Поняття про багатокомпонентні складні речення, їх типи

Багатокомпонентне речення – складні реч., що пов'язані між собою за змістом, інтонацією та граматичними зв'язками. Їх називають ССК. ССК розрізняють на: багатокомп. складносур. речення, багатокомп. складносур. реч., багатокомп. безсполучн. реч., багатокомп. реч. мішаного типу, пряма мова. Є такі типи багатокомпонентних речень: 1. Багатокомп. складнопідр. реч. н – д: Я розповім тобі казку, яку мені розповідав дідусь, коли я була ще зовсім маленька, коли, ще пішки під стіл ходила.; 2. Багатокомп. складносур. реч. , н- д: Снилися мені вчора рідні краєвиди, і материна колискова, і рідна дорога додому.; 3. Багатокомп. безсполучникове: У небі уже сяє золоте сонечко, весело щебечуть пташечки, все довкола оживає.4. Багатокомп. реч. мішаного типу, н – д: Коли в наше життя приходить кохання, ми стаємо щасливими, але ми також маємо бути пильними, щоб не помилитися з вибором. 5. Конструкції з чужим мовленням.

Білет № 9

Другорядні члени речення. Означення. Узгоджені та неузгоджені означення. Епітет.

Другорядні члени речення – додаток, означення, обставина. Другорядні речення конкретизують речення, доповнюють його, утворюють групу підмета та групу присудка. До групи підмета відноситься означення та інколи додаток. До групи присудка – додаток, обставина, н- д: Літнє сонечко припікає все дужче і дужче. Додаток – другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, стан або ознаку іншого предмета. Обставина – другорядний член речення, який пояснює слово із значеннями ознаки, виражає характеристику дії, стану, ознаки. Ступінь їхнього виявлення, умови, за яких відбувається дія. Означення – другорядний член речення, який означає ознаку предмета і відповідає на пит.. який? Яка? Яке? Які? Завжди синтаксично залежать від іменника. Узгоджене означення – означення, яке пов'язане з головним словом зв'язком узгодження, тобто стоїть в тому ж самому роді, числі, відмінку, що й головне слово. Неузгоджене – таке, яке пов'язане з головним словом керуванням або приляганням: Стала наближатися пора вирушати в дорогу. Епітет – означення з точки зору мови, але воно вжите в переносному значенні: чорна земля – чорна душа.

Безсполучникові складні речення, їх типи. Розділові знаки у них. Стилістичні функції безсполучникових речень.

Безсполучникові складні речення – таке речення, частини якого пов'язуються між собою за змістом та інтонацією: На очах наливаються черешні, жовтіють персики, мліють сливи. Типи речень: 1. Речення,в якому частини рівноправні та незалежні один від одного: Закінчується весна, невдовзі розпочнеться справжня літня спека, настане довгоочікуване літо. 2. Речення із відносно залежними частинами, в яких друга частина може вказувати на причину чи наслідки того, про що говориться в першій частині чи з'ясовувати зміст головної частини: Не русалонька блукає – то дівчина ходить; Защебетав соловейко – пішла луна гаєм; Андрій сьогодні не в гуморі: він втомився за ніч. Речення з рівноправними частинами поділяється ще й на речення, у частинах яких події відбуваються одночасно: На небі сяє яскраве сонечко, щебечуть радісно пташки, повіває легенький вітерець. Безсполучникові складні речення надають художнім творам емоційної забарвленості, експресивності, ліризму, загадковості, поетичності, тому найчастіше використовуються в худ. , розм.. стилях, в жанрі поезії. Якщо є залежно – наслідковий зв'язок(інтонація), ставиться тире: Гаї шумлять – я слухаю, хмарки біжать – милуюся; з'ясувальна інтонація – двокрапка: Вірю: ти обов'язково прийдеш на зустріч; часова інтонація – тире: Здобудеш освіту – побачиш більше світу; причина – тире: День обіцяв бути сонячним – на небі ні хмаринки; зіставно - протиставна інтонація - тире: Президент сидів у Адміністрації, на Майдані гинули люди.

Білет № 10

1. Морфологічні засоби стилістики (іменників, прикметників, займенників).

Морфологія( від гр.. логос – вчення, морфе – про форму слова) – розділ граматики, який вивчає частини мови та особливості їх відмінювання за родами, числами, відмінками, особами тощо, а це і означає форму слова, напр..: Трава – трави – траві – трави – травою – на траві. Кожна част. мови у своєму історичному розвитку пройшла апробацію в текстах, в різних висловлюваннях і розвинула у них різні граматичні форми слів, що використов. у всіх стилях мови. Іменник – част. мови, що означає назву предметів. Переважна більшість фонетичних фігур ( алітерація, асонанс, анафора, епіфора, рима) і тропів творяться переважно на основі іменника. На імеениках базується гетерономінація (багатозначн.,полісемічність) – щоб уникнути повторів, повніше охарактеризув. описуваний предмет, особливо особи: стать, фах, звички і т. д. Кожен наступний ім. буде викликати нові почутті у слухача. В ім. найбільш виразною є категорія роду, числа , Кл. та О. в.( виступає порівнянням: дівчина калиною цвіте). Кл. в. виступає для вираження офіц. Звертання ( пані Ольго, пане Президенте, Ваше високосте). 1. Катег. числа має багато відтінків, які вислову емоц. забарвл., експресії, повноти того самого ім. над відтінків масовості. 2. Повтори форм мн. У Р.в. теж надають відмінку масовості( А тюрм, а люду, Що й лічить). 3. Форма мн. в ім. може вжив. Навіть тоді, коли це помилка. « Що в граматиці помилка, те в стилістиці норма: Двох смертей не буває. Прикм. – самост. част. мови, яка означає ознаку предмета і відпов. на пит. Яка?яке?які?яке? Сиилістичні ф-ї: це – конкретиз. Ім., він завжди пов'яз. з ім. Прикм. перед. ознаки за коліром, формою і роблять описув. предмет чуттєвим, привабливим, бажаним. Прикм. є основою для твор. епітетів. Найбільші стиліст. можлив. мають якісні ( від яких можна утвор. вищий і найв. ст. порівн. та пром. прикм ( в переносному знач). Короткі та повні форми прикм теж надають стиліст. ф-ій: мудр, ясен, добр; зеленеє, дорогії, веселії. Займ – самойст. част. мови, яка вказує на предмет( цей, той), ознаку ( всякий, весь, жодний), к – сть ( стільки, скільки), але не називає їх. Замість займ. я, мій – наші, нам, щоб відверн. Увагу автора і привернути увагу слухачів (Ми написали, ми дослідили). Фома мн. вжив. для підкресл. пошани, вихов. до особи (Дозвольте…). Займ ти вжив. з відт. Інтимності(друзі, коханий, знайомий). Форма мн. може вжив. у власних назвах імен, хоч це помилка: Давайте нам Байронів, Забушок, Шевченків. Форма одн. Замість мн. – коли виражає наказ.: Шикуйсь, Рівняйсь.

Поиск по сайту: