Закон України „Про прокуратуру" (ст.36) визначає, що представництво в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина чи держави у випадках, передбачених законом. Формами представницької діяльності прокурора в цивільному процесі є: 1) звернення до суду з позовами і заявами щодо захисту прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або про визнання незаконними правових актів чи дій рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді справ, порушених як прокурором, так і іншими особами; 3) внесення апеляційного, касаційного подання чи заяви по перегляду за нововиявленими обставинами і участь у їх перегляді. Участь прокурора в цивільному процесі здійснюється у визначених процесуальних формах. Процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі - це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного судочинства -порушення цивільної справи в суді чи вступ у вже започаткований іншими особами цивільний процес. Законодавством передбачені дві форми участі прокурора в цивільному процесі. Перша з них полягає в тому, що прокурор, який представляє в суді інтереси громадянина чи держави, може звернутися до суду із заявою на захист прав та інтересів інших осіб (ч.і ст.121 ЦПК), тим самим порушуючи цивільну справу в суді. Прокурор може також вносити апеляційне і касаційне подання на рішення чи ухвалу суду (ст.ст. 290, 320 ЦПК); подавати заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст.3473 ЦПК). Стаття 121 ЦПК не визначає, у яких випадках настають такі обставини, у зв'язку з якими виникає необхідність порушення прокурором справи в суді першої інстанції з метою захисту прав і законних інтересів громадян і державних інтересів, а надає прокурору право самостійно встановлювати їх у кожному конкретному випадку по будь-якій цивільній справі, підвідомчій суду. Звернення прокурора до суду можливе по справах позовного провадження, справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і окремого провадження у випадках, коли цього вимагає захист прав і законних інтересів громадян та інтересів держави. Таким чином, перша форма участі прокурора в цивільному процесі - порушення справи в суді, характеризується факультативністю.
Разом з тим, у ст.ЗЗ Закону України „Про прокуратуру" встановлене імперативне правило про те, що з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник пред'являє чи підтримує пред'явлений потерпілим цивільний позов про відшкодування збитку, заподіяного злочином, що є виключенням із загального правила про право прокурора звертатися з заявами про порушення конкретної цивільної справи за своїм розсудом. Друга форма участі прокурора в процесі полягає в тому, що він може вступити в цивільний процес у справі на будь-якій його стадії з метою дачі висновку в справі (ст.35 Закону України „Про прокуратуру", ст.121 ЦПК). 6* 83 Чорнооченко C.I.
Цивільний процес
Вступ прокурора в процес у справі можливий за власною ініціативою, у випадках, передбачених законом, і за ініціативою суду. Відповідно до 4.2 ст.121 ЦП К прокурор може бути залучений судом до участі в справі чи вступити в процес за своєю ініціативою для подання висновків з метою здійснення покладених на нього обов'язків. Участь прокурора в процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне. За власною ініціативою прокурор може звертатися до суду із заявами на захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб (п.6 СТ.20 Закону України „Про прокуратуру"). Таким правом прокурор наділений і у відповідності зі ст.121 ЦПК. Можна сформулювати три основних критерії для прокурора, які він повинен враховувати при вирішенні питання щодо необхідності пред'явлення позову, подачі заяви. Позитивно це питання слід вирішувати: 1) якщо зацікавлена особа не може чи має вкрай скрутний стан для захисту свого права (заява в інтересах неповнолітніх, важкохворих громадян, людей старшого віку); 2) якщо зацікавлена особа не бажає захисту свого права, але державні чи суспільні інтереси, інтереси інших осіб вимагають такого захисту; 3) якщо заява має сприятливу перспективу (прокурор повинен значною мірою передбачати перспективу справи, не пред'являти необґрунтованих позовів). Прокурор повинен у випадках, передбачених законом брати обов'язкову участь в судовому процесі. Прокурор повинен брати участь у цивільній справі, якщо його участь прямо передбачена законом і якщо він звернувся до суду із заявою щодо захисту інтересів держави чи прав та законних інтересів громадян. Останнє положення підкріплюється, зокрема, і главою 31-В ЦПК.
Стаття 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначає підставою представництва прокурором інтересів громадянина в суді його неспроможність через фізичний або матеріальний стан, або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права, або реалізувати процесуальні повноваження. В першу чергу, як свідчить практика, це відноситься до інвалідів, недієздатних, неповнолітніх, безвісти відсутніх, хоча цим колом осіб перелік не обмежується. Принципово важливим є положення ч.5 ст.36-1 названого закону, якою прокурору надано право самостійно визначати підстави для представництва в судах. У цих випадках прокурор сам вирішує, чи досить вагомими є підстави для здійснення судового представництва, керуючись при цьому не лише законом, а й нормативними актами Генерального прокурора України. Прийняти правильне рішення прокурору допоможуть його життєвий досвід і відчуття справедливості. Відповідно до 4.2 ст.36-1 Закону „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Більш повне роз'яснення таких підстав міститься в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. Так, у СТ.24818 ЦПК зазначено, що заява прокурора розглядається за участю самого прокурора і представника органу чи службової особи, які прийняли рішення про відхилення протесту або не розглянули протест у встановлений строк після його надходження. Ця стаття допускає розгляд справи під час відсутності тільки представника органу, посадової особи, але не прокурора. У ході підготовки цивільної справи до судового розгляду суддя може визнати необхідною допомогу прокурора в розгляді даної справи і за ініціативою суду. Суд постановляє про це ухвалу, якою повідомляє прокурора про час судового засідання. Слід підкреслити, що у зв'язку зі змінами ст. 121 ЦП К дана ініціатива суду для прокурора є обов'язковою. Про неявку в судове засідання прокурора суд, згідно з ч.7 ст.172 ЦПК, повідомляє вищестоящого прокурора.
