Системи зв’язку в управлінні міжнародними автомобільними перевезеннями

Ефективне управління перевезеннями залежить від наявності систем зв’язку з автомобілями і контролю за їх рухом.

Знаючи місце знаходження і термін прибуття автомобіля, можна більш ефективно планувати перевезення і завантаження автомобіля. Можливе переключення автомобіля на більш вигідні замовлення. Скорочуються простої під завантаженням- розвантаженням, якщо диспетчер повідомить клієнта про точний час Прибуття автомобіля. Для водія можна своєчасно замовити пором, технічний сервіс, номер у готелі.

Наявність систем зв’язку з водієм дозволяє контролювати рух вантажу. Це приваблює клієнтів, особливо при перевезенні цінних чи небезпечних вантажів. Крім того, постійний контроль руху транспортних засобів знижує ризик страховика, і можуть бути знижені страхові внески.

Використовуються такі основні типи засобів і систем зв’язку:

— радіозв’язок:

— ближній зв’язок у діапазоні 27 МГц;

— короткохвильовий (КХ);

— ультракороткохвильовий (УКХ);

— транкінговий;

— стільниковий мобільний зв’язок;

— супутниковий мобільний зв’язок.

Радіозв’язок у діапазоні 27 МГц (у т.зв. цивільному діапазоні, Сі-Бі-радіо) широко застосовується водіями. Цей вид зв’язку найбільш дешевий і доступний. Автомобільні радіостанції працюють від 12 В, споживана потужність 4—12 Вт, вартість радіостанції 150—450 $. Фірми, які торгують радіостанціями діапазону 27 МГц, повинні мати ліцензію. Радіостанції повинні бути зареєстровані. Але, наприклад, російські дозволи не визнаються за кордоном. Потрібні спеціальні міждержавні угоди.

Зв’язок у діапазоні 27 МГц зручний для спілкування водіїв між собою в колоні чи групі. Радіостанції мають від 40 до 400 частотних каналів. З їх допомогою можна зв’язуватися з правоохоронними органами. Дальність зв’язку (у містах — 1—5 км, на відкритій місцевості — до 15 км) не може забезпечити зв’язок з диспетчером.

КХ-радіозв’язок через велику завантаженість має багато перешкод. Надійність зв’язку залежить від погоди і часу доби. Дальність зв’язку не перевищує 50 км. Потребується установка потужних передавачів. Інтенсивне радіовипромінювання шкодить здоров’ю людей.

Реєстрація KB-передавачів потребує часу і грошових витрат. Орієнтовна вартість одної рухомої радіостанції 80 тис. €, а центральної станції — 140 тис. €.

УКХ-радіозв’язок потребує установки ретрансляторів через- 20—50 км по всій лінії передачі відомостей. Висота вежі ретранслятора 60—80 м. Установка коштує дуже дорого. Наприклад, примірна вартість оснащення траси Москва — Брест складає 0,5 млн. $. Мобільний комплект радіостанції коштує приблизно 5 тис. $. Для установки за кордоном потрібно узгодження на міждержавному рівні. При використанні УКХ-радіостанцій значно ускладнений одночасний зв’язок кількох абонентів. УКХ-радіозв’язок використовує технологію множинного доступу з частотним поділом FDMA (Frequency Division Multiple Access).

Транкінговий зв’язок також використовує технологію FDMA. Термін “транк” (англ. trunk — ствол, телефонна магістраль) передбачає наявність окремих каналів радіозв’язку, кожен з яких забезпечується парою частот — одна для прийому, друга — для передачі. Вибір каналу виконує автоматика, яка сканує частотні канали і обирає вільний, по якому і здійснюється зв’язок між абонентами. Переваги такого зв’язку: порівняно значна область обслуговування (з радіусом до 50 км), порівняно малі витрати на розгортання системи. Транкінговий зв’язок дещо дешевший, ніж стільниковий. До недоліків слід віднести недостатню якість зв’язку.

Стільниковий мобільний зв’язок забезпечує якісний та надійний мовний зв’язок. Система рухомого зв’язку працює за допомогою приймально-передавальних станцій у місті чи вздовж автомагістралі; кожна зі станцій відповідає за певний сектор території. Стільниковий зв’язок може виходити і на супутникові канали, але, незважаючи на це, має територіальні обмеження через необхідність у наземних ретрансляторах.

У західноєвропейських країнах теж немає суцільного покриття території наземними ретрансляторами. Стільниковий зв’язок різних компаній несумісний між собою. У більшості систем стільникового зв’язку міняється номер телефону при переході від одного оператора до іншого; правда, зараз розвиваються системи, що не мають цього недоліку.

Вартість стільникового телефону з підключенням від 2 до 4 тис. $. Вартість хвилини розмови у місті 0,25—0,8 $, при дзвінках за кордон — від 0,7 до 4 $ за хвилину.

Супутниковий зв’язок — один із видів радіозв’язку, що ґрунтується на використанні штучних супутників Землі (ПІСЗ) в якості ретрансляторів. Супутниковий зв’язок здійснюється між наземними станціями, які можуть бути як стаціонарними, так і рухомими.

Супутниковий зв’язок у найбільшій мірі відповідає потребам міжнародних автоперевізників, так як забезпечує найшир- шу зону дії. Системи супутникового зв’язку можна поділити на дві групи: системи на основі геостаціонарних супутників та системи на основі низькоорбітальних супутників.

Супутниковий мобільний зв’язок дозволяє визначати координати місцезнаходження об’єкта. Працює система таким чином. На орбітах навколо Землі знаходиться певна кількість супутників з таким розрахунком, щоби в будь-якій точці земної поверхні в будь-який час у зоні прямої видимості знаходилося не менш як три супутники. На кожному з них установлено високоточний атомний годинник. Супутниковий прийомопереда- вач, яким оснащено транспортний засіб, надсилає сигнал на ці супутники і отримує відбитий від них сигнал разом з координатами кожного з супутників і сигналами точного часу. По різниці переданого і відбитого сигналів обчислюється відстань до кожного із супутників, від яких прийнято відбитий сигнал. За координатами супутників і відстанями до них однозначно визначаються координати об’єкта на земній поверхні. Система дозволяє також визначити висоту над рівнем моря, напрямок та швидкість руху об’єкта.

5.3 Глобальні навігаційні супутникові системи

Транспортні супутникові системи нового покоління повсюдно використовують навігаційну систему GPS і дають можливість створювати диспетчерське обслуговування перевезень із прийнятною вартістю.

Як правило, супутникові системи складаються з трьох основних компонентів: супутникового, наземного та абонентського сегментів. Супутниковий сегмент — це угрупування основних та резервних супутників; наземний — це наземні станції контролю, спостереження і .з’єднання, центр управління супутниковим (космічним) сегментом; абонентський — це портативні ручні телефони, мобільні комплекти, стаціонарні абонентські термінали.

Система GPS

Нині найбільш поширеною супутниковою навігаційною системою є система GPS (Global Positioning System). Її офіційна назва NAVSTAR (Navigation Satellite Time and Ranging). Навстар розроблена на замовлення Пентагону для використання в комплексах наведення ракет і перебуває під керуванням Міністерства оборони США. У 1980 році її відкрили для цивільного користування.

Що таке GPS? Це глобальна система позиціонування, космічний сегмент якої складається з 24-х супутників, що рухаються навколо Землі по 6 кругових орбітальних траєкторіях (по 4 супутники на кожній) на висоті 20180 км. Період їх обертання близько 12 год. Супутники випромінюють у діапазонах L1, L2, а останні моделі — в діапазоні L5 (1176,4 МГц). У діапазоні L1 випромінюються сигнали коду С/А, призначені для цивільних користувачів, і сигнали військового коду Р (або його шифрованої версії — Y-коду). У діапазоні L2 передаються тільки сигнали військового коду. Супутники ідентифікуються номером PRN (Pseudo Random Number), який відображається на GPS-приймачі. На кожному супутнику установлено по чотири високоточних атомних (рубідієво-цезієвих) годинники, що передають радіосигнали з власним унікальним ідентифікаційним кодом.

Система працює в двох режимах: PPS (Precise Positioning Service — висока точність вимірювань) і SPS (Standard Positioning Service — стандартна точність вимірювань). PPS-режим використовується в основному військовими і забезпечує точність до декількох сантиметрів, а режим SPS дозволяє визначити координати об’єкта лише з точністю до 100 м.

GPS працює за будь-яких погодних умов у всьому світі 24 години на добу. За її допомогою можна з високою мірою точності визначити координати і швидкість рухомих об’єктів (також і в космічному просторі на відстані до 100 тис. км від поверхні Землі). За користування послугами цієї системи не стягується ні абонентська плата, ні плата за підключення. Щоб користуватися системою GPS, потрібно тільки придбати GPS- приймач.

Супутники GPS обертаються навкруг Землі з частотою 2 оберти за добу, передаючи навігаційні радіосигнали. GPS- приймачі, установлені на об’єкті, приймають ці сигнали і обчислюють місцеположення об’єкта: приймач порівнює час випромінювання сигналу з часом його прийому. Різниця між цими величинами дозволяє обчислити відстань до супутника. Використовуючи величину відстані до декількох супутників, GPS- приймач визначає своє місцеположення і відображає його на електронній карті.

Сучасні багатоканальні GPS-приймачі забезпечують досить високу точність. Так, 12-канальні приймачі Garmin відслідковують 12 супутників GPS одночасно, забезпечуючи швидке і впевнене визначення місцеположення, у т.ч. і в міських умовах чи під густими кронами дерев. У середньому, точність GPS- приймачів складає 15 м.

Система ГЛОНАСС

Глобальна навігаційна супутникова система ГЛОНАСС (Росія) — це глобальна система позиціонування, за принципом визначення позиції аналогічна американській системі NAV- STAR. Основне призначення середньоорбітальної системи II покоління ГЛОНАСС — глобальна оперативна навігація приземних рухомих об’єктів: наземних (сухопутних, морських, повітряних) та низькоорбітальних космічних. Система була прийнята в експлуатацію в 1993 році.

Орбітальне угрупування навігаційних штучних супутників Землі (НІПСЗ) включає 24 НШСЗ. Через слабке фінансування парк супутників системи значно скоротився, притому що мінімально необхідна кількість космічних апаратів (КА) на орбіті для надійного місцевизначення складає 18 КА.

У ГЛОНАСС застосовуються КА на трьох кругових геоцентричних орбітах з висотою 19100 км над поверхнею Землі. На рухомому об’єкті приймаються сигнали не менш ніж від чотирьох радіовидимих супутників. Супутники неперервно випромінюють навігаційні сигнали двох типів: стандартної точності (СТ) в діапазоні L1 (1,6 ГГц) і високої точності (ВТ) в діапазонах L1 та L2 (1,2 ГГц). Сигнали СТ доступні всім споживачам на постійній основі і забезпечують можливість визначення:

— горизонтальних координат з точністю 50—70 м;

— вертикальних координат з точністю 70 м;

— складових вектора швидкості з точністю 15 см/с;

— точного часу з точністю 0,7 мкс.

Ці точності можна підвищити, якщо використовувати ди- ференційний метод навігації або спеціальні методи вимірювань.

Сигнали ВТ призначені, в основному, для споживачів Міністерства оборони Росії, і його несанкціоноване використання не рекомендується.

Для визначення просторових координат і точного часу необхідно прийняти і обробити навігаційні сигнали не менш ніж від чотирьох супутників ГЛОНАСС. При прийомі сигналів ГЛОНАСС-приймач, використовуючи радіотехнічні методи, вимірює дальності до видимих супутників та швидкості їх руху. Одночасно в приймачі виконується автоматична обробка міток часу та інформації, що міститься в навігаційному радіосигналі. Цифрова інформація описує положення даного супутника в просторі та часі (ефемериди) та положення інших супутників системи (альманах).

Результати вимірювань використовуються для розв’язку навігаційної задачі по визначенню координат і параметрів руху об’єкта. Задача вирішується автоматично в обчислювальному пристрої приймача, при цьому використовується відомий метод найменших квадратів. Таким чином визначається три координати місцеположення об’єкта, швидкість руху і здійснюється прив’язка шкали часу споживача до високоточної шкали Універсального координованого часу (UTC).

На даний момент орбітальне угрупування налічує 17 супутників. При збільшенні кількості КА до 18 на території Росії забезпечується практично 100-відсоткова неперервна навігація; по території земної кулі неперервна навігація забезпечуватиметься повним угрупуванням з 24-х супутників, яке має бути розгорнуте у 2010 році.

З 2008 року система ГЛОНАСС відкрита для цивільного користування. Згідно з постановою Уряду РФ від 9 червня 2009 р. всі транспортні засоби, що вводяться в експлуатацію — літаки, судна, наземний транспорт, космічні апарати, — мають в обо-

в’язковому порядку оснащатися апаратурою супутникової навігації вітчизняної системи ГЛОНАСС або комбінованими приймачами ГЛОНАСС/GPS.

Підсистема космічних апаратів ГЛОНАСС Підсистема космічних апаратів GPS

Рис. 5.3.1 Космічний сегмент систем ГЛОНАСС і GPS

Європейська система Галілео

Країни Європейського Союзу за ініціативою Європейської Комісії та Європейського Космічного Агентства ЕКА розгорнули цивільну,,глобальну навігаційну супутникову систему Ga- Шю, що спирається на власні супутники. Політичною метою бЩСЬ.,3&бМЛ£ЧЄННЯ альтернативи GPS (СІЛА) під цивільним контролем. Система має бути:

— незалежною від ГЛОНАСС та GPS, але взаємодіяти з ними;

— керованою під міжнародним контролем;

— більш точною та доступною;

— рентабельною;

— відкритою для участі інших партнерів.

ЄС долучають до створення навігаційної системи і треті сторони, такі як Китай та Ізраїль, а також Індію, Росію, Бразилію, Мексику, Південну Корею, Австралію. У разі успішного втілення проекту сигнал Галілео отримають близько 3 млн. користувачів, а прибутки становитимуть на 2010 рік $250 млрд.

Система має задовольняти вимоги Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО та Міжнародної морської організації

ІМО по забезпеченню безпеки руху транспортних засобів. Вона призначена для задоволення цілого ряду потреб, серед яких транспорт є найбільш важливою. Це контроль за дорожнім і залізничним рухом, управління парком вантажних автомобілів, слідкування за вантажами, що перевозяться по всьому світу. Так, наприклад, зменшення часу проходження маршрутів по Європі наземним транспортом на 1% дає додаткову економію затрат на 200 млрд. €, сприяє зниженню інтенсивності дорожнього руху, зменшенню забруднення довкілля.

Крім того, Галілео підтримує безліч видів професійної діяльності: цивільне будівництво, містобудування, сільське господарство, риболовлю, гірничу промисловість, розробку родовищ нафти і газу, службу пошуку і спасіння потерпілих (КОСПАС).

Система Галілео базується на угрупуванні з 21 середньоор- бітального космічного апарата (СКА), що рухаються по орбіті на висоті 24000 км, і може доповнюватися трьома геостаціо- нарними космічними апаратами (ГКА). Запуск першого КА відбувся у 2004 році, а початок експлуатації — у 2008 році.

Галілео передає один загальнодоступний сигнал OAS (Open Access Service — служба відкритого доступу) та один чи два сигнали з контрольованим доступом CAS (Controlled Access Service — служба контрольованого доступу). Сигнал OAS еквівалентний сигналу GPS, безплатний, доступний для рядового споживача — навіть пішохода, забезпечує точність порядку 10 м. Сигнали CAS — платні, шифровані, призначені для споживачів, які потребують більш високого рівня точності та надійності (наприклад, урядових). Визначення місця забезпечується з точністю 3—4 м.

У системі передбачена нова структура сигналу, випромінюваного навігаційними супутниками, відмінна від структури сигналів GPS і ГЛОНАСС більш високою тактовою частотою, що підвищить точність вимірювання відстаней та швидкість передачі інформації споживачам. Геометрія розташування навігаційних супутників сприяє рівномірності робочих зон навігації по земній кулі та покращує доступність навігаційного забезпечення споживачів.

Хоча система Галілео перебуває під цивільним контролем, передбачено її використання і для спеціальних споживачів: поліції, служби попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій тощо. Таким чином, буде використовуватися і закритий сигнал, як у GPS і ГЛОНАСС.

Система Галілео почала передавати сигнали у 2005 році, введена в експлуатацію повністю у 2008 році.

Супутникові системи мобільного зв’язку

Супутниковий мобільний радіозв’язок діє в межах глобальної зони покриття, що дає можливість обслуговувати транспортні логістичні опрацювання вантажів, включаючи перевезення (з перевантаженням) на автомобільному, залізничному та морському транспорті.

Застосування супутникових систем мобільного зв’язку дозволяє мати оперативний двосторонній зв’язок диспетчера з водієм і експедитором, так само як і водіям з іншими водіями, і виходити в мережі місцевого фіксованого зв’язку по країні (в тому числі в зонах, де відсутній стільниковий мобільний зв’язок), по всьому Європейському континенту і за його межами.

JfymUnuca, Особливістю систем мобільного зв’язку є малий розмір ащрни терміналу, що утруднює прийом сигналу. Для підвищення потужності сигналу застосовують одне з двох рішень:

— супутники розташовуються на геостаціонарній орбіті, яка віддалена від поверхні землі на 35786 км; на супутник установлюють потужний передавач. Перевагою систем на основі геостаціонар- них супутників є широка і постійна зона дії, що охоплює, як правило, цілий континент. Абонент, що передає, і абонент, що приймає, знаходяться в одній зоні дії, що значно спрощує систему. Такий підхід використовується системами INMARSAT і Thuraya;

— значна кількість супутників розташовується на похилих або полярних орбітах; при цьому потужність передавача не така велика, але потребується розгалужена мережа наземних комутаторів; подібний підхід використовують Iridium і Globalstar.

Першими такими комплексними системами, що знайшли застосування в транзитних перевезеннях по Європі, в тому числі в деяких українських транспортних агенціях (наприклад, фірма Укртранс), були системи Euteltracs і Prodat на основі геостаціонарних супутників-ретрансляторів. Вони в найбільшій мірі відповідають вимогам, що пред’являються до систем управління автотранспортом.

Спеціалізована система зв’язку і контролю за рухом транспортних засобів Еутелтракс забезпечує надійний і зручний текстовий зв’язок диспетчера з усіма водіями в будь-якій точці Європейського континенту в будь-який час доби і постійне спостереження за їх рухом по електронній карті на екрані свого комп’ютера. Комп’ютер диспетчерського пункту підключається до системи Еутелтракс по телефонному або супутнико- вому каналу чи по мережі Інтернет. У системі використовуються геостаціонарні супутники Еутелсат (один — для передачі повідомлень, другий — для визначення місцеположення). Європейський центр системи знаходиться в передмісті Парижу (Рамбуйє).

Це єдина система, розроблена спеціально для наземного транспорту, що дозволило розробникам врахувати всю специфіку автоперевезень. Слід відзначити такі характеристики системи:

• Висока надійність доставки повідомлень у складних умовах руху автомобіля, що може опинитися в зоні, де немає зв’язку. Треба вказати, що водій завжди знає, коли він знаходиться поза зоною зв’язку: на його пульті горить червона лампочка і він може виїхати на відкрите місце.

• Автоматичне визначення місцеположення всіх автомобілів і занесення в пам’ять комп’ютера.

• Автоматичне одержання і зберігання інформації навіть у відсутність диспетчера. Використання принципу електронної поштової скриньки.

Незважаючи на відносно дороге бортове устаткування, система Еутелтракс набула поширення у світі: зараз число автомобілів з Еутелтраксом перевищило 300 тисяч і щомісяця збільшується в середньому на 3 тисячі.

Довідка. Супутниковий доступ до мобільних об’єктів відрізняється від доступу до систем супутникового фіксованого магістрального зв’язку і радіо- та телемовлення насамперед діапазоном радіочастот L (1500—1600 Мгц) і використовує різні типи терміналів залежно від необхідних швидкостей і режимів обміну.

Термінали рухомих об’єктів, охоплених системою диспетчеризації AVL, поділяються на два класи:

1) із системою передачі даних (режим коротких повідомлень SMS типу пейджера) разом із супутниковим радіотелефонним зв’язком;

2) з режимом тільки SMS (Short Message Service) без радіотелефону.

Європейська система мобільного зв’язку EMSAT (European mobile satellite) використовує геостаціонарні європейські супутники Eutelsat з бортовими ретрансляторами зв’язку і систему GPS, що дає можливість водіям мати в реальному часі як голосовий зв’язок по всій Європі, так і передачу даних. Система призначена для установки на рухомі та стаціонарні об’єкти і доступна в Україні з 1997 року. Вартість терміналів визначається постачальником (фірми NEC і Westinghouse), але вона може бути нижчою при місцевому складальному виробництві. Термінал EMSAT має зовнішню антену, радіотелефон у кабіні, табло і може бути укомплектованим факсом і принтером. Набір по- 'СЛУВДІСЇ системи становить інтерес-для клієнтури класу VTP:

, Аг телефонний зв’язок з двостороннім виходом у телефонну мережу загального користування (ТфЗК);

— обмін кодифікованими повідомленнями (це заздалегідь запрограмований список, до 40 повідомлень, з якого вибирається повідомлення, що відповідає ситуації);

— обмін текстовими повідомленнями (SMS);

— можливість факсимільного зв’язку;

— можливість роботи з E-mail;

— визначення координат об’єкта за допомогою системи GPS;

— передача даних про місцеположення в офіс користувача з відображенням позиції рухомого об’єкта на електронній карті.

Обладнання мобільного базового комплекту складається з прийомопередавача, антени GPS, яка автоматично орієнтується на супутник зв’язку, і трубки для телефонного зв’язку та обміну кодифікованими повідомленнями. По супутниковому каналу в диспетчерський центр передається код повідомлення, а диспетчер на своєму комп’ютері бачить його текст. До прийомопередавача може бути підключений “Message Box” — термінал з рідкокристалічним сенсорним екраном для обміну довільними текстовими повідомленнями. А при підключенні до прийомопередавача комп’ютера можна працювати з електронною поштою та виходити в Internet.

Оскільки зона покриття системи — вся Європа, частина Азії, північ Африки, EMSAT активно використовується міжнародними автоперевізниками, морськими та річковими судоход- ними компаніями, а також на будь-яких віддалених об’єктах, де немає наземних каналів зв’язку та відсутнє покриття стільникової телефонії.

Найвідоміша зі стабільним розвитком міжнародна глобальна система мобільного супутникового зв’язку (GMPCS) INMARSAT

(International Maritime Satellite) була створена у 1979 році для забезпечення безпеки мореплавання; зараз використовує вже четверте покоління космічних апаратів (угрупування з 12 супутників, що знаходяться на геостаціонарній орбіті на висоті 35786 км) і обслуговує рухомі об’єкти всіх типів — морські, авіаційні і наземні. Суттєво, що вона має безліч типів режимів (А, В, С, М, Е, mini М, М4, Aero, D, D+ та ін.) і спеціалізованих транспортних терміналів. Більшість типів терміналів INMARSAT мають вбудований режим радіонавігації по GPS.

Для вирішення задач класу AVL використовуються такі спеціалізовані режими INMARSAT:

• INMARSAT D+ — двосторонній пейджер для⁴ передачі коротких повідомлень SMS, у тому числі координатної інформації від вмонтованого датчика GPS. Режим використовується як для прийому коротких повідомлень від бортових датчиків у режимі “чорної скриньки” за запитом диспетчера чи за програмою, так і в діалоговому режимі з водієм (експедитором) по передачі—прийому кодованих повідомлень.

В останньому випадку на борту (у кабіні) транспортної одиниці є пульт з клавіатурою і дисплей з малим числом рядків. Термінал INMARSAT D+ широко застосовується в Європі при експедиторському супроводі вантажів, що охороняються, як “чорна скринька”, у той час як сам водій користується стільниковим телефоном для переговорів. Термінал INMARSAT D+ є ідеальним засобом керування транспортними перевезеннями.

• INMARSAT С — режим для передачі цифрових даних у режимі “точка—точка” потоків до 600 біт/с, у тому числі для послуг електронної пошти через Інтернет; найбільш поширений стандарт для систем зв’язку; передача інформації між диспетчерським центром та об’єктом забезпечується по всій території земної кулі, за винятком приполярних областей; час доставки повідомлення адресату 5—7 хвилин.

• INMARSAT mini та М4 — режими для передачі цифрових даних і телефонних переговорів з переліку послуг, що практично збігаються з переліком режиму EMSAT.

Це, по суті, максимальний перелік сервісу для рухомих об’єктів типу представницьких і VIP-автомобілів, для круїзних суден, а також для особливо важливих і небезпечних вантажів при необхідності здійснення постійного голосового обміну з органом, що спостерігає маршрут. Вартість терміналів цих режимів, на жаль, помітно більша, ніж для D+.

Довідка. Супутниковими станціями INMARSAT з вмонтованими приймачами GPS обладнано, наприклад, 250 автопоїздів компанії “Орлан Транс”. їх використовують для контролю за транспортними засобами і для зв’язку з ними в будь-якій точці світу. Інформація з транспортного засобу каналами цифрового зв’язку надходить до диспетчерського центру, розташованого в Києві. Після її обробки клієнти можуть за допомогою спеціального web-сайта (Internet-Gate) відслідковувати автопоїзди з вантажем по електронній карті через Інтернет. Використання системи управління збільшує прямий валовий дохід на 14%. У Західній Європі подібні технології є негласним стандартом управління флотом автопоїздів.

Об’єктивно в останній час конкуренцію супутниковому мобільному зв’язку створює мобільний стільниковий зв’язок GSM (Global System for Mobile Communications) у режимі GPRS (General Packet Radio Service) покоління розвитку 2,5 G, при якому разом з голосом передається також цифрова інформація з достатньою для транспортних задач швидкістю. Апаратура відноситься до типу G-GPS (глобального застосування GPS).

Послуга реалізує та підтримує протокол пакетної передачі інформації в межах мережі стільникового зв’язку GSM. При використанні GPRS інформація збирається в пакети та передається в ефір. Пакети заповнюють ті голосові канали, які в даний момент не використовуються. Це дає можливість використання декількох абонентських голосових каналів, що забезпечує високі швидкості передачі даних. Встановлення з’єднання займає декілька секунд. Одночасно більш ефективно використовуються ресурси мережі.

В Україні таку послугу вже надають провайдери стільникового зв’язку. У Західній Європі, де покриття мобільним стільниковим зв’язком практично суцільне, застосовується все більша кількість транспортних об’єктів, що мають обслуговування класу AVL, з вибором новітнього сервісу рівня технологій GSM/GPRS/GPS в єдиному вузлі OEM.

Для України, де покриття GSM ще далеке від суцільного, становить інтерес супутникова система мобільного зв’язку Пш- гауа, що передбачає високий рівень сервісу для автомобілістів у вигляді єдиного терміналу для супутникового мобільного і стільникового наземного зв’язку. Thuraya заснована в 1997 році. Власником системи є консорціум в ОАЕ. За характером охоплення (Європа, СНД, північ Африки, Середній Схід та Індія) Thuraya ще називають регіональним INMARSAT. Thuraya забезпечує покриття в 99 країнах світу, серед яких і Україна.

Система Thuraya, на відміну від розглянутих вище, має на борту КА фазовані антенні решітки, що мають до 300 вузько- націлених діаграм спрямованості з високим посиленням променів, які включаються вибірково на абонента відповідно до зони ЙОГО перебування. В результаті енергетичний потенціал двостороннього' зв’язку дає можливість клієнту користуватися РУЧНИМ-терміналом типу стільникового телефону через супутник у тих регіонах, де мобільний стільниковий зв’язок відсутній чи недоступний. Супутник Thuraya-1 здатен надавати послуги мобільного супутникового зв’язку 2 млн. абонентів та підтримувати до 13500 телефонних з’єднань одночасно. Експлуатаційний період супутника складає 12—14 років. Два супутники Thuraya розташовані на геостаціонарній орбіті на висоті 36000 км, третій (як резервний) знаходиться в стадії виробництва.

В Україні провайдером послуг цієї системи є “ Турайя Україна”. Практично в Україні вже існує режим SMS через цю систему зв’язку. Крім цього, використовуються мобільні телефони GSM+Thuraya, які є різновидом апаратури G-GPS з використанням двомодових радіотелефонів: один — стільниковий, а другий — мобільний телефон супутникового зв’язку.

Вважається, що за низькоорбітальними системами (Iridium, Globalstar, Orbcomm, Гонец) велике майбутнє. Це пояснюється тим, що наземні мережі як проводового, так і безпроводового зв’язку не забезпечують необхідний ступінь покриття. Перевагою систем на основі низькоорбітальних супутників є те, що, оскільки вони знаходяться набагато ближче до землі, ніж гео- стаціонарні супутники, для зв’язку з ними не потрібна значна потужність. Апарати за габаритами і потужністю наближаються до апаратів стільникового зв’язку. Крім того, система низькоорбітальних супутників дозволяє різко знизити вартість абонентського терміналу і хвилини розмови.

Недолік таких систем полягає в тому, що, на відміну від геостаціонарних, низькоорбітальні супутники не знаходяться постійно над певною зоною землі, а неперервно обертаються, що різко ускладнює систему. У найпростішому випадку супутник, пролітаючи над абонентом, що передає, приймає його повідомлення, а потім, пролітаючи над абонентом, що приймає, “скидає” йому це повідомлення. Оскільки смуга захвату низькоорбітального супутника незначна, то від моменту передачі повідомлення до моменту прийому проходить немало часу (деколи понад 10 годин). Тому в реальних системах використовують декілька супутників (навіть декілька десятків) і різноманітні системи ретрансляції.

Система персонального мобільного зв’язку Iridium — це без- проводова мережа, що працює на низькоорбітальних супутниках. Розробка системи розпочалася 1987 року. Переживши банкрутство, система відновила комерційну експлуатацію в 2001 році. Ірідіум надає стандартні телефонні послуги будь- якому абоненту на Землі, який користується супутниковим те- лефоном-трубкою з єдиним глобальним номером. На відміну від наземних мереж зв’язку, супутникова система відслідковує місцеположення телефону, забезпечуючи проходження сигналу до абонента незалежно від його місцезнаходження.

Ірідіум управляє угрупуванням із 66 основних супутників, що розташовані на 6 орбітах на висоті 780 км, і 6 резервних супутників (висота орбіти 645 км), які забезпечують 100-відсот- кове покриття поверхні Землі (однак система не працює в 4-х країнах: Північна Корея, Угорщина, Польща, ПІрі Ланка). Орбітальний період складає 100 хв. 28 с. Кожен супутник покриває зону шириною 4000 км. Завдяки високій швидкості прольоту (приблизно 1 оберт/год навколо Землі) сигнал абонента високої якості і передається без переривань.

Низькоорбітальна супутникова система зв’язку типу Global- star, запущена в 1999 році, надає користувачам систем AVL єдиний (супутниковий наземний) термінал — “мобільник” для забезпечення телефонного зв’язку та визначення місцезнаходження автомобіля. Супутникове угрупування Глобалстар складається з 48 робочих і 8 запасних супутників, розташованих на 8 похилих (52^ь) орбітах на висоті 1414 км від поверхні Землі, забезпечуючи 85-вїдсоткове покриття земної поверхні, за винятком полярних областей і деяких зон центральної частини океанів. Карта покриття включає 54 країни.

Сервіс системи в Україні вже оголосив провайдер стільникового зв’язку Київстар, але широке використання цього виду сервісу відкладається до кращих часів через дорожнечу апаратів користувача.

Три системи — Globalstar, Thuraya, INMARSAT — забезпечують передачу даних і доступ в Internet.

Примітка. Слід відмітити, що супутниковий термінал INMARSAT не є мобільним телефоном як таким: це комплект устаткування (антена і переговорно-комутуюча трубка). Супутникові телефони Thuraya, Globalstar, Iridium є мобільними телефонами, що зовні нагадують GSM-трубки. Вони мають той же набір послуг, що і звичайні стільникові телефони, і крім того, вбудований GPS-приймач та можливість роботи в двох і більше стандартах зв’язку. Найголовніша перевага — е можливість роботи практично в будь-якій точці земної кулі. Недоліком супутникових телефонів є неможливість роботи в закритих приміщеннях; для цього потрібне додаткове устаткування.

Таким чином, для транспортних користувачів в Україні вже склалася досить різноманітна і конкурентна сфера послуг різних систем і різних провайдерів, у тому числі і в області супут- никового зв’язку, що дає можливість користувачу вибрати бажану для нього систему і сервіс.

Застосування супутникової навігації і зв’язку на автотранспорті значно поліпшує його комплексне обслуговування, просуваючи Україну у світове співтовариство цивілізованих перевізників.

Комплексом послуг AVL/GPS вже зараз можуть користуватися в Україні як великі транспортні об’єднання, що використовують тисячі транспортних засобів — трейлерів, автотягачів, контейнеровозів та ін., так і сотні малих АТП, що мають в експлуатації тільки до двох десятків автомобілів.

Поиск по сайту: