Гіпоглікемія — низький рівень глюкози в крові

Гіпоглікемією вважається стан, коли концентрація глюкози в крові нижче 3,3 ммоль / л. Клінічні прояви гіпоглікемії починаються після зниження рівня цукру нижче 2,4 — 3,0 ммоль / л. При гіпоглікемії спостерігаються: м’язова слабкість, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, підвищена пітливість

Рівень глюкози знижується при: захворюваннях підшлункової залози і печінки, деяких захворюваннях ендокринної системи, порушенні харчування, голодуванні, сильних фізичних навантаженнях, передозуванні гіпоглікемічних препаратів та інсуліну.

Цей стан може виникнути у діабетиків, які прийняли надмірну кількість інсуліну. Однак гіпоглікемічна кома може спостерігатися і при нормальному рівні цукру в крові.

Підвищений вміст цукру в крові є тривожним сигналом, що вказує на розвиток цукрового діабету. Критично високий рівень глюкози в крові може стати причиною розвитку коматозного стану і навіть летального випадку. У той же час небезпечним для життя людини є і дуже низький рівень цукру в крові. Так, при рівні цукру нижче 2,7 — 3 ммоль / л виникає гіпоглікемічна кома — гострий патологічний стан, який проявляється в реакції нервової системи на гранично низьку концентрацію цукрів у крові.

Що відбувається?

Розвиток гіпоглікемічної коми викликається зниженням засвоєння глюкози клітинами нервової системи. Відомо, що потреби нервової системи в енергії дуже великі. Наприклад, тканини мозку споживають в 30 разів більше кисню, ніж м’язові тканини. Основним джерелом енергії для клітин головного мозку є глюкоза. При недостатності глюкози розвивається гіпоксія (кисневе голодування), що в свою чергу призводить до метаболічних порушень в клітинах центральної нервової системи. Зокрема, порушується обмін вуглеводів і білків. Дане порушення послідовно зачіпає різні відділи мозку, що й обумовлює різну клінічну симптоматику залежно від прогресії захворювання.

У першу чергу при гіпоглікемії пошкоджується кора головного мозку, пізніше — підкіркові структури і мозочок, а далі виникають порушення в роботі довгастого мозку.

Симптоматика

Виділяють чотири основних стадії захворювання, для кожного з яких характерні певні клінічні прояви.

На І стадії захворювання відзначається гіпоксія клітин в ЦНС, а особливо в корі головного мозку. В результаті у людини може різко змінитися настрій. Хворий може відчувати сильну збудженість або пригніченість, виникає головний біль, м’язова слабкість і почуття занепокоєння. Гіпоксія нервових клітин кори головного мозку може стати причиною розвитку тахікардії. У таких хворих, як правило, сильно загострюється відчуття голоду, а шкірні покриви стають вологими.

На ІІ стадії відбувається подальше ураження інших частин центральної нервової системи. Це призводить до рухової збудженості, неадекватності хворого, підвищеної пітливості, а також гіперемії обличчя і диплопії (порушення зір, при якому відзначається двоїння видимих предметів).

На ІІІ захворювання порушуються функції середнього мозку, що призводить до виникнення судом і підвищенню тонусу м’язів. На цьому етапі захворювання можуть виникати стани подібні до епілептичних припадків. У хворого підвищується артеріальний тиск, тахікардія і пітливість стають більш вираженими, ніж на ІІ стадії.

На IV стадії порушується робота верхніх відділів довгастого мозку. На цій стадії настає гіпоглікемічна кома, клінічними проявами якої є втрата свідомості, вологість шкірних покривів, злегка збільшена (або нормальна) температура тіла, прискорений пульс, розширені зіниці, а також посилений серцевий тон.

Надалі стан хворого погіршується, так як відбувається порушення роботи і нижніх відділів довгастого мозку. Коматозний стан наростає, що проявляється зниженням тонусу м’язів, припиненням потовиділення, зниженням артеріального тиску, арефлексією (відсутність рефлексів) і порушенням серцевого ритму.

Лікування

Лікування гіпоглікемічної коми, зазвичай, проводять струменевим введенням 40-60 мл 40% розчину глюкози. Якщо кома не супроводжувалася жодними іншими ускладненнями, то, як правило, хворий приходить до тями.

Глюкоза в медицині

Розчин глюкози використовуються при лікуванні цілого ряду хвороб, при гіпоглікемії і різних інтоксикаціях, а також для розведення деяких лікарських препаратів при введенні їх внутрішньовенно.

Моносахариди.

Глюкоза.

Фруктоза (фруктовий цукор, левулоза) у вільному стані міститься в меді, фруктах і ягодах, насінні, зелених частинах рослин. Входить до складу сахарози і високомолекулярного полісахариду інуліну. Фруктоза солодше цукру (сахарози) і знаходить застосування у виробництві напоїв і інших продуктів. У печінці фруктоза перетворюється на глюкозу, а це означає, що використання фруктози хворими діабетом також не може бути безмежним. Фруктоза у меншій мірі викликає розвиток карієсу, чим цукор. Використання фруктози в живленні обмежується економічними міркуваннями, за ціною вона дорожча, ніж цукор, а переваги перед цукром не так вагомі, щоб витіснити цукор.

Дисахариди

Найбільше значення в харчуванні людини мають дисахариди - сахароза, лактоза і мальтоза. До складу всіх три входить глюкоза в комбінації з однією з молекул - фруктози, галактозы або глюкози.

Дисахариди – складні вуглеводи, кожна молекула яких при гідролізі розпадається на дві молекули моносахаридів.

Мальтоза (солодовий цукор) складається з двух залишків глюкози. Мальтоза міститься в пророслому зерні і особливо у великих кількостях - в солоді і солодових екстрактах. При виробництві пива відбувається зброджування мальтози в етиловий спирт. Мальтоза - один з основних компонентів крохмальної патоки, широко використовуваної в харчовій промисловості. МальтозаДо найбільш важливих дисахаридів відновлюючого типу належить мальтоза. Вона є проміжним продуктом обміну полісахаридів крохмалю та глікогену.

Лактоза міститься у молоці та молочних продуктах, що складає 1/3 сухих речовин. Гідроліз лактози в кишечнику відбувається повільно, обмежуються процеси бродіння та нормалізується діяльність кишкової мікрофлори. Крім того, наявність лактози в КШТ сприяє розвитку молочнокислих бактерій, які є антагоністами патогенної мікрофлори, гнилісних мікро організмів.

Деякі люди не можуть вживати молоко із-за непереносимості лактози, тому що в кишечнику у них відсутній фермент лактаза, що розщеплює лактозу на глюкозу і галактозу. Особливо часто це спостерігається у жителів Азії, Африки і Близького Сходу. Національні кухні азіатських народів не мають молочних блюд або блюд, підготовлюваних з молоком. Непереносимість лактози зустрічається також серед дорослих європейців. Нерозщеплена лактоза потрапляє в товстий кишечник, де за участю бактерій відбувається її окислення з виділенням великої кількості газів і продуктів окислення. При цьому наголошуються дискомфорт, метеоризм, спазми і болі в животі, спостерігається пронос. Уникнути явищ, пов'язаних з непереносимістю лактози, дозволяють кисломолочні продукти (кисле молоко, кефір, йогурт, ацидофілін, ряжанка), в яких

Поиск по сайту: