ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

8.1. Оцінювання фінансового стану підприємств, його необхід­ність і значення. Показники фінансового стану підприємств.

8.2. Ліквідність підприємства Платоспроможність підприємства.

8.3. Фінансова стійкість підприємства.

8.4. Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства.

8.1. Оцінювання фінансового стану підприємств, його необхідність і значення. Показники фінансового стану підприємств

Значні трансформаційні зміни, що відбуваються останніми рока­ми в умовах ринкових відносин в Україні, зокрема кардинальні зміни банківської системи, впровадження нових форм власності, трансформація бухгалтерського обліку, надають надзвичайної ак­туальності питанням аналізу та управління фінансовими ресурса­ми суб'єкта господарювання як основним і пріоритетним. Це зумов­лено бажанням підприємців визначати потенційні можливості збільшення прибутку фірми, які можна з'ясувати тільки на основі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану; необхідністю виявляти "больові точки" у фінансовій діяльності та способи най­ефективнішого використання фінансових ресурсів підприємства, адже неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можли­вих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції. Вра­ховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-гос­подарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінан­сових ресурсів.

Метою оцінювання фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення ко­мерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і використання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та інши­ми установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприєм­ства;

• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

• об'єктивне оцінювання динаміки та стану ліквідності, плато­спроможності і фінансової стійкості підприємства;

• оцінювання становища суб'єкта господарювання на фінансо­вому ринку та кількісне оцінювання його конкурентоспромож­ності;

• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

^с Показники оцінювання фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний з підприємством економіч­ними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, на­скільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відно­шенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність про­довження або встановлення таких відносин з підприємством.

Існує досить велика кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Виділяють такі групи показників:

• оцінювання майнового стану підприємства;

• прибутковості;

• ліквідності та платоспроможності;

• фінансової стійкості та стабільності підприємства;

• рентабельності підприємства;

• ділової активності;

• акціонерного капіталу.,

Однак систематичний аналіз фінансового стану підприємства не завжди має здійснюватись за всіма показниками. Необхідна кількість та види показників обираються залежно від конкретної мети аналізу.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану під­приємства є дані:

• балансу;

• звіту про фінансові результати;

• звіту про рух грошових коштів;

• звіту про власний капітал;

• дані статистичної звітності та оперативні дані. •

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового ста­ну підприємства, за доступністю можна поділити на:

• відкриту — інформація, яка міститься в бухгалтерській звітності та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою;

• закриту — планові та прогнозні показники підприємства, нор­ми, нормативи, ліміти і тарифи, система їх оцінювання та регулю­вання фінансової діяльності.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгал­терської звітності. Вона повинна давати:

• оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підпри­ємства;

• оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів;

• можливість прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Успішність аналізу визначається різними факторами. З відомим ступенем умовності можна рекомендувати п'ять основних прин­ципів, які доцільно мати на увазі, здійснюючи аналіз.

По-перше, перед початком виконання будь-яких процедур не­обхідно скласти достатньо чітку програму аналізу, включаючи пе­реробку макетів аналітичних таблиць, алгоритм розрахунку показ­ників, потрібних для їх розрахунку і для порівняльної оцінки дже­рел інформаційного і нормативного забезпечення.

По-друге, схема аналізу повинна бути побудована за принципом "від загального до конкретного". Спочатку дається опис найбільш загальних, ключових характеристик об'єкта аналізу і лише потім починають аналіз окремих випадків.

По-третє, будь-які відхилення від нормативних або планових показників, навіть якщо вони мають позитивний характер, повинні ретельно аналізуватися.

По-четверте, завершеність і цільність будь-якого аналізу, що має економічну направленість, значною мірою визначається обґрунто­ваністю сукупності критеріїв, що використовуються. Як правило, ця сукупність включає якісні і кількісні оцінки, однак її основу зазвичай складають обчислювані показники, що мають зрозумілу інтерпретацію і, за можливості, деякі орієнтири (межі, нормати­ви, тенденції).

По-п'яте, здійснюючи аналіз, не слід без потреби намагатися досягти надмірної точності оцінок. Як правило, найбільшу цінність представляє виявлення тенденцій і закономірностей.

Отже, в сучасних умовах застосовується декілька методів ана­лізу фінансового стану підприємства і кожний об'єкт господа­рювання обирає свою систему показників, враховуючи цілі, задачі та користувачів інформації, що аналізується, та будує свою про­граму аналізу фінансово-господарської діяльності.

8.2. Ліквідність підприємства. Платоспроможність підприємства

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Вона ха­рактеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська забор­гованість) і короткострокової заборгованості.

Результат розраховується як коефіцієнт ліквідності за інфор­мацією з відповідної фінансової звітності.

Для визначення спроможності підприємства погасити свої зобов'язання необхідно:

• проаналізувати процес надходження коштів від господар­ської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів;

• проаналізувати структуру кредиторської заборгованості під­приємства; визначити, є вона "стійкою" чи простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні над­ходження.

Фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності вва­жається нормальним у межах 0,2—0,35.

Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом порівняння наявності і надходження коштів із платежами першої необхідності. Найбільш чітко платоспроможність виявляється при аналізі її за відносно короткий строк (тиждень, півмісяця). Платоспроможність виражається коефіцієнтом платоспроможності, тобто співвідно­шенням наявних грошових коштів із сумою термінових платежів на визначену дату або на очікуваний період.

Якщо коефіцієнт платоспроможності дорівнює або перевищує одиницю, це означає, що господарюючий суб'єкт платоспромож­ний. Якщо він менше одиниці, то в процесі аналізу слід встанови­ти причини нестачі платіжних коштів (зниження зростання обся­гу виручки, доходів, прибутків, невірне використання оборотних коштів, наприклад великі запаси сировини, товарів, готової про­дукції).

8.3. Фінансова стійкість підприємства

Фінансово стійким вважається таке підприємство, яке за раху­нок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства має на меті об'єк­тивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприєм­ства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської

діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Можна визначити такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється дуже рідко) — коли власні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормальний стійкий фінансовий стан — коли запаси й витра­ти забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостро­ковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпе­чуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не забез­печуються джерелами їх формування, і підприємство наближаєть­ся до межі банкрутства.

Головним у фінансовій діяльності є правильна організація і ви­користання оборотних коштів. Тому в процесі аналізу фінансового стану питанням раціонального використання оборотних коштів приділяється переважна увага.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства доцільно здій­снювати поетапно, на підставі комплексу таких показників.

Коефіцієнт фінансової стійкості (К_ф,_с) — показує частку влас­них джерел та залучених на тривалий строк коштів у загальних витратах підприємства, які можна використати у своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів:

Джерела власних коштів + Довгострокові позикові кошти -—Використання позикових коштів/Валюта балансу (8.1)

Теоретичне значення К_фс не менше 0,6.

Коефіцієнт фінансової автономії (К_фЛ) — показує частку влас­них коштів у загальній сумі заборгованості підприємства:

Власні кошти/ Залучені кошти (8.2)

Теоретичне значенняі К_фа не менше 0,2.

Коефіцієнт фінансової залежності (К_фЛ) — показує частку залучених коштів із розрахунку на 1 гривню власних коштів пози­чальника:

ЗК/ВК - (8.3)

де ЗК — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання); ВК — власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника не більше ніж 1,0.

Коефіцієнт оборотності балансу (K_o6):

Виручка від реалізації за рік / Середня валюта балансу

Середня валюта балансу визначається як середнє арифметичне цього показника на початок і кінець року.

Коефіцієнт маневреності власних коштів (К_м) —характе­ризує ступінь мобільності використання власних коштів:

Км ₌ ВК-АН /ВК (8.4)

де ВК — власний капітал підприємства;

АН — необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника К_м не менше ніж 0,5.

Поиск по сайту: