Темно-кашганоііі грунти

Теліпо-каштанові грунти займають площу 1,2 млн. га, що складає ^0,2% площі зони Сухого Ступу, і поширені переважно на безстічних рів­нинах вододілу Дніпро-Молочна та в північній частині Степового Криму; незначні площі їх є на зниженнях приморських плато правобережжя Дніпра. Утворились вони під типчаково-ковиловими і полино-злаковими степами.

Характерною ознакою цих грунтів є чітка диференціація профілю за елювіа­льно-ілювіальним типом.

Типовий профіль темно-каштанового слабосолонцюватого ґрунту має генетико-морфологічну будову, яка наведена на рис.9.9.

Темно-каштанові середньосолонцюваті відрізняються від слабосолон-цюватих тим, що в них верхній гумусовий горизонт сильніше розпилений, має дещо світліше забарвлення, а ілювіальний - щільний, характеризується яскравішим ясно-бурим забарвленням і має добре виражену горіху вату , іноді призматичну структуру, гіпс залягає на глибині 140-150 см.

Сильно солонцюваті темно—каштанові грунти мають дуже чітко ви­ражені ознаки солонцюватості. В них різко виділяється пухкий, білуватий верхній горизонт НС1 і ущільнений червоно-бурий ілювіальний горизонт І. Останній має стовбчасту структуру з великою кількістю кременевої приси­пки 8і0₂.

— гумусовий слаооелювіиоовании горизонт - Ще) -и-ои
см;темно-сірий з каштановим відтінком, порохувато-
грудкуватий, на структурних окремостях помітна присипка
8іОо, тонкопористий, перехід поступовий;

верхній перехідний гумусовий горизонт Нрік - 31-45 см; темнувато—сірий з буруватим відтінком, грудкувато—зернисто— горохуватий, на структурних окремостях присипка 8іС>₂ і сла­бкий глянець, перехід потуповий;

-нижній перехідний слабогумусований горизонт -РЬік -46-80 см; бурувато брудно палевий з темно бурими плямами і гу­мусовими затіїсами, горіхувато-призматично-грудкуватий, на структурних агрегатах добре виражений глянець, зустрічас т ься білозрка, перехід поступовий;

- материнська порода - Рк -81 см і глибше - лес - палевий з те­
мно-бурим відтінком, багато білозірки, щльний , на глибині 2 м
знаходиться гіпс і розчинні солі.

Рис.9.9. Темно-каштановий фунт

Негативною властивістю темно-каштанових солонцюватих грунтів у порівнянні з чорноземами південними є розпиленість їх гумусового горизон­ту та значна ущільненість ілювію. Це спричинює ослаблення водостійкості структури, а також зниження загальної і , особливо, капілярної пористості та капілярної вологоємкості.

За гранулометричним складом серед темно-каштанових грунтів перева­жають важкосуглинкові та легкоглинисті (71,5%). Ссрсдиьосуглинкові за­ймають 18,3, а супіщані лише 2%.

З гранулометричним складом пов'язані Й глибина гумусового профілю цих грунтів: у важкосуглинкових і глинистих різновидностях він дорівнює

60(48-75) см , а в легкосуглинкових - 75 (70-80) см. Глибше закипання у темно-каштанових грунтах Правобережного Степу - 50(36-70) см, в Ліво­бережному - 49(26—70) см, в Кримському - 45(30-87) см. При полегшенні гранулометричного складу карбонати залягають глибше і в легкосуглинкових різновидностях вони знаходяться на глибині. 54-80 см.

Структурно-агрегатний склад темно-каштанових грунтів сприятли­вий, але якісно гірший, ніж в чорноземах південних. Під виливом плантажу він поліпшується, а зрошенням - погіршується за рахунок збільшення бри-луватості і зменшення кількості цінних агрегатів. Найменше водотривких агрегатів розміром понад 0,25 мм містять темно-каштанові грунти Право-"ережиого Сухого Степу, а найбільше — ґрунти Кримської провінції. При розвитку вторинного солонцевого процесу у зрошуваних грунтах зростає кі­лькість водотривких агрегатів.

В темно-каштанових слабосолонцюватих грунтах досить велика щіль-

псть складення: у верхніх гумусових горизонтах Н(е) і Нрі - 1,26-1,42

см³, в перехідному горизонті РЬі та РіЬк - 1,42-1,49 г/см³. Щільність

твердої фази знаходяться в межах 2,64-2,71 г/см³ і по профілю змінюється

. -::о.

Загальна пористість з верхніх горизонтів у нижні зменшується з 49-50 до - 4-45%, а пористість аерації при НІЗ - з 26-30 до 24-25%.

Максимальна гігроскопічність (МГ), вологість в'янення (ВІЗ) і найменша вологоємність (ПВ) в значній мірі залежить від гранулометричного складу . Так, якщо в легкосуглинкових грунтах МГ' коливається в межах 5,2-7,9%, 33 - 47,0—10,6 і НВ - 18-20%, то в легкоглинистих різновидностях відповід­но 7,6-8,5; 10,21-11,4 і 20-26%. За фізико-хімічиими властивостями темно-гаштанові ґрунти мало відрізняються від чорноземів південних. Переважно вони малогумуснгі: у верхньому гумусовому горизонті II вміст гумусу дорі­внює 3,1-3,2%, а з глибиною різко надає. Так, в перехідному гумусовому :оризонті Нрік його міститься вже 2,2-2,5%, а в нижньому перехідному ?іпк-лише 0,9-1,5%

Темно-каштанові грунти мають нейтральну або елаболужну реакцію ґрунтового середовища (рН водне 6,7-7,4).

Темно-каштанові грунти правобережжя Дніпра відносяться до незасо-лених видів. Вміст солей у 2-метровому шарі не перевищує 0,41-0,11%. їх­ні аналоги з Лівобережного Сухого Степу глибокозасолені . Кількість солей з шарі 150-200 см досягає 0,64%. Серед солей переважають сульфати каль­цію. До глибокосолончакуватих належать темно—каштанові грунти Північ-нс—Кримської провінції. Вміст солей в шарі 100-150 см складає 0,30-і.45%, а на глибині 150-200 см - 0,89-1,0%. В їхньому складі домінують сульфати кальцію і натрію.

Сума увібраних катіонів у темно-каштанових грунтах явно переважає Са"^ (18,9-23,6 мекв/100 грунту)- Відносно багато в них катіонів М^ та натрію - відповідно 7,3-8,2 і 1,3-1,6 мекв/100 г грунту. Сума обмінних катіо­нів коливається від 26,6 до 31,9 мекв/100 г фунту.

В зрошуваних грунтах кількість обмінного натрію зоростє в 1,5-3 раза. але його міститься відносно мало (0,9-2,8% від суми катіонів).За валовий вмістом азоту, фосфору і калію темно-каштанові грунти подібні до чорнозе­мів південних. Так, валового азоту в них міститься 0,16%, фосфору — 0,12—

0.13%, а каліка - до 03-0,4%.

Каштанові грунти

Каштанові ґрунти переважай рЖґШШдаж? 9 ярШ£>р£>Ш& та при-сиваській частинах Херсонської області і в Кримській степовій провінції, за­ймаючи площу 100,9 тис. га.

На відміну від темно-каштанових, каштанові ґрунти не утворюють су­цільних масивів, а залягають у комплексі з темно-каштановими, лучно-каштановими ґрунтами та солонцями і солончаками.

І 'енетико-морфологічна будова каштанового середньо солонцюватого ґрунту така (рис. 9.10):

- гумусовий слабоілювійований горизонт - Н(е) -0-25 см; коричнево сірий, пилувато-порохувато- грудкуватий, пух-кий, пористий , перехід помітний;

- верхній перехідний гумусово—слабоілювійований гори­зонт Нрі 26 40 см; каштаново бурий, грудкувато-зерии-сто-горіхуватий, пухкий , перехід поступовий;

- нижній перехідний слабогумусований горизонт - РЬік -41 55см; темнувато-бурий, горіхувато-призматичний, ущі­льнений, тонкопористий, перехід поступовий;

- материнська порода - Рк -56 см і глибше; лес -, зверху
темнувато- палевий з гумусовими затіками. донизу палевий,
багато пухкої білозірки, присутні легкорозчинні солі ка­
льцію (хлориди, сульфати).

Рис.9.10. Каштановий грунт

За гранулометричним складом і загальними фізичними властивостями каштанові грунти подібні до темно—каштанових. 1 Іереважно вони важкосуг-линкові та легкоглинисті, щільність складення в профілі становить 1,29-1,49 г/см³, а твердої фази - 2,69-2,73 г/см³, загальна пористість змінюється від 45 до'52%, а пористість аерації при НВ - від 21 до 24%, Така ж закономір­ність спостерігається і по водних властивостях: максимальна гііроскоиіч-ність (МГ) дорівнює 9,0-11,4%, вологість в'янення (ВВ) - 12,0-13,9% і най­менша вологоємність (ІШ)-21-29%

Кількість Са⁺' М%⁺ в каштанових солонцювата грунтах дорівнює 9,9 мекв/100 г ґрунту, а у важкосуглинкових - 29,1 мекв/100 г грунту. Увібрано-

го натрію в каштанових грунтах небагато ~ в середньому 1,2 мекв/100 г грунту, але в глибших горизонтах кількість його може зростати до 2 мекв/100 г грунту і більше.

Реакція грушового розчину цих грунтів нейтральна (рН водне 6,8-7,0), а з глибиною переходить до лужної (рІІ = 7,8-8,0). Гідролітична кислотність у верхніх горизонтах становить 0,3-2,2 мекв/100 г ґрунту.

Каштанові ґрунти слабо забезпечені рухомими формами поживних ре­човин. У важкосуглинкових різновидностях міститься гідролізованого азо­ту 39 мг, рухомого фосфору -184 і обмінного калію -232 мг/кг фунту; в се-редньосуглиноквих - N 55 мг, Р^О^ - 70 і К₂0 - 83 мг/кг грунту, а в легкосуілипкових відповідно 52: 70 і 286 мг/кг грунту. Це свідчить про те, що при вирощуванні сільськогосподарських культур на каштанових ґрунтах перевагу- треба надавати азотно-фосфорним мінеральним добривам. Проте, на цих ґрунтах досить ефективним є внесення органічних добрив, які пок­ращують їх водно—фізичні та фізико-мехаиічні властивості.

Поиск по сайту: