Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Інші (галузеві) види статистики



Складається з системи таких наукових дисциплін

Загальна теорія статистики.

Економічна статистика і її галузі.

Соціальна статистика та її галузі.

інші (галузеві) види статистики.

Математична статистика- це розділ математики, присвячений вивченню закономірностей, що мають місце в масових явищах і математичних сукупностях. Зміст математичної статистики складають математичні методи систематизації, обробки і аналізу масових статистичних даних незалежно від їхнього якісного змісту.

Методи математичної статистики можуть бути застосовані для обробки і аналізу будь-яких статистичних даних. Математичні методи безпосередньо пов'язані з імовірнісною оцінкою результатів спостереження і визначенням математичної ймовірності. У зв'язку з цим висновки математичної статистики відносно масових явищ і процесів носять імовірнісний характер і спираються на апарат теорії ймовірностей.

Специфіка математичної статистики як особливої наукової дисципліни полягає в тому, що вона розглядає сукупності незалежно від їх конкретної природи і змісту, в яких варіація визначається випадковими причинами, розглядає їх як абстрактно-математичні сукупності.

Абстрактні сукупності і є предметом вивчення математичної статистики.

Теоретичною основою математичної статистики є теорія ймовірностей (як складова частина вищої математики), яка розглядає закономірності випадкових явищ.

Найважливішими розділами математичної статистики є статистичні ряди розподілу та їх характеристики, оцінка параметрів розподілу, перевірка статистичних гіпотез, дисперсійний і кореляційний аналіз. У цьому навчальному посібнику ці розділи математичної статистики розглядаються у прикладному аспекті до аналізу масових соціально-економічних явищ. Останнім часом одержують широке застосування методи багатовимірного статистичного аналізу - факторний і кластерний аналіз, метод головних компонент та ін.

Теорія статистикирозглядає категорії статистичної науки (наприклад, сукупність, ознака, варіація, показник, закономірність і т.д.), а також принципи, правила і методи, які є загальними для вивчення кількісної сторони будь-яких масових суспільних явищ.

Поняття, категорії, показники і методи загальної теорії статистики є методологічною основою всіх галузевих статистик. Саме тому вивчення будь-якої галузевої статистики починається із з'ясування загальнотеоретичних положень статистичної науки, які розробляє загальна теорія статистики.

Теорія статистики є наукою про найбільш загальні принципи і методи статистичного дослідження соціально-економічних явищ. Вона розробляє понятійний апарат і систему категорій статистичної науки, розглядає методи збирання, зведення, обробки, узагальнення і аналізу статистичних даних, тобто загальну методологію статистичного дослідження масових суспільних процесів.

До завдань теорії статистики входять розробка методів збирання, зведення, групування, узагальнення і аналізу статистичних даних, вивчення закономірностей і тенденцій розвитку суспільних явищ і процесів, структури явищ, причинно-наслідкових зв'язків між ними, а також принципів і методів, статистичного моделювання і прогнозування.

У курсі теорії статистики вивчаються такі найважливіші розділи статистичної науки: статистичне спостереження, зведення і групування даних, середні величини і показники варіації, ряди динаміки, індекси, вибірковий, табличний і графічний методи та ін. Розгляду цих розділів статистики присвячений цей підручник.

Соціальна статистика- як галузь єдиної статистичної науки вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів, що відбуваються у соціальному житті суспільства, у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Вона розробляє комплексну систему взаємопов'язаних показників, які дають змогу одержати всебічну характеристику стану і розвитку умов життя людей, виявити в ньому тенденції і закономірності, що складаються, розкрити існуючи тенденції і закономірності розвитку соціальних процесів, створити повну картину суспільного устрою і способу життя людини у конкретних історичних умовах розвитку суспільства. Соціальна статистика охоплює політичну, ідеологічну і правову сторони життя людей, вивчає методами статистики державний устрій, політичну систему, соціальну структуру суспільства, соціальні умови і характер праці, питання формування особистості, сім'ї, трудового колективу, підвищення добробуту народу.

Економічна статистика- галузь статистики, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ і процесів, що відбуваються в економічному житті суспільства, з метою виявлення пропорцій, тенденцій і закономірностей. Вона розглядає систему об'єктивних статистичних показників, що характеризують стан і розвиток національної економіки як єдиного цілого. Економічна статистика вивчає загальні переважно комплексні і синтетичні показники розміру, структури і динаміки економіки включаючи такі макроекономічні показники, як валове національне багатство, валовий національний доход, валовий внутрішній продукт та інші; розкриває його соціальну, галузеву і регіональну структуру, його міжгалузеві, міжрайонні і соціальні взаємозв'язки, його найважливіші рівні, пропорції, співвідношення, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання і насамкінець здійснює побудову і аналіз загальної макростатистичної моделі ринкової економіки у вигляді системи національних рахунків (СНР).

Об'єктом вивчення економічної статистики є процеси розширеного відтворення, умови його здійснення і кінцеві результати у національній економіці. Вона розглядає суспільне виробництво у єдності двох його сторін (продуктивні сили і виробничі відносини) і в неперервному потоці його відновлення (виробництво, розподіл, обмін, споживання, знову виробництво і т.д.).

Галузеві статистикирозробляють систему статистичних показників, які характеризують стан і розвиток відповідних галузей (промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі та ін.). Вони розглядають також зміст, специфіку і методику їх обчислення. Так, промислова статистика розробляє систему показників, які характеризують стан і розвиток промисловості.

2. Статистика як наука складається з окремих тісно взаємопов'язаних галузей або розділів.

До складових статистики належать:

• теорія статистики — розглядає категорії статистичної науки, а також; спільні для будь-яких масових явищ методики і засоби аналізу;

• макроекономічна (соціально-економічна) статистика — розкриває методологію статистичної характеристики економічних процесів та їх результатів, систему показників та методику їх розрахунку, які в сукупності забезпечують кількісну характеристику результатів функціонування економіки країни і регіонів за галузями, секторами та формами власності, ефективність економіки і рівень життя населення;

(ДОКЛАДНІШЕ В 1 ПИТАННІ)

3. З появою перших держав у світі, в чиновницького апарату держави виникла потреба у обліку життя суспільства та можливості керування державою. В першу чергу це було пов’язано зі збором податків та необхідністю обліку воїнів для ведення війни. І в багатьох державах древнього світу такі обліки проводились.

Ось лише деякі відомості . У Китаї більш ніж за дві тисячі років до нашої ери проводився перепис населення за статтю та віком , а також збиралися відомості про стан промисловості і сільського господарства кожні 5 років.

У Єгипті проводився облік збору урожаю.

Згадки про статистичних обстеженнях зустрічаються і в біблійні часи. У Стародавньому Римі велася статистика чисельності населення та матеріального статку громадян.

Розвиток торговельних і міжнародних товарно -грошових відносин стало стимулом для подальшого формування обліку та статистики.

В кінці IX в . проводилися перші облікові операції : інвентаризація королівських маєтків , облік населення , придатного до військової служби.

Першими і основними обліково -статистичними джерелами на Русі були літописи , в яких вже в IX -XI ст. згадується про збір різної інформації , наприклад , наводяться облікові дані про виникнення і розвитку міських поселень , розташованих на водних шляхах , про наявність в них храмів , церков , монастирів , житлових будов.

Однак збір числових даних у державах стародавнього світу був настільки недосконалим , що говорити про науковому підході до нього не доводиться. У той період статистичні операції , як правило проводилися у виняткових випадках , в основному у військових і фінансових справах. Пізніше потреба в статистичних операціях виникла вже з необхідністю стимулювання зростання народонаселення , продуктивних сил країни , регулювання споживання .

Однак , якщо збирання статистичних даних почалося в самої глибокої давнини , то їх обробка та аналіз, тобто зародження статистики - науки , відносяться до більш пізнього періоду - другій половині XVII в . У цей час і було введено в науковий обіг і саме слово « статистика» . Це зробив німецький учений , професор філософії і права Г. Ахенваль (1719 - 1772) , який з 1746 р. вперше в Марбурзькому , а потім у Геттінгенському університеті почав читати нову навчальну дисципліну , яку він назвав статистикою.

4. Поява капіталістичних виробничих відносин на фоні розкладання феодального устрою вимагало більш високих форм організації статистики. Так, починаючи з XVI ст. в Голландії, Франції, Англії, Італії видаються збірки за характеристикою політичного устрою країни, чисельністю населення, рівнем промисловості та сільського господарства. Період остаточної перемоги капіталістичних відносин у ряді країн співпало з формуванням в них державної статистики у сучасних формах, коли зароджувалась статистична наука не лише збиранням даних, а їх обробкою та подальшим аналізом.

У середині XVIII ст. німецьким вченим Г. Ахенвалем в Геттингенському університеті вперше введено навчальну дисципліну, яку він назвав статистикою. Основним змістом цього курсу було опис політичного стану та визначних памяток держави. Цей напрямок розвитку статистики одержав назву опису вального. Зміст, задачі та предмет вивчення статистики в розумінні Г. Ахенваля були ще далекі від сучасного погляду на статистику як науку.

В 1743 році він дав визначення статистики (з лат. Status-становище, stato – область, держава, ststista- політик, знавець держави).

За визначенням Ахенваля, статистика –це наука, яка характеризує державний устрій та визначні пам’ятки держави ,які на думку Ахенваля, характеризують добробут держави, а отже , фактично й рівень розвитку.

5. Значно ближчою до сучасного розуміння статистики була англійська школа політичних арифметиків, яка виникла на 100 років раніше німецької описової школи. Засновниками її були англійські вчені-економісти Джон Граунт (1620-1674), Е.Галлей (1656-1742) і Вільям Петті (1623-1687), особливо наголошуючи на ролі останнього. Політичні арифметики шляхом узагальнення і аналізу масових статистичних даних намагались цифрами охарактеризувати стан і розвиток суспільства, вивести закономірність розвитку суспільних явищ і процесів. Свої висновки вони основували на числових даних. Цілі і завдання, які ставили перед собою вчені, близькі до сучасного розуміння сутності статистики.

У своїх наукових працях В. Петті багато уваги приділяв методиці обчислення національного багатства, доходів, показникам, що характеризують стан і розвиток сільського господарства і торгівлі. Створений ним напрямок отримав назву "політична арифметика".

Історія показала, що саме англійська школа політичних арифметиків явилась витоком виникнення сучасної статистики як науки. В.Петті по праву вважається творцем економічної статистики. За його наукові праці "Політична арифметика", "Різне про гроші" та інші, а також за вагомий вклад в розробку статистичної методології К.Маркс назвав В.Петті "в деякому роді винахідником статистики".

Подальший розвиток статистичної науки і практики здійснювався за допомогою багатьох вчених і практиків статистиків. Серед них слід відмітити бельгійського математика, фізика, астронома і статистика Адольфа Кетле (17961874), з яким пов'язаний якісно новий етап у розвитку статистичної науки. А.Кетле назвав статистику "соціальною фізикою", тобто наукою, яка вивчає закони розвитку суспільства за допомогою кількісних методів. Завдяки йому на перший план замість описового державознавства вийшла теорія статистики, направлена на кількісне вивчення масових суспільних явищ і процесів.

А.Кетле вніс значний внесок у розробку теорії середніх величин, стійкості статистичних показників, закономірностей в статистичних рядах розподілу. Йому належить заслуга системного використання математичних методів в обробці статистичних даних, розробці правил переписів населення і регулярності їх проведення в розвинених країнах. За ініціативою А.Кетле проводились статистичні конгреси, на яких розглядались актуальні проблеми статистичної науки. А.Кетле по праву можна назвати справжнім засновником теорії статистики.

6. У другій половині XIX століття і початку XX століття в результаті інтенсивного розвитку статистики виник третій напрямок статистичної науки - статистико-математичний. Цьому сприяло проведення наукових досліджень у природничих науках, різного роду періодичних переписів і обстежень, в результаті яких збирався і оброблявся обширний статистичний матеріал. Формувалась спеціальна наукова дисципліна - математична статистика, яка є частиною математики.

Математичний напрямок в статистиці розвивався в працях Ф.Гальтона (1822-1911), К.Пірсона (1857-1936), В.Госсета (1876-1936), більш відомого під псевдонімом Стьюдент, Р.Фішера (1890-1962), М.Мітчела (1874-1948) та інших. Так, Ф.Гальтон застосував статистичні методи в біології в ученні про спадкоємність, К.Пірсон вніс значний внесок у розробку теорії кількісної оцінки зв'язку між явищами, аналіз рядів розподілу, В.Госсет розробив теорію малої вибірки, Р.Фішер розвинув методи кількісного аналізу. Ф.Гальтон і К.Пірсон внесли значний вклад у розвиток теорії кореляції.

Представники цього напрямку вважали основою статистики теорію ймовірностей, яка є однією з галузей прикладної математики.

Великий вплив на розвиток математичного напрямку в статистиці справили праці видатних російських математиків П.Л. Чебишева (1821-1894), A.A. Маркова (1856-1922), О.М. Ляпунова (1857-1918). Широко відомими були праці Ю.Е. Янсона (1835-1893), присвячені питанням порівняльного аналізу, A.A. Кауфмана (1864-1919) у галузі методології та історії статистичної науки. Світове визнання одержали праці A.A. Чупрова (1874-1926), присвячені методології аналізу зв'язків і залежностей суспільних явищ і проблемі стійкості статистичних рядів.

У розвитку вітчизняної статистичної науки і практики значна роль належить російським та українським вченим. Найвідомішими представниками описової школи були І.Кирилов (1689-1737), В.Татищев (1686-1750), М.Ломоносов (1711-1765).

Важлива роль у становленні й розвитку статистичної науки належить представникам російської школи політичних арифметиків та їх послідовникам - творцям земської статистики, таким як К.Ф. Герман (1767-1838), К.А. Арсеньєв (1789-1865), Д.П. Журавський (1810-1856).

К.Ф. Германом були сформульовані ідеї щодо взаємовідносин політичної економії і статистики, постановки статистичного спостереження, аналізу статистичних даних. Значну частину своїх наукових праць К.Ф. Герман присвятив проблемам теорії статистики. Свої теоретичні погляди він виклав спочатку у великій статті "Теорія статистики" у заснованому ним "Статистичному журналі", а потім розвинув їх у книзі "Загальна теорія статистики", виданої в 1809 р.

К.І. Арсеньєв у своїх працях стверджував, що статистика у змозі дати цілком адекватну характеристику життя держави.

Значною подією в теорії вітчизняної статистики було поява в 1846 р. роботи видатного вченого-статистика Д.П. Журавського "Про джерела і вживання статистичних відомостей", в якій сформульовані специфічні особливості статистики як науки "категоричного обчислення", де масове спостереження - основа статистичного дослідження, а групування - основний метод статистичного аналізу. Д.П. Журавський дав системне викладення теоретичних основ статистики як науки, приділив велику увагу питанню достовірності статистичних даних, методології статистичних групувань, розкрив принцип єдності кількісного та якісного аналізу. За вагомий вклад в розвиток статистичної науки Д.П. Журавського називали "українським Кетле".

У розвитку української статистичної науки значна роль належить таким вченим: Ю.В. Янсону, який у своєму підручнику "Теорія статистики" узагальнив результати вітчизняної та зарубіжної статистичної практики; О.Русову (18471915), якого називали "батьком української земської статистики"; Ф. Щербині (1849-1936) - засновнику бюджетної статистики; О.Шликевичу (1849-1906) - розробнику комбінаційних статистичних таблиць за сполученням чотирьох ознак;

В.Варзару (1851-1940) - основоположнику промислової статистики; М.Птухі (1884-1954), який вивчав питання теоретичної та прикладної демографії, теорії статистики, історії вітчизняної та світової статистики та ін.

Прогресу статистичної методології у XX столітті сприяли роботи радянських статистиків B.C. Немчінова (1894-1964), СГ. Струмиліна (1877-1974), В.І. Хотинського (1892-1937), В.Н. Старовського (1905-1975), А.Я. Боярського (1906-1985), Б.С. Ястремського (1877-1962), Л.В. Некраща (1886-1949), Сергєєва (1910-1999) та ін.

Значним кроком у розвитку статистичної науки послужило застосування економіко-математичних методів і широке використання комп'ютерної техніки в аналізі соціально-економічних явищ і процесів.

В даний час проводиться робота по удосконаленню статистичної методології і завершенню переходу національної статистики на прийняту у міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог ринкової економіки.

Специфіка статистики як особливої галузі знань полягає в тому, що вона в змозі виміряти рівень і обсяг суспільних явищ, визначити їх структуру, тенденцію та інтенсивність тих або інших процесів. Справді, тільки статистика дає нам можливість визначити вартість валового внутрішнього продукту і валового національного доходу, створених у країні за рік, оцінити ефективність суспільного виробництва, економічних реформ тощо. Мова статистики - мова цифр. Статистика за допомогою цифр характеризує фактичний стан (рівень) досліджуваного суспільного явища на певному ступені його розвитку в конкретних умовах місця і часу.

Будь-яка наука являє собою систематизоване знання. Це стосується й статистики. Статистика ніколи не змогла б піднятись до рівня науки, якби вона тільки тим і займалась, що реєструвала явища, нехай навіть і масових процесів без їх систематизації, наукових узагальнень і висновків, аналізу і синтезу.

Кожна наука володіє рядом специфічних властивостей, що відрізняють її від інших наук і що дають їй право на самостійне існування як особливої галузі знань. Головна особливість будь-якої науки полягає у: а) предметі пізнання; б) у принципах і методах його дослідження, які в сукупності визначають її метод і методологію.

7. ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ — принцип, яким частота фінансових втрат певного виду то, можливо передбачено з точністю тоді, коли є велика кількість втрат аналогічних видів.…

ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ — теоретично ймовірностей стверджує, що емпіричне середнє (середнє арифметичне) кінцевої вибірки з фіксованого розподілу близько до теоретичного середньому (математичного очікуванню) цього розподілу.

УСИЛЕННЫЙ ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ— Закон великих чисел теоретично ймовірностей стверджує, що емпіричне середнє (середнє арифметичне) кінцевої вибірки з фіксованого розподілу близько до теоретичного середньому (математичного очікуванню) цього розподілу.

ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ у найбільш простий формі говорить, що кількісні закономірності масових явищ чітко виявляються лише досить великому тому числі.

Отже, сутність його у цьому, що у числах, які утворюються внаслідок масового спостереження, виступають певні правильності, які може бути виявлено у невеликому числі фактів.

Закон великих чисел висловлює діалектику випадкового і вартість необхідного. Через війну взаємопогашення випадкових відхилень середні величини, обчислені для величини однієї й тієї ж виду, стають типовими, що відбивають дії постійних істотних фактів умовах місця й часу.

Тенденції і закономірності, розкриті з допомогою закону великих чисел, мають сили лише як масові тенденції, але як закони кожному за окремого випадку.

Принцип математичної статистики, за яким спільну дію набору випадкових чинників можуть призвести до невипадковому (>детерминированному) результату. Першим прикладом дії цього принципу може бути зближення частоти наступу випадкового події з його ймовірністю за умов зростання числа випробувань.

Найпростіший приклад – досвід з киданням монети. Теоретично випадання орла чи решкиравновероятно. Це означає, що й підкинути монету 10 раз, то 5 раз повинен випасти орел і п'яти раз – решка. Проте загальновідомо що ймовірність цього дуже мала. Для того самим успіхом може випасти 9 до 1, 3 до 5 тощо. Проте, якщо збільшити кількість дослідів, скажімо, до 100, то ймовірність випадання орла чи решки наблизиться до 50%. У межі, якщо спрямувати число дослідів до нескінченності, то ймовірність випадання орла і решки будеасимптотически йти до 50%.

Те, яким боком впаде монета, залежить від багатьох випадкових чинників: як вона лежати на долоні у експериментатора, сили кидка, висоти падіння, швидкості тощо. буд. Проте за досить великому числі дослідів незалежно від дії цих факторів ми можемо стверджувати, що емпірична (досвідчена) ймовірність буде близька до теоретичної.

Наприклад, нехай потрібно оцінити доходи населення деякому регіоні. Якщо ми розглянемо 10 спостережень, у яких у 9 респондентів доходи були близько 20 000, а й у одного – 500 000, то розрахунок простого середнього покаже дохід лише на рівні 68 000, що, власне кажучи, не відбиває реальної картини. Якщо ж ми розглянемо 100 спостережень, у тому числі 99 покажуть дохід 20 000 і лише одне – 500 000, то середнє становить близько 28 000, що як адекватно відбиває реальну ситуацію. При збільшенні кількості спостережень, середнє може сягнути своєму істинному значенням.

Саме закон великих чисел під час аналізу даних вимагає, що називається, «набрати статистику», т. е. використовувати якомога більшу число спостережень, щоб одержати достовірних результатів.

Закон великих чисел у економічній науці, і у соціально-економічній статистиці, прояв однієї з найважливіших об'єктивних законів, супутнє формуванню закономірностей масових соціально-економічних процесів.

8. Сучасна статистика – це галузь практичної діяльності економічної науки та навчальна дисципліна з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соціально-економічні явища та процеси.

Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її від інших суспільних наук. Ці особливості пов'язані з пізнанням суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної їх визначеності, наприклад, характеристика зміни чисельності населення, його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.

Кількісну сторону цих явищ і процесів статистика вивчає в нерозривному зв'язку з їх якісними характеристиками, збагачуючи тим самим наші знання і даючи можливість пізнати суть розвитку явищ і процесів.

Крім того, статистика вивчає кількісну і якісну сторони явищ в конкретних умовах місця і часу. Отже, предметом статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ.

На розвиток статистики значний вплив справляють економічна теорія, філософія, математика, економічні науки та ін.

Розуміння статистичної закономірності неможливе пізнання діалектики, особливо діалектики необхідного і випадкового. Статистична сукупність складається з одиниць, які відрізняються ознаками та умовами. Вплив на сукупність природних, економічних та інших умов для індивідуальних ознак різний, тому результат для індивідуального значення ознаки є випадковим. Випадкове явище може відбуватися або не відбуватися, тобто існує його імовірність. Головною умовою імовірності є наявність достатнього поля дії незалежності, яка породжує випадковість. Прикладом випадкового коливання може бути статистичний ряд урожайності сільськогосподарських культур за кілька років. Статистика дозволяє пояснити стійкість випадкових коливань урожайності в часі та прийняти їх в розрахунок при прогнозуванні розвитку сільськогосподарського виробництва.

Отже, імовірність певного результату є частота появи ознаки індивідуального явища, тобто це завжди імовірність, яка визначається поєднанням різних умов. Індивідуальний результат тут не залежить від інших індивідуальних результатів.

Статистика тісно пов'язана з математикою, проте математика користується абстрактними теоремами, які не розглядають співвідношення з реальною дійсністю. Дійсні ж процеси соціальних, економічних та інших явищ вивчає статистика. Це вимагає від неї не абстрактного опису дійсності, а пізнання складних умов і чинників розвитку явищ і процесів.

Визначені такі завдання статистики:

· різнобічне обстеження суспільного виробництва на основі науково обґрунтованої системи показників;

· своєчасне забезпечення господарських органів, а також суспільства в цілому інформацією;

· аналіз даних і оцінка чинників розвитку суспільного виробництва та його галузей;

· виявлення взаємозв'язку і пропорцій у суспільному виробництві;

· оцінка резервів росту ефективності суспільного виробництва.

Успішне вирішення поставлених перед органами статистики завдань передбачає удосконалення статистичної інформації, методів її аналізу, упорядкування звітності, забезпечення її достовірності; розширення гласності статистичної інформації.

Статистична інформація повинна відображати проблеми інтенсифікації, пропорційності та збалансованості системи господарювання. Завдання полягає у здійсненні аналізу даних про виконання міжурядових угод і договорів, ріст продуктивності праці, якості продукції та ефективності господарсько-фінансової діяльності, наявність і використання природних, матеріальних та трудових ресурсів, розвиток економіки, науково-технічного прогресу, культури, добробуту населення.

9. Державна служба статистики України (Держстат України, колишній Держа́вний коміте́т стати́стики Украї́ни, Держкомстат України) — центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем'єр-міністра України.

Забезпечує проведення в життя державної політики в галузі статистики, створення і належне функціонування загальнодержавної системи економіко-статистичної інформації на території України. Є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

До структури Державної служби статистики України належать:

· Головне управління статистики підприємств

· Управління статистики промисловості

· Управління статистики інвестицій та будівництва

· Управління структурної статистики

· Управління зведеної інформації

· Управління методології та планування

· Управління національних рахунків

· Управління статистики послуг та соціальних програм

· Управління статистики праці

· Управління статистики населення

· Управління статистики сільського господарства та навколишнього середовища

· Управління статистики торгівлі

· Управління статистики зовнішньої торгівлі

· Управління статистики фінансів

· Управління статистики цін

· Управління статистики зарубіжних країн та міжнародного співробітництва

· Управління обстеження умов життя домогосподарств

· Управління регіональної статистики

· Управління інформатизації

10. Міжнародний статистичний інститут (МСІ) (англ. International Statistical Institute) - є професійним об'єднанням статистів яке займається розвитком і удосконаленням статистичних методів і їх вживанням в різних галузях науки.

Заснований в 1885. Перша сесія відбулася в Римі у 1887. Організаційна робота Статистичного інституту виконується Постійним бюро, яке розташоване в Гаазі. Кожні 2 роки Статистичний інститут проводить сесії, на яких заслуховують і обговорюються наукові повідомлення по проблемах різних галузей статистики.

Матеріали сесій Статистичного інституту друкуються в «Бюлетенях інституту». Статті по окремих проблемах статистики і поточна інформація про наукове життя публікуються в журналі«Міжнародний статистичний огляд» (англ. «International statistical review», з 1933). До Першої світової війни Статистичний інститут був центром, міжнародної статистики, займався збором і обробкою статистичних даних окремих країн, готував рекомендації по порівнянності даних. У 1919 — 33 він здійснював цю діяльність паралельно з органами Ліги Націй. Із створенням статистичного апарату ООН Статистичний інститут повністю перемкнувся на питання статистичної теорії і методології. Інститут готує кадри статистів для країн, що розвиваються.

Цілі

· посилення підтримки міжнародного статистичного співтовариства;

· пропаганда і поширення наукових досліджень і передового досвіду у статистичній науці;

· заохочування і поширювання результатів досліджень та передового досвіду у всіх формах освітньої статистики;

· підвищення відповідної ролі МСІ у підвищенні обізнаності громадськості про належну статистичну практики та її значення для суспільства, а також у підтримці передової практики;

· посилення підтримки МСІ для статистичного співтовариства в країнах, що розвиваються;

· розширити діапазон областей застосування, в яких МСІ вносить гідний вклад; - визначити і ввести конструктивну роль в ISI в підтримці розвитку молодих статистиків, і заохочення в постійній участі старших членів;

· Зміцнити фінансову основу МСІ та всіх його організацій.

В світі існує ряд міжнародних статистичних організацій, наприклад, Статистична комісія ООН та Статистичне бюро Секретаріату ООН. Статистична комісія ООН, утворена у 1946 р., керує методологічною роботою, координує статистичну діяльність спеціалізованих органів, узагальнює та аналізує досвід окремих країн, розробляє міжнародні стандарти та здійснює допомогу країнам в проведенні статистичних досліджень.

В основу діяльності Статистичного бюро Секретаріату ООН, яке є виконавчим органом, покладені рекомендації статистичної комісії. Бюро збирає, обробляє, аналізує та публікує дані по міжнародній статистиці, які одержуються від окремих країн.

Крім цього, статистичну роботу виконують: Міжнародна організація праці (ILO), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Міжнародний валютний фонд (IMF), Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO) та ін..

Статистичне бюро Секретаріату ООН видає наступні бюлетені:

Статистичний щорічник ООН (Statistical Yearbook);

Щомісячний статистичний бюлетень (Monthly bulletin of Statistics);

Демографічний щорічник (Demographic Yearbook);

Щорічник статистики національних рахунків (Yearbook of national accounts Statistics).

Статистичною діяльністю в Україні керує Державний комітет статистики

11. Статистика як наука являє собою цілісну систему наукових дисциплін: теорія статистики, економічна статистика та її галузі, соціальна статистика та її галузі.

Теорія статистики є наукою про найбільш загальні принципи і методи статистичного дослідження соціально-економічних явищ. Вона розробляє понятійний апарат і систему категорій статистичної науки, розглядає методи збору, зведення, узагальнення та аналізу статистичних даних, тобто загальну методологію статистичного дослідження масових суспільних процесів.

Таким чином, теорія статистики - це методологічна основа всіх галузевих статистик.

Предмет статистики - це вивчення з кількісної сторони в безпосередньому зв'язку з якісним змістом масових соціально-економічних явищ і процесів у конкретних умовах місця і часу.

Теоретичною основою статистики як науки є такі категорії:

Статистична сукупність - це безліч одиниць досліджуваного явища, об'єднаних у відповідності із завданням дослідження єдиної якісної основою, але розрізняються по ряду ознак.

Одиниця сукупності - це той первинний елемент, який формує відповідну сукупність і володіє певними ознаками.

Ознака - це така властивість, яка може бути виміряна або наблюдаемо в ході вивчення явища або процесу.

Метод статистики

Для вивчення свого предмета статистика розробляє і застосовує різні методи, сукупність яких утворює статистичну методологію.

Статистичні методи використовуються комплексно (системно). Вони пов'язані зі стадіями статистичного дослідження, що складається з трьох основних стадій:

1. збір первинної статистичної інформації (метод масового статистичного спостереження);

2. зведення і обробка результатів спостереження (метод угрупувань)

3. узагальнення та аналіз статистичної інформації (індекси, ряди динаміки, кореляційно - регресійний аналіз).

На цих стадіях застосовуються такі спеціальні методи:

1. метод масового статистичного спостереження - 1 стадія

2. метод угруповань і зведень

. метод узагальнюючих показників

. ряди динаміки - для вивчення розвитку явища в часі

. ряди розподілу

. табличний метод - для компактності

. графічний метод - для наочності подання статистичних даних

. індексний метод

. кореляційно-регресійний метод - для визначення форми зв'язку

. методи багатовимірного статистичного аналізу.

12. Основні категорії статистики

З питанням про предмет статистики пов’язані поняття статистичної закономірності тастатистичної сукупності.

Закономірність — це повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Виявити і виміряти статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Згідно з цими принципами закони суспільного розвитку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій. Об’єктивною основою існування статистичних закономірностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес, — основних, спільних для всіх подій масового процесу, та індивідуальних для кожної з них окремо, але випадкових для маси. У разі великої кількості подій вплив випадкових причин взаємно врівноважується, завдяки чому закон стає видимим.

Отже, статистичні закономірності притаманні лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент є тією базою реального світу, відносно якої можна встановлювати конкретні закони.

Статистична сукупність— це певна множина елементів, поєднаних умовами існування й розвитку. Так, статистичною є сукупність комерційних банків країни. Їх об’єднує характер банківських послуг, хоча капітал, кредитно-інвестиційний портфель, прибуток та інші ознаки в них різні.

Склад елементів і спосіб їх об’єднання визначають структуру сукупності. Поліструктурні сукупності за певними ознаками мож­на розглядати як неоднорідні. Комерційні банки неоднорідні за рівнем капіталізації або за фінансовим станом.

У реальному житті існує складне поєднання різних сукупностей та їх елементів. Так, вивчаючи промисловість, статистика розглядає її як сукупність підприємств, але кожне підприємство, у свою чергу, — це сукупність працівників, верстатів тощо. Базою вивчення конкретної статистичної закономірності є та сукупність, елементи якої — носії підпорядкованих цій закономірності характеристик. Наприклад, вивчаючи кваліфікаційний рівень робітників підприємства, як елемент досліджуваної сукупності розглядають окремого робітника, межі сукупності окреслюють рамками підприємства. Елемент сукупності — робітник — і є носієм кваліфікаційного рівня.

Сукупність, що вивчається, — не механічне об’єднання елементів, а впорядкована система, кожний елемент якої являє собою єдність загального та одиничного, необхідного і випадкового. Необхідність існує як атрибут загального і виявляється сталими властивостями елементів. Ці властивості зумовлені впливом об’єктивно необхідних умов іcнування та розвитку масового явища, а щодо одиничних, неповторних властивостей, то вони є наслідком дії випадкових для сукупності причин.

Внаслідок об’єднання елементів у сукупність виникають якісно нові системні властивості. Вони відбивають спільність і відмінність, сталість і мінливість, повторюваність і неповторність властивостей, зв’язків і співвідношень елементів. Системні властивості становлять сутність статистичної закономірності. Відбиваючи характер дії об’єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу, статистичні закономірності виявляються по-різному. Їх можна об’єднати в чотири групи.

1. Закономірності розвитку (динаміки) явищ. Так, статистика свідчить про збільшення кількості населення Земної кулі, зростання тривалості життя, зменшення середнього віку одруження тощо.

2. Закономірності розподілу елементів сукупності. Це може бути розподіл населення за віком, сімей — за кількістю дітей, комерційних банків — за статутним фондом.

3. Закономірності структурних зрушень. Прикладом може бути збільшення частки міського населення в загальній його кількості, збільшення частки населення похилого віку в сільській місцевості.

4. Закономірності зв’язку між явищами. Наприклад, залежність продуктивності праці від фондоозброєності, собівартості продукції — від продуктивності праці, урожайності — від родючості ґрунту, попиту — від ціни на товар.

Специфічна риса статистики — узагальнення даних. Передумовою та початком такого узагальнення має бути вимірювання, тобто приписування явищу числових значень. Статистичним еквівалентом властивостей, притаманних елементам сукупності, є ознака. Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками, значення яких змінюються від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Ознака, яка набуває в межах сукупності різних значень, називається такою, що варіює, а відмінність, коливання значень ознаки — варіацією. Наприклад, ознаки людини: вік, стать, сімейний стан, освіта тощо; ознаки підприємства: спеціалізація, форма власності, рентабельність виробництва і т. ін.

Одні ознаки виражаються числами, інші — словесно. Їх називають відповідно кількіснимиіатрибутивними (описовими). Серед атрибутивних ознак одні чітко окреслені (стать, професія, галузь), інші невизначені (суб’єктивні оцінки, твердження, думки).

Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображується у відповідних типах шкал. Тип шкали можна визначити допустимими перетвореннями її чисел або допустимими арифметичними діями з цими числами. Згідно з класифікацією шкал за рівнем вимірювання — від «слабкої» до «сильної» — вирізняють три їх типи: номінальну, порядкову, метричну. Чим вищий рівень шкали, тим ширше коло відповідних допустимих перетворень чисел, тим більше арифметичних дій реалізується.

Номінальна шкала — шкала найменувань. «Оцифрування» ознак цієї шкали виконується так, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним — різні числа. Очевидно, число відіграє роль символа. Для ідентифікації найменувань шкали використовуються натуральні числа 1, 2, 3, ... або певні числові коди.

Номінальні ознаки, які мають лише два протилежні значення (наприклад, задоволений / незадоволений), називають альтернативними. Їх ідентифікують числами «1» або «0» залежно від наявності чи відсутності властивості.

Порядкова (рангова) шкала встановлює не лише відношення подібності елементів, а й відношення послідовності — порядку. Це відношення типу «більше ніж», «краще ніж» і т. ін. Кожній позначці шкали приписується число — ранг. Такими числами можуть бути: 1, 2, 3 ... n; 0, 25, 50, 75, 100; –2, –1, 0, 1, 2, тобто значення будь-якої монотонно зростаючої функції, що відповідають послідовності значень ознаки, не враховуючи відстань між ними.

Метрична шкала — це звичайна шкала дійсних чисел. За допомогою метричної шкали вимірюються натурально-речові явища, ресурси та результати господарсько-фінансової діяльності. Вибір одиниці такої шкали залежить від природи, матеріального змісту явища, конкретних завдань дослідження та практичної доцільності. Скажімо, взуття природно вимірювати парами, костюми — штуками, споживання цукру — кілограмами. За характером варіації ознаки метричної шкали поділяються на дискретні та неперервні.

Дискретні ознаки мають лише окремі цілочислові значення: кількість укладених на біржі угод, кількіcть дітей у сім’ї тощо. Неперервні ознакимають будь-які значення в певних межах варіації. Наприклад, вік людини в межах від 0 до 100 і більше років. Таке визначення неперервної ознаки дещо умовне, її можна подати квазідискретною величиною (вік — числом виповнених років). До неперервних належать також розрахункові ознаки, а саме: народжуваність, урожайність, балансова ліквідність тощо.

Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються практично необмеженим числом різних ознак. Які саме з цих ознак підлягають вимірюванню в конкретному дослідженні, залежить від його мети.

Оскільки статистика вивчає масові процеси, індивідуальні значення ознак систематизуються, зводяться в єдине ціле. Узагальнюючою характеристикою явищ є статистичний показник. На відміну від ознак, які реєструються, статистичні показники розраховуються. Це може бути простий підсумок елементів сукупності або значень ознаки, результат порівняння двох величин або складніших розрахунків.

13. Статистична методологія — це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці методів і прийомів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.

Згідно з принципами діалектичної логіки статистика будь-яке суспільне явище розглядає не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими, виявляє фактори, які спричинюють варіацію значень ознак у межах сукупності, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв’язків.

Суспільні явища динамічні, тому статистика вивчає їх у розвитку, оцінюючи тенденції та циклічні коливання, інтенсивність динаміки та структурних зрушень.

Розглядаючи сукупності елементів, статистика, з одного боку, визначає в них схожі риси і відмінності, об’єднує елементи в групи, вирізняючи окремі типи й форми явищ, а з іншого — узагальнює інформацію як за окремими групами (типами), так і за сукуп­ністю в цілому.

Особливості статистичної методології пов’язані, по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ; по-друге, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи. Перший етап — збирання первинного статистичного матеріалу реєстрацією фактів чи опитуванням респондентів. На другому етапі зібрані дані підлягають систематизації та групуванню — від характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі абсолютних, відносних чи середніх величин. Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозв’язків.

Етапи об’єднуються метою дослідження. На кожному з них застосовуються ті методи, які можуть дати глибоку й всебічну характеристику явищ, що вивчаються. Так, масове статистичне спостереження дає інформаційну базу для статистичних узагальнень і характеристики об’єктивних закономірностей. Статистичні дані мають безперечну доказову силу саме тому, що вони спираються не на окремі факти, а на їх сукупність.

На другому етапі — етапі узагальнення даних масового спостереження — елементи сукупності класифікують за певними ознаками, наприклад, народжених можна класифікувати за статтю та місцем народження, видобуток вугілля — за шахтами або за періодами. Впорядковану таким чином статистичну сукупність називають статистичним рядом. Залежно від способу класифікації розрізняють ряди розподілутаряди динаміки. Ряд розподілу— це результат класифікації, групування елементів сукупності у статиці (станом на певний момент чи за певний інтервал часу). За допомогою групувань виокремлюються характерні властивості та різноякісні типи явищ. Ряд динаміки класифікує значення статистичних показників у часі (за періодами чи моментами часу), описує динаміку розвитку масового процесу.

В арсеналі статистичних методів аналізу — методи вивчення варіації, диференціації та сталості, швидкості та інтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси, регресійні моделі тощо. Вивчаючи різноманітні cуспільні явища та процеси, статистичний метод пристосовується до їх особливостей. Одна річ, скажімо, збирання даних про демографічні процеси (народжуваність, смертність, міграцію), інша — про екологічний стан довкілля. Але в будь-якому дослідженні виявляються притаманні статистичному методу особливості — масовість даних, кількісне вимірювання, узагальнення.

Аналітичні можливості статистичних методів поглиблюються завдяки використанню компактної та раціональної форми подання результатів узагальнення інформації, а також аналізу виявлених закономірностей. Такими формами є статистичні таблиці та графіки.

Статистичні методи пов’язані з математикою. У них спільні методи обробки й оцінювання даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі, статистика як суспільна наука характеризує розміри й співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах їх існування та розвитку.

Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті явища, що вивчається, його істотних властивостей. Теоретичний аналіз дає всебічне уявлення про природу й логіку предмета пізнання. Це — об’єктивна основа методологічних рішень.

Статистичний аналіз масових явищ і процесів є необхідною ланкою в системі управління економікою та державою в цілому.
Передусім за допомогою статистики здійснюється «зворотний зв’язок», тобто потік інформації йде від об’єкта до суб’єкта управ­ління — керівництва підприємств, об’єднань, територіальних, галузевих і центральних органів влади. Без вірогідної, всебічної і своєчасної інформації ефективні управлінські рішення неможливі.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.