Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Фізіологія людини як наука. Фізіологія та властивості збудливих тканин

ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

 

1. Оцінювання величини мембранного потенціалу спокою, амплітуди ПД нервових волокон, зображення графічно.

2. Виготовлення препарату спінальної жаби.

3. Експериментальне доведення закону двобічного проведення збудження по нервовому волокну.

4. Графічне зображення типів скорочення м’язів, схеми нервово-м’язового передавання збудження.

5. Дослідження залежності величини м’язового скорочення від сили та частоти подразнення.

6. Пояснення фізіологічних механізмів проявів інтегративних властивостей ЦНС.

7. Розрізняння механізму різних видів гальмування.

8. Зображення послідовної та просторової сумації нервових імпульсів у ЦНС.

9. Зображення схем рефлекторних дуг рухових рефлексів, центри яких розташовані на всіх рівнях ЦНС, і схем провідних шляхів, що забезпечують взаємодію різних рівнів ЦНС.

10. Пояснення фізіологічних основ ЕЕГ.

11. Зображення схем та пояснення будови й механізму рефлекторних дуг автономних рефлексів, ролі інтегративних центрів у регуляції вісцеральних функцій.

12. Застосування окосерцевого рефлексу під час дослідження змін серцевих скорочень.

13. Зображення схеми дії різних гормонів на клітини-мішені, схеми регуляції секреції гормонів ендокринними залозами.

14. Аналіз ролі гормонів у регуляції адаптації організму, їхньої протистресової дії.

15. Зображення схеми графіків ПД клітин водія ритму серця синоатріального вузла, типових кардіоміоцитів шлуночків серця та пояснення механізму розвитку їх.

16. Аналіз структури серцевого циклу, частоти серцевих скорочень.

17. Розпізнавання зубців на ЕКГ.

18. Вимірювання артеріального тиску, аналіз і трактування його величини.

19. Зображення рефлекторної дуги регуляції системного кровообігу за різних фізіологічних станів організму.

20. Вираховування середнього артеріального і пульсового тиску, трактування його змін.

21. Оцінювання результатів дослідження ШОЕ, гематокритного числа і осмотичної резистентності еритроцитів.

22. Визначення груп крові за системою АВ0.

23. Визначення кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, лейкоцитної формули, колірного показника, тривалості кровотечі, часу згортання крові, оцінювання результату.

24. Оцінювання стану етапів дихання за допомогою динамічних і статичних показників зовнішнього дихання.

25. Оцінювання регуляції процесів дихання при стандартному фізичному навантаженні та пробах із затримкою дихання.

26. Визначення кислотності шлункового соку методом титрування 0,1 н. NaOH за наявності індикаторів для визначення вільної, зв’язаної та загальної кислотності шлункового соку, аналіз результатів досліджень.

27. Оцінювання емульгувальних властивостей жовчі внаслідок її дії на ліпіди.

28. Оцінювання інтенсивності метаболізму на підставі аналізу енергетичних витрат, що характеризують основний обмін.

29. Оцінювання основного обміну і надання висновку про переважне окиснення білків, жирів, вуглеводів у організмі за дихальним коефіцієнтом.

30. Складання харчового раціону за біологічною цінністю та калорійністю харчових речовин.

31. Аналіз процесів терморегуляції за показником температури тіла людини.

32. Обраховування кліренсу сечовини та інуліну, інтерпретування результату.

33. Оцінювання швидкості фільтрації в нирці.

34. Інтерпретування загального аналізу сечі та проби за методом Зимницького.

35. Визначення смакових зон язика.

36. Визначення порога чутливості органа нюху до різних запахів.

37. Визначення рецептивного поля тактильного аналізатора.

38. Трактування результатів досліджень гостроти зору та слуху.

39. Визначення сили нервових процесів коректурним методом.

40. Трактування результатів досліджень, що характеризують типи ВНД людини.

41. Розрізняння видів ритмів електричної діяльності мозку на ЕЕГ.


ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ

 

Фізіологія людини як наука. Фізіологія та властивості збудливих тканин

1. Фізіологія як наука. Основні поняття фізіології: функції, механізми, процеси, реакції, подразнення, подразники.

2. Методи фізіологічних досліджень. Експеримент, види. Етапи моделювання експериментів.

3. Внесок праць І.М. Сеченова, І.П. Павлова, П.К. Анохіна, П.Г. Костюка в розвиток світової фізіології.

4. Становлення й розвиток фізіології в ХІХ ст.

5. Форми біологічної регуляції функцій в організмі, значення для організму. Роль зворотного зв’язку в регуляції.

6. Рефлекс, види, ланки рефлекторної дуги, функції.

7. Рецептори, класифікація за розміщенням та видами енергії.

8. Потенціал спокою, механізм походження, параметри, фізіологічна роль.

9. Потенціал дії, механізм походження, параметри, фізіологічна роль.

10. Види транспорту йонів через мембрани клітин, значення для утворення електричних потенціалів. Йонні канали і помпи, їхні відмінності.

11. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.

12. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження.

13. Механізми проведення збудження мієліновими та безмієліновими нервовими волокнами.

14. Закономірності проведення збудження нервовими волокнами.

15. Механізм передавання збудження через нервово-м’язовий синапс.

16. Будова та властивості м’язових волокон. Механізм скорочення і розслаблення скелетних м’язів.

17. Особливості утворення та проведення збудження у м’язових волокнах. Поєднана дія збудження і скорочення.

18. Види м’язових скорочень: поодинокі та тетанічні; ізотонічні та ізометричні.

19. Нейрон, його будова, види, функції. Роль мікроглії у функціонуванні нейронів.

20. Механізм та закономірності передавання збудження в центральних синапсах. Поняття про збуджувальний постсинаптичний потенціал.

21. Види центрального гальмування. Механізм розвитку пресинаптичного і постсинаптичного гальмування.

22. Інтегративна функція ЦНС: конвергенція, дивергенція, сумація та іррадіація збуджень.

23. Координаційна діяльність ЦНС: реципрокна іннервація, принципи домінанти та кінцевого шляху.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.