Рівні сформованості акмеологічної компетентності вчителя

На високому рівні вчитель має яскраво виражену акмеологічну спрямованість, яка виявляється в стійкому інтересі до професії вчителя, самоосвітньої діяльності, самопізнання, самовдосконалення своєї особистості та професійної діяльності. У вчителя чітко сформовані емоційно-спонукальні чинники самоосвітньої діяльності: високий рівень вимог і домагань; висока потреба в досягненнях, усвідомлення їх значущості для цікавого й насиченого життя; потреба в успіху в педагогічній діяльності, низький рівень мотивації до уникнення невдач. Результати педагогічної діяльності відрізняються оригінальністю, унікальністю. Педагог намагається вдосконалювати як педагогічну діяльність загалом, так і окремі її елементи. Віддає перевагу результатам діяльності порівняно з процесом. Заради досягнення успіху готовий до ризику, але ризикує виважено й обдумано. Створює сприятливі умови для досягнення акме учнями. Не переоцінює свої можливості. Приймаючи рішення, уникає зайвої авторитарності й надмірності, прислухається до порад колег, які мають значні успіхи в педагогічній діяльності. Має сформовану систему ціннісних орієнтацій, серед яких цінності професійної самореалізації визнає дуже важливими.

Зорієнтований на інтереси справи, які не шкодять особистим інтересам. Учитель має високу якість акмеологічних знань, що виражається в повному розумінні суті акме, акмеологічної компетентності, творчому застосуванні знань у нестандартних ситуаціях. Учитель має розвинуті акмеологічні вміння: проектувати майбутню педагогічну діяльність, поступово ускладнюючи завдання; висувати близькі, середні та далекі цілі діяльності; приймати рішення про досягнення акме, визначаючи при цьому способи діяльності; набувати високих досягнень у професійній діяльності; аналізувати власні поведінські характеристики та відповідно до отриманих результатів коригувати свою поведінку; безконфліктно адаптуватися до умов, що заважають розвитку акмеологічної компетентності; визначати можливість виникнення криз професійного й особистісного розвитку та обирати шляхи їх подолання. Має розвинуті комунікативні вміння. Цілеспрямовано розвиває свої акмеологічні здібності. Самооцінка адекватна. У конфліктних ситуаціях поводиться виважено, намагається розв’язувати проблеми шляхом співпраці.

На середньому рівні акмеологічна спрямованість учителя виражена недостатньо, що виявляється нестійким, ситуативним інтересом до проблем професійного вдосконалення, самопізнання, самоосвітньої діяльності. Нечітко сформовані емоційно-спонукальні чинники самоосвітньої діяльності: учитель не висуває високих вимог до себе, до інших, до умов праці, рівень домагань середній. Наявна потреба в досягненнях, в успіху педагогічної діяльності, але зайва тривожність, боязкість невдач перешкоджає іноді досягненню високих результатів. Педагог не має яскраво вираженого прагнення до досягнення акме у професійно-особистісному розвитку. Недостатньо усвідомлює важливість цінностей професійної самореалізації. Учитель потенційно готовий долати будь-які перешкоди заради досягнення успіху, але зайва тривожність й обережність і недостатньо розвинені якості, такі як самостійність, активність, ініціативність, відважність, заважають досягати значних результатів у педагогічній діяльності та професійному зростанні. Виявляє обережність під час розв’язання психолого-педагогічних та акмеологічних завдань, не може самостійно формулювати акмеологічні проблеми. За певних обставин може шукати причини відмовитися від виконання важкого та відповідального завдання, перегляду ціннісних орієнтацій, відкладання на деякий час прийняття важливих рішень, а також може переносити прийняття рішень, які є його прерогативою, на інших осіб, на вищі рівні менеджменту. Якість акмеологічних знань середня, характер засвоєння — конструктивний. Педагог знає основні акмеологічні терміни та поняття, але не завжди правильно та творчо їх використовує в нових ситуаціях. Частково володіє акмеологічними вміннями: чітко визначає близькі та середні цілі діяльності, але випробовує утруднення та потребує допомоги під час складання перспективного плану професійного розвитку; намагається самостійно приймати рішення про досягнення акме, однак не визначає при цьому способів діяльності; недостатньо володіє способами аналізу та корекції власної поведінки; адаптується до нових умов праці поступово; може передбачити виникнення криз професійного й особистісного розвитку, але не здатний самостійно обрати шляхи їх подолання. Акмеологічні здібності потребують удосконалення. Комунікабельний, але іноді виявляє надмірну впевненість у правильності своєї думки або позиції (завищена самооцінка), або навпаки, поступається власними інтересами, йде на поступки (занижена самооцінка).

На низькому рівні в учителя відсутня акмеологічна спрямованість, прагнення до успіху, потреба в досягненнях, натомість наявна висока мотивація до уникнення невдач. Не приділяє належної уваги самоосвітній діяльності, питанням самовдосконалення, самопізнання, оскільки не вважає свою професію цікавою, престижною, не використовує її як засіб розвитку своєї особистості й діяльності. Учитель виявляє надмірне захоплення чужими порадами, орієнтується повністю на чужу думку, не має власної позиції або зовсім не відстоює її щодо подолання проблем професійно-особистісного розвитку. Цінності професійної самореалізації не сформовані. Уникає прийняття самостійних рішень, відмовляється від виконання складних та оригінальних завдань. Самооцінка неадекватна, високий рівень тривожності, готовності до невиправданого ризику або повна відсутність бажання ризикувати. Учитель має низькі показники особистісно-професійного розвитку, цільові орієнтири розмиті, не знає, чого прагне, має низький рівень домагань. Акмеологічні знання відсутні, не розуміється на основних акмеологічних поняттях і термінах. Акмеологічні вміння та здібності не розвинуті. Часто вчитель знаходиться в стані збудливості, неврівноваженості, дратівливості, емоційного виснаження через високу нервову напругу, відсутність навичок самопізнання та саморегуляції, самовідновлення. Не володіє способами створення атмосфери довіри, взаємоповаги, переважно дотримується авторитарного стилю, виявляє надмірне прагнення відстояти свої інтереси на шкоду іншим або зовсім нехтує особистою думкою, байдуже ставиться до прийняття рішень відносно професійної діяльності. Має низький рівень комунікабельності та емпатії, що виражається в невмінні встановлювати доброзичливі взаємини з оточуючими, нерозумінні психічних станів інших людей.

Не можна вважати допрофесійну і професійну підготовку повноцінними, якщо у людини не з’явиться постійне прагнення до професійного зростання.

Акмеологічний підхід до розвитку особистості будується на основі готовності до іновацій, проектування мети власної діяльності, моделювання маршруту професійного самовдосконалення з урахуванням своїх потенційних здібностей і потреб суспільства.

Поиск по сайту: