Классификация по способу установки. Основними вимогами до влаштування штучного освітлення є: створення необхідної та

Основними вимогами до влаштування штучного освітлення є: створення необхідної та рівномірної освітленості згідно з нормами з врахуванням роду та точності виконуваних робіт; застосування освітлювальної арматури, котра відповідає призначенню, умовам навколишнього середовища та забезпечує захист від осліплюючої дії джерел світла; виконання електричної частини освітлювальних установок та електромереж для їх живлення таким чином, щоб була виключена можливість травматизму.

Чинники, що враховуються при нормуванні штучного освітлення:

1.Характеристика зорової роботи;

2.Мінімальний розмір об'єкта розрізнення з фоном;

3.Розряд зорової роботи;

4.Контраст об'єкта з фоном;

5.Світлість фону (характеристика фону);

6.Система освітлення;

7.Тип джерела світла.

Фізіологічні характеристики зору:

1.гострота зору;

2.стійкість ясного бачення (відмінність предметів протягом тривалого часу);

3.контрасна чутливість (різні по яскравості);

4.швидкість зорового сприйняття (тимчасової чинник);

5.адаптація зору;

6.акомодація (відмінність предметів при зміні відстані).

Здiйснюється у наступнiй послiдовностi:
1. Обирається система освiтлення.
Штучне освiтлення проектується двох систем: загальне та комбiноване (коли до загального освiтлення додається мiсцеве освiтлення робочих мiсць). Система загального освiтлення застосовується у виробничих примiщеннях з невисоким рiвнем освiтленостi (до 150 лк, V - VIII розряд зорових робiт).
В примiщеннях з I-IV розрядом зорових робiт слiд застосовувати, як правило, систему комбiнованого освiтлення. Передбачати для них систему загального освiтлення допускається при технiчної неможливостi або недоцiльностi мiсцевого освiтлення.
2. Обираються нормованi параметри освiтлення (освiтленiсть, якiснi показники освiтлення: коефiцiєнт пульсації, коефiцiєнт нерiвномiрностi освiтлення) згiдно [ ] БНіП II-4-79. Освiтленiсть робочої поверхнi, що створюється світильниками загального освiтлення у системi комбiнованого, повинна складати 10% нормованої.
3. Обирається тип джерела свiтла та тип свiтильника. В освiтлювальних установках, призначених для освiтлення пiдприємств, у якостi джерела свiтла широко використовуються лампи розжарювання та газорозряднi лампи.
Порiвняльна характеристика ламп розжарювання та газорозрядних ламп приведена нижче:
До основних характеристик джерел свiтла вiдносяться:
номiнальна напруга, В; електрична потужнiсть, Ват; свiтловий потiк, лм; свiтлова вiддача, лм/Вт (даний параметр є головною характеристикою економічності джерела свiтла); час служби ,год. Тип джерела свiтла на пiдприємствах обирають враховуючи технiко-економiчні показники (бiльша свiтлова вiддача при більшому або тому ж часі служби), правильностi передачi кольорових об'єктiв, що освiтлюються (там де це важливо), зручностi експлуатацiї, санiтарно-гiгiєнiчних, естетичних та протипожежних вимог, що пред'являються до освiтлення.
Лампи розжарювання звичайно передбачають для місцевого освiтлення, а також освiтлення примiщень з тимчасовим перебуванням людей. Для загального освiтлення виробничих примiщень, як правило, передбачаються газорозряднi лампи.
Свiтловий прилад, що складається з джерела свiтла (лампи) та освiтньої арматури називається свiтильником. Основне призначення свiтильникiв укладається у перерозподiлi свiтлового потоку джерела свiтла у потрiбних для освiтнiх установок напрямок та захисту ламп та електричних апаратiв вiд впливу оточуючого середовища.
Класифiкацiя свiтильникiв:
По призначенню: загального та мiсцевого освiтлення.
Залежно вiд конструктивного призначення: вiдкритi, закриті, пило та вологозахищенi, вибухонебезпечні.
Вiд умов експлуатацiї. Свiтильники подiленi на сiм експлуатацiйних груп, причому чим вище номер групи, тим свiтильники менше пiдвладнi впливу середовища і тим у бiльш важких умовах доцiльно їх використовувати.
По розподiлу свiтлового потоку: прямого свiтла, переважно прямого, розсiяного та вiдбитого свiтла.
Тип свiтильникiв обирається враховуючи: вимоги до його свiтлорозподiлу, умови середовища по ступеню захисту вiд поразки електричним струмом, захист вiд пилу та води, економічності установки у цiлому.
4. Розмiщуються свiтильники у примiщеннi.
При системi загального освiтлення застосовується рiвномiрне та локалiзоване розмiщення свiтильникiв. При рiвномiрному розмiщеннi забезпечується достатня рiвномiрнiсть освiтленостi по всiєї площi у цiлому. У цьому випадку вiдстань мiж світильниками у кожному рядi та мiж рядами береться однаковим (див. рис).
Найкращим варiантом рiвномiрного розмiщення є шахове розмiщення світильників та по сторонах квадрата (вiдстанi мiж свiтильниками у ряду та мiж рядами світильників рівні).
Розмiщення світильників по сторонах квадрата слiд здiйснювати по оптимальних значенням вiдносної вiдстанi у залежності вiд типу свiтильника
L/HP=1.4 / 2
де L - вiдстань мiж світильниками; Hp - висота пiдвісу свiтильникiв над робочої поверхнею.
Оптимальна вiдстань вiд крайнього ряду світильників до стiн (l)
l = (0,24 - 0,3) * L - при розташуваннi робочих мiсць у стiн;
l = (0,4 - 0,5) * L - вдалинi вiд стiн.
При рiвномiрному розмiщеннi люмінесцентних світильників останнi розставляють рядами - паралельно рядам обладнання. При високих рiвнях нормуємого освiтлення люмінесцентні свiтильники розташовують безперервними рядами, для чого їх ставлять один з другим торцями.
5.Обирається число свiтильникiв та потужнiсть ламп, необхiдних для створення нормованої освiтленостi на робiтничому мiсцi.
Число свiтильникiв заздалегiдь призначають, виходячи з їх розташування на планi поперечного розрiзу примiщення (див п. 4).
Розрахунок потужностi освiтньої установки проводиться 3-я основними методами:
1. Методом коефiцiєнта використання свiтлового потоку - застосовується для розрахунку загального рiвномiрного освiтлення.
2. Точковим методом - застосовується для розрахунку мiсцевого освiтлення та перевiрки рiвномiрностi загального освiтлення, нахилених поверхней локалізованого загального освiтлення.
3. Методом питомої потужностi - застосовується для орiєнтовних розрахункiв. Найбiльш простий та найменш точний.
Метод коефiцiєнта використання свiтлового потоку
Коефiцiєнт використання освiтньої установки показує, яка частина свiтлового потоку ламп падає на робочу поверхню.
Перевiряють умову достатнього освiтлення Ер = (0,9 - 1,2) Ен, якщо Ер > 1,2 Eн - зменшують число свiтильникiв при Ер < 0, 9 Eн - збiльшують.
Перевiрочний розрахунок. У цьому випадку визначають очiкувану освiтленiсть при вiдомих параметрах освiтньої установки.
Точковий метод.
Його застосовують для розрахунку локалiзованого загального освiтлення, освiтлення нахилених поверхней та для перевiрки освiтлення у обраних точках. У цьому випадку вiдображенням свiтлового потоку вiд стiн, стелi, пiдлоги, обладнання зневажають, що вносить визначенi похибку у розрахунки. Для розрахунку використовуються такi залежностi:
Сила свiтла, визначається з довiдкових таблиць по характеристиках свiтлорозподiлу свiтильника з умовною лампою, свiтловий потiк якої дорiвнює Фл = 1000 лм.
Враховуючи те, що r = Hp /cos a, вираз для освiтленостi в точці А прийме вигляд
Реальна освiтленiсть вiд конкретної лампи визначається по формулi:
де ФР - свiтловий потiк реальної лампи;
У випадку , коли одна точка освiтлюється вiд декiлькох свiтильникiв, то тодi пiдраховується освiтленiсть Еi вiд кожного i-го свiтильника , а потiм значення сумуються
де N - число свiтильникiв, вiд яких свiтловий потiк падає у контрольну точку.
Метод питомої потужностi
Цей метод є найбiльш простим , але найменш точним і тому застосовується для орiєнтовних розрахункiв.

Классификация по способу установки

Примечание: для светильников, рассчитанных на разные способы установки, указывается обозначение основного способа установки.

Поиск по сайту: