Випалювання мідних руд

Руди міді

У рудах мідь перебуває переважно у вигляді хімічних спо­лук: сульфідів, оксидів і карбонатів. Самородна мідь трапля­ються у природі дуже рідко. Вміст міді в рудах коливається від 0,5 до 5 %, решта — пісковики, глина та ін.

До найпоширеніших мідних руд належать: мідний колчедан CuS-FeS, халькозин (мідний блиск) Cu₂S, куприт Сu₂0.

Мідні руди здебільш поліметалеві. У їх складі, крім міді, присутні також нікель, цинк, свинець, золото, срібло. Найбільші поклади мідних руд знаходяться на Південному Уралі, в Закав­каззі, Казахстані, Узбекистані, Таймирі, а також в США, Чилі, Конго та багатьох інших країнах.

2. Технологія отримання чорнової міді

Збагачення мідних руд

Мідні руди збагачують головним чином методом флота­ції. Попередньо руду подрібнюють і розмелюють на частинки завбільшки 0,05...0,5 мм. їх перемішують з водою та невели­кою кількістю спеціальних реагентів, що утворюють на по­верхні рудної речовини плівку, погано змочувану водою. Таку водяну суспензію — пульпу — наливають у ванну флотацій­ної машини і продувають стисненим повітрям. Дрібні бульбаш­ки повітря прилипають до плівки, яка є на частинках рудної речовини, й виносять їх у вигляді піни на поверхню ванни. Піну згрібають і після фільтрації й подальшого сушіння з неї отримують мідний концентрат, що містить 10...35 % міді. Пуста порода, змочена водою, осідає на дно машини, звідки її періодично вибирають.

Випалювання мідних руд

Випалюванням частково вилучають із руди сірку, перетво­рюючи її під дією кисню в сірчистий ангідрид S0₂. За рахунок цієї реакції піч нагрівається до температури 600...700 °С.

Піч для випалювання дрібного мідного концентрату склада­ється зі сталевого циліндричного корпуса, викладеного всередині футерівкою 8 (рис. 5.1) із шамотної цегли. Концентрат 4 заван­тажують у піч через вікно 5. У дні 1 печі є отвори, крізь які вдувають повітря, що надходить від труби 3 через коробку 2. Швидкість повітря добирають так, щоб частинки концентрату зависали в його потоці. Через це внизу печі утворюється шар, що нагадує в'язку киплячу рідину. Частинки руди в ньому кон­тактують з повітрям всією поверхнею, внаслідок чого їхня окси­дація відбувається дуже інтенсивно. Випалений концентрат — огарок — пересипається через поріг 10 у вивідну трубу 11.

Рисунок 5.1. Піч для випалювання мідної руди в киплячому шарі:

1 – дно; 2 – коробка; 3 – труба; 4 – мідний концентрат; 5 – вікно; 6 – дрібні частинки концентрату;

7 – циклон-апарат; 8 – футерівка; 9 – труба циклон-апарату; 10 – поріг; 11 – вивідна труба

Рисунок 5.2. Схема конвертера для отримання чорнової міді:

1 – тяговий ролик; 2 – бандаж; 3 – кожух; 4 – футерівка; 5 – горловина; 6 – шлак;

7 – штейн (або чорнова мідь); 8 – фурма

Найдрібніші частинки концентрату 6 виносять гази в циклон-апарат 7, де вони осідають і зсипаються також у вивідну трубу. Ангідрид S0₂ використовують для отримання сірчаної кислоти. Випалювання у киплячому шарі є прогресивним технологіч­ним процесом порівняно з випалюванням у вертикальних багато-подових циліндричних печах.

Поиск по сайту: