Стилістичні функції синонімів, антонімів, омонімів

Білет № 1

Стилістика як наука. Предмет і завдання стилістики.

Стилістика з'явилася у XIX ст., але по сьогодні немає єдиного тлумачення: одні вчені вважають, що це к-ра мовлення, інші, що це літературознавча дисципліна. Але стилістика – це мовознавча дисципліна, яка вивчає стилі мовлення, досліджує їх особливості і узагальнює їх. Також це мовознавча дисципліна, тому що вона вивчає ті ж самі поняття, що й СУМ (корінь, префікс, звук, частини мови), але з погляду їх виражальних функцій у процесі мовлення. Предмет стилістики - те, що вивчає наука, тобто стиль як спосіб передачі інф-ї, піднесення рівня к-ри мовлення. З мовних одиниць кожного стилю виділяють: слова, що мають стилістичне забарвлення, слова, що вжиті в переносному значенні, слова-синоніми. Стилістика складається з таких розділів: - загальна стилістика, - описова стилістика, - стилістика худ. л-ри, - зіставна стилістика, - сучасна стилістика, - діалектна стилістика, - стилістика тексту. Завдання стилістики: - засвоїти теоретичні основи курсу, його основні поняття та категорії; - вивчити стилістичні ознаки звуків, морфем, частин речень, тексту; - використовувати стилістичні засоби у своєму мовленні з метою кращого вираження думки, - знати стилі та їх ознаки, - формувати смак мови та естетичний смак мовця; - піднесення рівня к-ри мовного спілкування.

Поняття про діалог, його будову. Цитати. Розділові знаки про них. Стилістичні функції діалогу та цитат.

Діалог – розмова 2-х осіб. Діалог, як і монолог та полілог, використовується в драматичних творах, де вони є основним засобом зображення дійсності. В епічних прозових творах діалог відіграє лише допоміжну роль. У ліриці також використав. Діалоги. Такі вірші називають вірші-діалоги. Діалог складається з реплік( висловлювання кожної особи, що бере участь у діалозі). Типи реплік: - репліка запитання; - репліка відповідь, - репліка-запитання – репліка відповідь; - репліка-повідомлення-репліка нове повідомлення; - запитання – репліка – відповідь. Цитати – особливий різновид чужого мовлення, дослівно переданий уривок з якогось твору. Цитати можуть наводитися як у супроводі слів автора, так і без них: І.Франко писав: «Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа» Синтаксична будова цитат буває різна: - просте речення; - складне речення; - кілька речень; - частина речень. Якщо цитата – ціле речення, після Сл. автора ставиться двокрапка і в лапках: На запитання відповідають приблизно так: « Із моїх творів можете дізнатися про мене все, що твоє цікавить». Якщо частина витягнута з печення, вона включається в авторський текст безпосередньо, але без слів автора, але в лапках. Пропуски в цитаті…. : « Від часу Шевченкового «поховайте та вставайте…» Україна не чула такого сильного голосу»(І.Франко. Кожна цитата в наукових працях паспортизується у виносках: в самому текстів дужках, чи під текстом {5. 13}. Перша – прізв. втора в списку л-ри, друга – сторінка цитати. Поетична цитата в лапки не береться, якщо її оформляємо строфою, якщо не строфою – береться в лапки. Цитати вжив. у накових і публіцистичних працях, лекціях, доповідях.

Білет № 2

Стилістичні функції синонімів, антонімів, омонімів.

Серед лексичних тропів на особливу увагу заслуговуютьсиноніми – слова, що близьку за значенням, але різні за звучанням. Синоніміка укр.. мови багата, що засвідчують словники синонімів. Синоніми слугують, щоб усунути повторне, увиразнити свій матеріал. Розрізняють 2 типи синонімів: ідеографічні та стилістичні . Ідеографічні – такі слова, які не тотожні за значенням, не абсолютно однакові за значенням, а розрізняються відтінком у значенні, н-д: старий – давній – древній – старовинний. Стилістичні – слова, близькі за значенням, але вони вживаються у різних стилях мовлення, хоча меже між провести важко, н-д: знаменитий – відомий – популярний – видатний – славетний – славнозвісний. Абсолютних синонімів не буває, крім термінів, н-д: фразеологія – фразера – ідіома. Є емоційно-експресивні синоніми, тобто такі слова, які передають емоції, вживаються в розмовному і художньому стилях. У синонімічні ряди, окрім літературних слів, можуть входити евфемізми - пом'якшені вислови, н-д: старий-людина похилого віку, брехати – говорити неправду. Антоніми – слова, протилежні за значенням. Текст набирає чіткої виразності, коли ми використовуємо антоніми. Вони приносять контрастність. Найчастіше зустрічаються в антитезі – протиставлення. Омоніми – однакові за звучанням і формою, але різні за значенням, н-д: дівоча коса – гостра коса; ключ журавля – ключ від дверей. Омоніми поділяються на повні та неповні омоніми. Повні – це такі слова, які збігаються за звуковим складом в усіх граматичних формах: коса – коси – косі – косою – на косі. Неповні поділяються на омофони – слова, у яких однакове тільки звучання, а значення і написання різне: сонце – сон це; проте – про те; мріяти – мрія ти. Омографи – слова, у яких однаковим є тільки написання, а звучання й зазначення відмінні: замок – замок, приклад – приклад, атлас – атлас. Омоформи – збіг форм слів тільки в певному граматичному значенні: дорога – і дорога( в Н.в однакові), але в Р.в. омонімічність зникає: дороги – дорогої.

Поиск по сайту: