Складнопідрядне речення – складне речення, частини якого є залежні одні від одної і пов'язуються між собою підрядним зв'язком, тобто сполучниками підрядності. Підрядні обставинні виконують ф-ї розгорнутих обставин до дії головної частини речення. Види складнопідр. обставинних речень: 1. Підр. місця; 2. Підр. часу. 3. Підр. причини. 4. Підр. мети. 5. Способу дії. 6. Міри і ступеня. 7. Умови. 8 наслідкові. 9 порівняльні. 10. Допустові. 11. Супровідні. Підрядні місця – такі реч.,у яких підрядна част. вказує на місце дії в головній частині і відпов. на пит. де? Куди? Звідки?: Ми підемо туди, де нас ніхто не знайде. Підрядні часу – такі реч.. у яких підрядна част. вказує на час дії головної частини і відпов. на пит. коли? відколи? Як довго?: Коли зійшло сонце, студенти почали наповну готуватися до іспитів. Підрядні обставинні мети – такі реч., у яких підр. част. вказує з якою метою відбувається дія в головній частині і відпов. на пит. для чого? навіщо? з якою мето? Пов. спол. щоб, для того, щоб.: Щоб вдало закінчити коледж, треба добре навчатися. Підрядні обставинні умови – такі складнопідр. реч., в яких підрядна частина вказує за якої умови могла б відбув. Дія головної частини і відпов. на пит. за якої умови? Місце частин довільне. Частини пов. спол. коли б, якщо б: Якщо сьогодні не піде дощ, я піду працювати на поле. Підрядні причини - складнопідр. реч., в яких підрядна частина вказує на причину дії в головній частині і відпов. на пит чому? через що? з якої причини?: Хлопчик розплакався, бо він загубив свою матусю. Підрядні допустові – такі реч., у яких дія головної частини відбувається всупереч дії підрядної і відпов. на пит. не зважаючи на що?, пов. спол хоч, хоча, хай, нехай, не зважаючи на.: Хоч надворі гаряче припікає сонечко, ми йдемо відпочивати на природу. Підрядні порівняльні – такі, в яких зміст головної частини розкрив. Через порівняння у підрядній частині, відпов. на пит. як?, пов'яз. частини підрядн. порівн. сполучн: - мов, немов; - ніби, - наче, неначе; - як; - мовбито, немовбито; - начебто, неначебто: напр… . Підрядні способу дії – складнопідр. реч., в якому підрідна частина вказує на те, як, яким способом відбув. Дія в головній частині і відпов. на пит. як? яким способом?: Події на Сході так вразили мене, що серце в грудях зжалося від болю. Підрядні міри і ступеня – різновид підрядних способу дії, відпов. на пит. як? в якій мірі? Скільки?, вказують на к-сть чогось: Зараз в лісі стільки багато білих грибів, що аж очі розбігаються. Підрядні наслідкові – такі реч., у яких підрядна част. є наслідком дії головної частини, на питання не відповідає, пов. з головною част. сполучником так що: Вчора увесь день йшов дощ, так що на ранок ще й досі стояла вода). Підрядні супровідні – такі реч., у чких підрядна частина вносить додаткове повідомлення до змісту головної частини. Пит. не ставиться, пов. сполучниками що, чого, чим, які легко замінити словами і це, і цього, і цьому, і цим: Ольга прагне знайти свою другу половинку, чого прагне кожна дівчина.
Білет № 22
Вставні слова, словосполучення і речення як засіб створення експресивного напруження. Розділові знаки при них.
Вставні слова і реч. не несуть нової інф-ї, вони лише оцінюють, уточнюють основне повідомлення, і надають мовленню більшої природності , роблять його емоційно й інтонаційно насиченим. У реченні вставні слова: а) вираж. упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, ясна річ, справді, либонь, здається, може; б)вказують на джерело повідомлення: кажуть, по-моєму, за словами…,; в) вираж. задаволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, як на зло, як на гріх; г) привертати увагу співрозмовника: чуєте, майте на уавзі, зверніть увагу, слово честі; д) вказують на зв'язок між думками: по-перше, по-друге, крім того, між іншим, отже. Вставні слова стосуються переважно змісту усього тексту , тоді їх ставлять десь на початку речення і перед групою присудка: На превеликий жаль, у мене зараз немає з собою фотоапарата. Якщо вони стосуються окремих членів речення, то їх ставлять біля цих членів: Коні, здавалося, повернули в інший бік. В усній мові не завжди виділ. Паузами, а на письмі - обов'язково комами.