу створено на підґрунті творчого поєднання ідей Я. А. Коменського, Й. Песталоцці, К. Д. Ушинського, Л. С. Виготського, А. М. Леонтьєва, К. Роджерса та передового педагогічного досвіду.

В основі виховної системи класу є:

t філософські ідеї:

Æ Г. С. Сковороди (філософія серця),

Æ В. О. Сухомлинського (гуманістичний підхід),

Æ Т. Гордона (духовне спілкування),

Æ Ю. Б. Гіппенрейтер (амфора любові),

Æ І. Д. Беха (особистісно орієнтований підхід)

t та інших вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.

Впровадження моделі виховної системи класу «Серце в долонях» допомагає пробуджувати почуття самоцінності дитини, сприяє ціннісному самовизначенню учнів і служить поштовхом для процесу їх подальшого духовного розвитку.