Територіальна підсудність адміністративнихсправ

Територіальна підсудність визначається місцезнаходжен-ням позивача та відповідача, а також рівнем повноважень ад-міністративного суду. Вона встановлює територіальну компе-тенцію кожного суду з вирішення адміністративних справ. Те-риторіальна підсудність розмежовує предметну компетенцію судів одного рівня залежно від місця розгляду справи та визна-чає, в якому конкретно адміністративному суді повинна бути розглянута і вирішена дана адміністративна справа. Кодекс ад-міністративного судочинства України (ст. 19) залежно від міс-цезнаходження сторін та характеру публічно-правового спору вирізняє: загальну, виняткову, виключну та альтернативну тери-торіальну підсудність.

Загальна територіальна підсудність формує основне прави-ло, за яким адміністративний позов подається до суду за міс-цезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАСУ). Як вірно і влучно пояснюють автори навчального посібника «Основи ад-міністративного судочинства в Україні», обрання цього прави-ла обумовлене тим, що рішення (нормативно-правовий акт) суб’єкта владних повноважене стосується прав багатьох осіб і, відповідно, може бути оскаржено багатьма позивачами. Якби позов можна було подавати за місцем свого проживання, то виникли б ситуації, коли правомірність такого рішення пере-вірялася б паралельно не одним адміністративним судом. Як наслідок можливі різні результати перевірки. Щоб не виникало подібних ситуацій і щоб рішення суб’єкта владних повнова-жень було предметом розгляду лише в одному адміністративно-му суді першої інстанції, запроваджене правило про розгляд спра-ви за місцем знаходження відповідача (виділено нами. — Е. Д.)¹. Це правило встановлене і в інтересах відповідача для тих по-одиноких випадків, коли відповідачем є фізична чи юридична особа за позовом суб’єкта владних повноважень. Дійсно, з ме-

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ-рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 60.

Г л а в а 12

тою однакового розуміння рішення (нормативно-правового акта) суб’єкта владних повноважень та забезпечення принципів верховенства права і законності при здійсненні правосуддя в адміністративних судах й вводиться правило, що розгляд спра-ви здійснюється судом, юрисдикція якого поширюється на те-риторію місцезнаходження відповідача. Саме це правило ха-рактерне для адміністративного судочинства.

Виняткова територіальна підсудність формує правило, за яким у разі оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються ад-міністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (ч. 2 ст. 19 КАСУ).

Різноманіття публічних правовідносин у сфері управлінсь-кої діяльності вимагає для їх врегулювання прийняття рішень суб’єктом владних повноважень не тільки загального характе-ру, а й правових актів, що стосуються інтересів конкретної осо-би. В таких випадках немає потреби, щоб справа розглядалася лише в окремо визначеному суді за місцем знаходження від-повідача без урахування принципу наближеності суду до особи, права і інтереси якої порушено. Тобто законодавець робить ви-няток із загального правила подання позову до суду за місцем знаходження відповідача і встановлює правило, за яким спра-ви, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Оскільки таких справ найбільше, то навряд чи можна вва-жати, що розгляд справи за місцем знаходження відповідача є універсальним правилом в адміністративному судочинстві. Скоріше, навпаки — зазвичай адміністративні справи розгля-даються за місцем знаходження позивача¹. Не можна не пого-дитися з цим висновком, адже за місцем знаходження позивача вирішуються також справи, якщо ним є суб’єкт владних повно-важень.

Отже, зміст частин 1 і 2 ст. 19 КАС України дає можливість зробити висновок, що адміністративні справи розглядаються і вирішуються адміністративними судами:

а) за місцем знаходження відповідача у випадках, коли від-повідачем є:

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ-рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 61.

Підвідомчість та Підсудність сПрав адміністративному суду

— суб’єкт владних повноважень у разі оскарження норма-тивно-правових актів;

— фізична чи юридична особа, якщо позов подано суб’єктом владних повноважень;

б) за місцем знаходження позивача у випадках, коли пози-вачами є:

— фізична чи юридична особа у разі захисту особистих прав і інтересів;

— суб’єкт владних повноважень, якщо позов подано до ін-шого суб’єкта владних повноважень.

Виключна територіальна підсудність формує правило, за яким оскарження окремих категорій адміністративних справ здійснюється спеціально визначеним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 3 ст. 19 КАС України). Виключна територіальна підсудність уне-можливлює вибір позивачем іншого суду для розгляду і вирі-шення адміністративних справ, визначених адміністративним процесуальним законом.

До виключної підсудності до окружного адміністративного суду м. Києва віднесено:

1) адміністративні справи з приводу оскарження норматив-но-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів Ук-раїни, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта влад-них повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України (наприклад нормативно-правові акти Ви-щої Ради юстиції України);

2) адміністративні справи, відповідачем у яких є закордон-не дипломатичне чи консульське представництво України, їх посадова чи службова особа;

3) адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий роз-пуск, ліквідацію) політичної партії.

Крім цього, гл. 6 Розділу III КАС України «Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ» до виключної підсудності окружного адміністративного суду, те-риторіальна компетенція якого поширюється на м. Київ, відне-сено:

1) усі рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії (крім тих, що стосуються встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму) оскар-

Г л а в а 12

жуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 3 ст. 172 КАСУ);

2) позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кан-дидата на пост Президента України, ініціативних груп всеук-раїнського референдуму, інших суб’єктів ініціювання всеук-раїнського референдуму, що порушують законодавство про ви-бори чи референдум, подається до окружного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 3 ст. 175 КАСУ);

3) позовна заява про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності подається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 1 ст. 180 КАСУ);

Зазначеною главою також передбачені спеціальні правила територіальної підсудності, наприклад:

1) рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, а також членів цих комісій оскаржуються до окружного адміністратив-ного суду чи місцевого загального суду як адміністративного суду відповідно і залежно від рівня виборчої комісії (частини 4—5 ст. 172 КАСУ);

2) адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії (ч. 2 ст. 173 КАСУ);

3) позовна заява щодо дій чи бездіяльності засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори та рефе-рендум, подається до місцевого загального суду як адміністра-тивного суду за їх місцезнаходженням (ч. 3 ст. 174 КАСУ);

4) органи виконавчої лади, місцевого самоврядування ма-ють право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону або обмеження права на мирні зібрання (ч. 1 ст. 182 КАСУ);

5) організатори зборів, мітингів, походів мають право звер-нутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання (ч. 1 ст. 180 КАСУ).

Альтернативна територіальна підсудність формує правило, за яким у разі невизначеності територіальної підсудності ад-міністративної справи така справа розглядається місцевим ад-міністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАСУ). Отже, позивач за власним розсудом може звернутися до місце-вого загального суду як адміністративного за місцем знахо-

Підвідомчість та Підсудність сПрав адміністративному суду

дження або до окружного адміністративного суду як суду пер-шої інстанції, але з дотриманням при цьому правил предметної підсудності.

Частиною 3 ст. 175 КАС України передбачені спеціальні правила альтернативної територіальної підсудності, за якими:

1) позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кан-
дидата у депутати сільської, селищної, міської ради подається
до місцевого загального суду як адміністративного суду за міс-
цем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена;

2) позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності
кандидатів, їх довірених осіб, партій, місцевої організації пар-
тії, їх посадових осіб та інших осіб, передбачених частинами 1
та 2 ст. 175 КАС України, подається до окружного адміністра-
тивного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія по-
винна бути вчинена.

Законодавець не регулює територіальної підсудності спорів, що виникають із адміністративного договору, проте автори на-уково-практичного коментаря Кодексу адміністративного су-дочинства України зазначають, що такі спори мають бути під-судні адміністративному суду за місцем виконання договору, якщо у договорі не визначена інша підсудність¹, з чим варто погодитися, адже виникнення таких спорів у практичній діяль-ності не виключене.

Поиск по сайту: