Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 8. Здійснення виконавчого провадження. Тема 9. Ускладнення у процесі виконання

 

1. Строки здійснення виконавчого провадження.

2. Поняття та заходи примусового виконання.

3. Час і місце примусового виконання.

4. Ускладнення у процесі виконання: відкладення виконавчих дій; роз’яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню; відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; зупинення виконавчого провадження повернення виконавчого документа стягувачеві; повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав; оголошення розшуку; поворот виконання.

 

1. Строки здійснення виконавчого провадження

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження.

4. У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню,
державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше
наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у
статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове
виконання.

 

 

2. Поняття та заходи примусового виконання

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»

у разі ненадання боржником у встановлені строки для самостійного виконання рішення документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Примусове виконання рішення - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника збору та інших витрат, пов’язаних із виконанням [9, с.71]. Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.Ці заходи не є вичерпними.

3. Час і місце примусового виконання

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Проведення виконавчих дій у нічний час допускається лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров’ю громадян, або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити, але з наступним повідомленням начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, не пізніше наступного робочого дня після проведення таких дій. Стаття 20. Місце виконання рішення

1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем
проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням
його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання
провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або
майна. Право вибору місця виконання між кількома органами
державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з
виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції,
належить стягувачу.

2. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні
дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких
дій.

3. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо
виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на
рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових
установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на
території, на яку поширюється юрисдикція України.{ Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }

4. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності
боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку
не поширюється компетенція державного виконавця, державний
виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою
начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований,
доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному
відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу
державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки
зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен
здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням
проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту
надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної
постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у
якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій
складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс
постанову.

5. У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним
виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або
встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження
боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не
поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що
майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на
території, на яку поширюється компетенція державного виконавця,
державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли
йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий
документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника,
місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що
повідомляє стягувачу.

6. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося,
що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо
для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно
боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої
служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в
порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником
відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та
за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення
виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого
органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє
начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив
авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на
території іншого органу державної виконавчої служби, державний
виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після
розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для
задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий
документ до органу державної виконавчої служби за
місцезнаходженням іншого майна боржника.

7. Виконавче провадження може бути передано від одного органу
державної виконавчої служби до іншого, від одного державного
виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції
України.

8. Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами
державної виконавчої служби не допускаються.

 

4. Ускладнення у процесі виконання: відкладення виконавчих дій; роз’яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню; відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; зупинення виконавчого провадження повернення виконавчого документа стягувачеві; повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав; оголошення розшуку; поворот виконання.

В ході виконавчого провадження можуть виникнути ускладнення - обставини, що виникають у процесі виконання рішення, які зумовлюють настання наслідків, не пов’язаних із продовженням виконання рішення чи закінченням виконавчого провадження [9, с.77]. Фурса С.Я., Щербак С.В. визначають ускладнення у виконавчому провадженні як суб’єктивні та об’єктивні обставини юридичного характеру, з якими законом пов’язується настання таких умов для виконання рішень, через які неможливо або ускладнено вчиняти виконавчі дії [12, с.204]. До таких обставин відносять: відкладення провадження виконавчих дій; - роз’яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню; - відстрочка або розстрочка, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення; - зупинення виконавчого провадження; - повернення виконавчого документа стягувачеві; - повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав; оголошення розшуку; поворот виконання.

Так, відповідно до ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам. Дана постанова може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 221 ЦПК України та ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо рішення суду є незрозумілим, державний виконавець та сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення. Роз’яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню – це усунення недоліку нечіткості акта суду [9, с.78]. Подання заяви про роз’яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. Суд, який видав виконавчий документ, зобов’язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і за потреби дати відповідне роз’яснення рішення, не змінюючи його змісту. Про роз’яснення рішення суд постановляє ухвалу, яка відповідно до пункту 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення: хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо, за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку
або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення
в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Підстави, які зумовлюють необхідність відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання, мають оціночний характер, оскільки у законодавстві не надається їх вичерпний перелік. Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року №14 додає до них ще «інші надзвичайні події». Такими обставинами можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, в строки та порядку, визначеному у ньому [13, с.718].

Під відстрочкою виконання слід розуміти перенесення строку виконання рішення на більш пізній строк, при цьому платіж здійснюється однією сумою. Під розстрочкою виконання слід розуміти встановлення періоду, протягом якого борг відшкодовується частковими платежами. Питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися й одночасно з ухваленням рішення у справі відповідно до ст.217 ЦПК України. Зміна способу і порядку виконання передбачає заміну одного заходу примусового виконання іншим. Так, необхідність у зміні способу та порядку виконання виникає тоді, коли при виконанні рішення, яким присуджені певні речі, виявляється неможливість виконання за відсутності присудженого майна внаслідок його знищення, пошкодження, підміни, або знецінення об’єкта стягнення. Відсутність майна у боржника в натурі є підставою звернення стягнення на грошові кошти у розмірі вартості майна, що здійснюється при зміні способу та порядку виконання рішення. За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу, яка відповідно до пункту 20 ч.1 ст. 293 ЦПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У процесі здійснення виконавчого провадження можуть виникнути обставини, які зумовлюють зупинення виконавчого провадження. Зупинення виконавчого провадження - це неврахування певного проміжку часу у час виконання рішення з підстав, визначених законом. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» обставинами, які зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження, є: 1) смерть стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони – юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; 2) визнання стягувача або боржника недієздатним; 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; 4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; 6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; 7) зупинення судом реалізації арештованого майна; 8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; 9) запровадження Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов’язань, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров’ю працівників банку, а також вимог кредиторів щодо виплати
заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів; 10) сплата боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством коштів на відшкодування ядерної шкоди; 11) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду; 12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником; 13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 14) наявність коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення; 15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», за певними винятками. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може зупинити виконавче провадження (факультативне зупинення): 1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; 2) у разі прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; 5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» про зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить вмотивовану постанову, яку затверджує начальник відділу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець, і яка може бути оскаржена. Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Після усунення обставин, які були підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов’язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Повернення виконавчого документа стягувачеві можна визначити як форму закінчення виконавчого провадження без виконання рішення, за яким стягнення не проводилося або були проведено частково, переважно за ініціативою стягувача на реалізацію принципу диспозитивності [9, с.82]. Слід зазначити, що хоча в даному випадку виконавче провадження фактично припиняється, повернення виконавчого документа стягувачеві не можна ототожнювати із закінченням виконавчого провадження, адже в даному разі державним виконавцем виноситься постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Крім того, стягувач в межах строку виконавчої давності може повторно пред’явити виконавчий документ до виконання. Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов’язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, і яка може бути оскаржена. Повернення виконавчого документа стягувачу із зазначених підстав не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання в межах виконавчої давності.Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав – форма закінчення виконавчого провадження без фактичного виконання у випадках, якщо поновлено строк на апеляційне оскарження, а також якщо стягувачем є держава і для цього є відповідні підстави. Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Також виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до
виконання, за яким стягувачем є держава, з підстав повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених ч.1 ст. 47 Закону, повертається до органу, який пред’явив виконавчий документ до виконання.
Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, і яка може бути оскаржена.Оголошення розшуку – сукупність дій державного виконавця та інших уповноважених органів для усунення ускладнень під час виконання рішення, внаслідок відсутності відомостей про місце проживання, перебування або місцезнаходження боржника, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, чи якщо немає майна боржника (для погашення майнового зобов’язання). Оголошення розшуку здійснюється у порядку, передбаченому ст.375 ЦПК України та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Поворот виконання,коли розпочате виконавче про­вадження не закінчене,- це зумовлює, на наш погляд, такі випадки:

• коли вищестоящий суд відмовив у позові повністю,
то за відповідним рішенням всі виконавчі дії мають
негайно припинятись і мають виконуватись дії у відпо­
відності з новим рішенням, а саме: майно повертається
боржнику, а при неможливості повернути майно відшко­
довується вартість цього майна в розмірі суми, одержа­
ної від його реалізації;

• при зменшенні розміру задоволених у рішенні ви­
мог суд новим рішенням зобов'язує позивача повернути
відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасова­
ним рішенням, отже в цьому випадку виконавче прова­
дження буде продовжуватись, але фактично буде змен­
шений розмір стягнення.

Поворот виконання - це повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Відповідно до ст.381 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, мається на увазі місцевий суд, повинен зобов’язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому ЦПК України. Відповідно до ст. 381 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу, яка відповідно до пункту 28 ч. 1 ст. 293 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст.382 ЦПК України поворот виконання в окремих категоріях справ має особливості. Так, у разі скасування у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.