Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняття та класифікація суб’єктів виконавчих правовідносин



Тема 3. Суб'єкти виконавчого провадження

1. Поняття та класифікація суб’єктів виконавчих правовідносин.

2. Державний виконавець. Повноваження державного виконавця. Призначення державного виконавця.

3. Сторони виконавчого провадження

4. Інші особи, які беруть участь у виконанні.

5. Особи, які сприяють виконанню.

6. Роль суду у виконавчому провадженні.

 

Поняття та класифікація суб’єктів виконавчих правовідносин.

Враховуючи сучасний характер правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, неможливо говорити про їхню цивільну процесуальну природу.

Правовідносини, що складаються при примусовому виконанні рішень суду та інших юрисдикційних орга­нів, є адміністративно-процесуальними.

До ознак адміністративно-процесуальних правовід­носин, що виникають у виконавчому провадженні, слід віднести такі:

1) вони виникають при примусовому виконанні рі­шень судів та інших юрисдикційних органів та регла­ментовані законодавством про виконавче провадження;

2) без волі стягувача (фізичної або юридичної особи)державний виконавець не має права відкривати виконав­че провадження. Якщо у державну виконавчу службузвертається представник стягувача, його повноваження мають бути підтверджені довіреністю. У випадку звер­нення прокурора із заявою про відкриття виконавчого провадження або органів чи окремих громадян, яким ЦПК України надано право звертатися до суду за захистом прав інших осіб, державний виконавець повинен по­відомити про це стягувача і лише за його згодою відкри­ти виконавче провадження;

3) державний виконавець є обов'язковим суб'єктом правовідносин у виконавчому провадженні й на нього покладений обов'язок своєчасного, повного та реального виконання рішень судів та інших органів. Саме держав­ний виконавець залучає до проведення виконавчих дій інших суб'єктів та допускає у виконавче провадження заінтересованих осіб (представників, правонаступників), вирішує питання, що виникають під час виконавчого
провадження, виносить постанови тощо;

4) необхідність у відкритті виконавчого провадження виникає тоді, коли суб'єкти права не можуть самостійно, без втручання компетентного органу реалізувати свої законні права або інтереси;

5) владний характер правовідносин. Між їхніми суб'єк­тами немає абсолютної рівності, оскільки Державна ви­конавча служба - орган держави, отже це відносини вла­ди (з боку державного виконавця - наділеного певними повноваженнями) та підлеглості (з боку іншого суб'єкту правовідношення - стягувача, боржника, які зобов'язані дотримуватись вимог державного виконавця). Це озна­чає також і обов'язковість вимог державного виконавця
для всіх інших суб'єктів виконавчого провадження та для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб;

6) правовідносини у виконавчому провадженні вини­кають, змінюються та припиняються у певному порядку, закріпленому в законі (наприклад, правовідносини на стадії відкриття виконавчого провадження чітко визначені);

7) характерною рисою кола суб'єктів правовідносин виконавчого провадження є їхня чітка визначеність, оскільки це випливає з такої властивості судових рішень, як преюдиціальність. Державний виконавець не може застосовувати примус до тих осіб, рішення щодо прав і обов'язків яких не набрало законної сили;

8) процедура вчинення виконавчих дій регламентує права та обов'язки державного виконавця, за межі яких він не може виходити.

Отже, правовідносини, що виникають у виконав­чому провадженні,можна визначити як врегульовані законом суспільні відносини, що виникають між органа­ми і посадовими особами Державної виконавчої служби та іншими суб'єктами виконавчого провадження щодо примусової реалізації виконавчих документів.

Елементами правовідносин у виконавчому прова­дженнівиступають їх суб'єкти, об'єкт та зміст правовід­носин.

Об'єктом правовідносин у виконавчому проваджен­ні виступають дії суб'єктів, спрямовані На виконання ви­конавчих документів.

Зміст цих правовідносин складається, з однієї сторо­ни, з прав та обов'язків державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа, який виконує свої функції адміністративно-правовими мето­дами, і, з другої сторони, інших суб'єктів виконавчого провадження.

Слід зазначити, що правовідносини у виконавчому провадженні є логічним продовженням судових або ад­міністративних правовідносин, але на іншому рівні й регламентуються вони іншим законодавством і для їх­нього врегулювання використовуються інші методи, вла­стиві виконавчому провадженню.

Підсумовуючи викладене можна дійти висновку, що правовідносини, які виникають при примусовому вико­нанні рішень судів, є адміністративно-процесуальними, тому є можливість говорити про самостійність предмета регулювання у виконавчому провадженні.

У теорії існувало кілька класифікацій суб'єк­тів виконавчого провадження. Так, на думку П. П. Заворотька, їх можна поділити на п'ять груп:

1) Особи, наділені владними функціями, тобто судо­вий виконавець;

2) Особи, які беруть участь у виконанні і мають суб'­єктивну матеріально-правову заінтересованість у вико­нанні, особи, які здійснюють прокурорський нагляд і особи, які захищають права інших осіб;

3) Особи, які в силу закону зобов'язані сприяти судо­вому виконанню (торговельні організації, органи внут­рішніх справ);

4) Особи, які утримують майно боржника на закон­них підставах;

5) Особи, майнові права яких порушуються держав­ним виконавцем, але у справі такі особи участі не беруть (власники майна, на яке був накладений арешт для задо­волення вимоги стягувача до боржника).

П. П. Заворотько та М. Й. Штефан другу групу суб'­єктів поділяли ще на три підгрупи: а) на осіб, які мають у справі суб'єктивну матеріально-правову заінтересова­ність - сторони; б) осіб, які мають у справі державну за­інтересованість (прокурор, органи державного управлін­ня); в) осіб, які мають у справі громадську заінтересова­ність (профспілки та інші громадські організації).

Існували думки і щодо наявності у виконавчому про­вадженні третіх осіб за аналогією з цивільним процесом. Але зазначені особи не можуть бути суб'єктами вико­навчого провадження, і питання про належність їм майна, що оспорюється, вирішується в порядку позовного провадження, а в самому виконавчому провадженні вони участі не беруть, у них немає будь-якого правового статусу.

Звернувшись до більш сучасних класифікацій суб'єк­тів виконавчого провадження, можна навести класифі­кацію Д. М. Сибильова , який поділяє учасників виконав­чого провадження на. три групи: 1) державні виконавці, 2) особи, які мають особисту юридичну заінтересованість у виконанні рішення; до них відносить сторін виконав­чого провадження та їхніх представників, 3) особи, які сприяють виконанню рішень; до них належать, на його думку, експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті, та ін­ші особи.

Помилковим є ствердження, що представники сторін мають особисту заінтересованість у виконанні рішення державним виконавцем. Вони діють від імені особи, яку представляють, і це зовсім не означає, що стягнення про­водиться на їхню користь. Деякі автори прямо зазначають, що у представників заінтересованість не особиста, а функціональна, як у прокурора та органів виконавчої влади.

Найбільш вдалою є класифікація російського науков­ця І. Б. Морозової, що вживає термін не «учасники ви­конавчого провадження», а «суб'єкти виконавчого про­вадження» та ділить їх на дві групи: 1) основні учасники виконавчого провадження (судовий викона­вець, сторони, суд та суддя, прокурор, державні органи та органи місцевого самоврядування, банки (кредитні організації), 2) особи, які сприяють виконанню судових актів та актів інших органів (працівники міліції, органі­зації, котрі здійснюють розшукові та охоронні функції, перекладачі та спеціалісти, спеціалізовані організації, що

Представників органів опіки та піклування, навпа­ки, слід віднести до першої групи, оскільки їхньо­му процесуальному статусу властивий значний обсяг прав, що визначений у Законі «Про виконавче провад­ження».

Цілий ряд інших осіб, які також беруть участь у вико­нанні рішення суду чи іншого юрисдикційного органу (органи державної влади і місцевого самоврядування, особи, що утримують майно боржника, зберігач майна боржника та інші), зовсім не увійшли до наведеної кла­сифікації.

Поняття «суб'єкти виконавчого провадження» є значно ширшим, ніж поняття «учасники виконавчого провад­ження», а тому більше відповідатиме загальній характе­ристиці всіх суб'єктів правовідносин. Учасниками вико­навчого провадження мають бути лише ті особи (фізичні, юридичні та громадяни-підприємці), які мають будь-яку заінтересованість у наслідках виконавчого провадження (особисту, державну, службову) і роль яких є активною в провадженні щодо виконання рішень. Мається на увазі, що вони можуть впливати на процес вчинення виконав­чих дій.

Всі ж інші особи - не учасники, а суб'єкти виконавчо­го провадження, оскільки вони не заінтересовані в його наслідках, а лише сприяють проведенню виконавчих дій, їхня роль у виконавчому провадженні не активна, а па­сивна. З урахуванням цієї думки не можна змішувати в одному понятті «учасники виконавчого провадження» органи примусового виконання рішень судів та інших органів, які не повинні мати особистої заінтересованості і мають бути неупередженими, зі сторонами виконавчо­го провадження. Роль державної виконавчої служби і, зокрема, державного виконавця збігається із завданнями виконавчого провадження.

Отже, слід запропонувати таку класифікацію суб'єктів виконавчого провадження:

1) органи і посадові особи державної виконавчої служби;

2) учасники виконавчого провадження (сторони та їхні представники, органи державної влади і місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи);

3) особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржник).

Суб’єкти виконавчого провадження – це носії процесуальних прав та обов’язків у виконавчому провадженні [Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – С.44].

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання. Зокрема, прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Відповідно до ч.2 ст. 7 цього ж Закону для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.Теліпко В.Е. - у даній статті проводиться розмежування учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. На думку Білоусова В.Ю., доречнішою є класифікація суб'єктів (учасників) вико­навчого провадження саме за ознакою того, чи мають вони юри­дичну заінтересованість у справі.Залежно від того, чи мають суб’єкти виконавчого провадження юридичну заінтересованість у справі, можна виділити їх наступні групи: 1) органи та посадові особи державної виконавчої служби; 2) учасники виконавчого провадження (сторони та їх представники, органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи); 3) особи, які долучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржника) [Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. –С.44; Закони України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: Науково-практичний коментар/ Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. - С.227]. Незважаючи на важливу роль суду у процесі виконання судових рішень, він не належить до суб’єктів виконавчого провадження.Державний виконавець є посадовою особою органів державної виконавчої служби, яка зобов’язана вживати встановлених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Обов’язки та права державного виконавця у процесі виконавчого провадження визначені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги до державних виконавців встановлені в тому числі у Законі України «Про державну виконавчу службу». Слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону, рішення судів можуть виконуватися іншими органами, крім державного виконавця, залежно від того, чи належить виконання таких рішень до компетенції цих органів, зокрема, податковими органами, установами банків, іншими фінансово-кредитними установами.Сторони виконавчого провадження – це суб’єкти виконавчого провадження, які мають юридичну заінтересованість у виконанні. Юридична заінтересованість у виконанні - це ознака суб’єкта виконавчих правовідносин, яка визначає його участь у виконанні, зважаючи на прагнення захистити свої права, права іншої особи, групи осіб, суспільства, держави, тобто тоді, коли участь у виконавчому провадженні зумовлена особистими інтересами чи виконанням, покладеними на цю особу, зобов’язаннями, чи у випадку, коли остання отримала такі зобов’язання за власним волевиявленням. Юридична заінтересованість у виконанні має матеріально-правовий та процесуальний аспекти. Матеріально-правова заінтересованість полягає у захисті власних суб’єктивних прав та інтересів у виконанні, що передбачає отримання за результатами виконання певного блага. Процесуальна заінтересованість - це прагнення отримати певний процесуальний результат діяльності державного виконавця щодо виконання рішення, спонукання державного виконавця до вчинення чи не вчинення відповідних виконавчих дій, спрямованих на виконання юрисдикційного рішення [Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. - С.53]. Сторони у виконавчому провадженні є особами, які захищають власні інтереси. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягував і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. За рішенням суду боржник зобов’язаний вчинити певні дії, зокрема, передати майно, виконати певні обов’язки, або утриматися від їх вчинення. Права та обов’язки сторін виконавчого провадження визначені у ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».Особами, які беруть участь у виконанні та представляють інтереси інших осіб, є: представник, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи та особи, які відповідно до закону уповноважені захищати інтереси інших осіб. Участь у виконавчому провадженні осіб, які долучаються до проведення виконавчих дій (експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організації, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржника) регламентується ст.ст. 13-15, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Проблема участі суду у виконавчому провадженні полягає у тому, чи є суд суб'єктом виконавчих правовідносин. Дійсно, діяльність суду іноді має важливе значення для виконання, зо­крема, у тих випадках, коли законом до юрисдикції суду від­несено вирішення низки питань, які мають значення для роз­витку виконавчого провадження. Суд може розглядати скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, однак ці правовідносини здебільшого мають цивільний процесуальний чи інший відповідний характер.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.