Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Суть, значення та види статистичних показників. Абсолютні статистичні величини, одиниці їх вимірювання, особливості використання

Статистичний показник - це узагальнююча характери­стика явища або процесу, яка характеризує всю сукупність оди­ниць обстеження і використовується для аналізу сукупності в цілому. За допомогою статистичних показників вирішується од­на з головних задач статистики: визначається кількісна сторона явища чи процесу у поєднанні з якісною стороною. Кількісний бік показника представляється числом з відповідною одиницею виміру для характеристики: розміру явищ (кількості робітників, обсягу товарооборота, капіталу фірми тощо); їх рівнів (напри­клад, рівня продуктивності праці робітників); співвідношень (наприклад, між продавцями та іншими категоріями працівників магазину). Якісний зміст показника залежить від суті досліджу­ваного явища (процесу) і відображається у назві показника (прибутковість, народжуваність тощо).

Показники поділяються на види в залежності від способу їх обчислення, ознак часу, виконання своїх функції.

За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показники. Первинні визначаються шляхом зведення та групу­вання даних і подаються у формі абсолютних величин (напри­клад, кількість та сума вкладів громадян у банку). Похідні пока­зники обчислюються на базі первинних і мають форму середніх або відносних величин (наприклад, середня заробітна плата, ін­декс цін).

Серед статистичних показників окрему групу становлять взаємообернені показники - пара характеристик, які існують па­ралельно і відповідають одному і тому ж явищу (процесу). Це прямий показник х, який змінюється у напрямі зміни явища (на­приклад, продуктивність праці за одну одиницю часу), та обер нений 1/х у протилежному напрямі (наприклад, трудрудоміс-

кість одиниці продукції).

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні характеризують явище за певний пері­од часу (місяць, квартал, рік): наприклад, середньомісячні суку­пні витрати на душу населення. Моментні показники характе­ризують явище за станом на певний момент часу (дату): напри­клад, залишок обігових коштів на початок місяця.

За способом виконання своїх функцій розглядають пока­зники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтен­сивність прояву, структуру, зміну в часі або порівнянні у прос­торі.

В статистиці використовують декілька різновидів стати­стичних показників:

• абсолютні та відносні величини;

• середні величини;

• показники варіації.

В результаті групування і зведення матеріалів статистичного спосте­реження одержуємо абсолютні дані, що виражають в узагальненому ви­гляді розміри, об'єми, рівні суспільних явищ. Вони характеризують до­сліджувану сукупність в цілому, а також окремі її частини, групи.

Наприклад, в результаті групування і зведення матеріалів про кіль­кість випущених спеціалістів з вищих навчальних закладів встановлено, що за рік їхнє загальне число становило 775 тис. чол., в тому числі з вузів промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку - 303 тис, сільського господарства - 77,4 тис, економіки і права - 69,6 тис, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту - 63,2 тис, освіти - 253 тис, мистецтва і кіне­матографії - 8,8 тис. осіб.

Схожі узагальнюючі дані, що виражають чисельність сукупності або розміри, об'єми ознак сукупностей, називаються абсолютними величина­ми або показниками.

Абсолютні величини мають велике практичне і пізнавальне значення. Вони використовуються в управлінні народним господарством, оцінці діяльності господарських органів і необхідні для економіко-статистичного аналізу та господарських розрахунків.

Розрізняють два види абсолютних величин: індивідуальні і сумарні.

Індивідуальні виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності, а сумарні характеризують величину тієї чи іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих її груп, і отримуються в результаті під­сумовування індивідуальних значень.

Абсолютні величини можуть бути виражені у виглядах натуральному (тонни, кілометри, кілограми), умовно-натуральному (в перерахунку на якусь умовну одиницю: 1 арк.-відб. ф. 60x90, 1 авт. арк. тощо), трудовому (людино-години, людино-дні), комплексному (тонно-кілометри) і вартіс­ному (в грошових одиницях).

14. Відносні величини, їх види за аналітичною функцією, економічний зміст, способи обчислення та одиниці вимірювання.

Відносними статистичними величинами називають показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-еко­номічного життя. їх дістають як частку від ділення двох абсолютних величин.

При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що чисельник — це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляються інші величини (знамен­ник), називають основою, або базою порівняння, базисною величиною. База порівняння править за своєрідний вимірювач. Зіставляючи звітну величину з базисною, визначають, у скільки разів порівнювана величина є більшою чи меншою від базисної.

Відносні величини мають велике значення під час аналізу со­ціально-економічних явищ, оскільки абсолютні величини не завжди дають змогу правильно оцінити явища з огляду на їхню динаміку, склад, інтенсивність поширення тощо. Лише в зіставленні з іншою величиною дана абсолютна величина проявляє свою істинну сушість. Якщо, наприклад, відомо, що в певній державі за рік померло три Мільйони чоловік, то це ще не дає підстав для висновку про рівень смертності населення в цій державі. Лише зіставивши це значення з Середньорічною чисельністю населення держави, можна дійти Правильних висновків щодо рівня смертності в даній державі.

Залежно від того, до якого значення прирівнюється база порів­няння, частку від ділення можна виразити або у вигляді коефіцієнта чи відсотка, або як проміле чи продециміле. Крім того, в статистиці широко використовують іменовані відносні величини.

Наприклад, показник фондовіддачі в промисловості визначають діленням обсягу випущеної продукції на середньорічну вартість основних виробничих фондів. Цей коефіцієнт указує на те, скільки продукції знімають з кожної гривні основних фондів.

У тому разі, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, то відносна величина (наслідок порівняння) є коефіці­єнтом, який показує, в скільки разів досліджуване значення більше (менше) від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють.

Якщо значення бази (основи) порівняння приймаються за 100 %, то результат порівняння (відносну величину) виражають у відсотках. Відсоткове вираження відносних величин є найпоширенішим у практиці економічної роботи.

Коли базу порівняння приймають за 1000 (наприклад, при об­численні показників природного руху населення), результат порів­няння виражають у проміле (%о).

У деяких випадках при обчисленні відносних величин базу порівняння приймають за 10 000 одиниць (продециміле, %оо), за 100 000 (про-сантиміле, %ооо).

Форма вираження відносних величин залежить від кількісного співвідношення порівнюваних величин, а також від суті отриманого результату порівняння.

В тому разі, коли порівнювана величина є більшою від бази по­рівняння, відносну величину можна виразити або в коефіцієнтній, або у відсотковій формі. Якщо порівнювана величина є меншою від бази порівняння, відносну величину доцільніше виражати у відсотках. Якщо ж числові значення порівнюваної величини відносно малі, то відносні величини виражають у проміле. Так, у проміле обчислюють показники природного руху населення: народжуваності, смертності, приросту, одруження, розлучення тощо.

За пізнавальним значенням відносні величини поділяються на такі: виконання договірних зобов'язань, динаміки, структури, коор­динації, порівняння в просторі, інтенсивності.

Відносну величину виконання плану в зв'язку з переходом еко­номіки України на ринкові умови розраховувати не будемо. Замість неї введемо відносну величину виконання договірних зобов'язань— показник, що визначають діленням обсягу виконаних зобов'язань (наприклад, обсяг поставленої продукції) на обсяг зобов'язань, передбачених договором (обсяг постачання продукції згідно з дого­вором). Обчислений в такий спосіб показник характеризує ступінь виконання підприємством своїх договірних зобов'язань.

Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражають ступінь зміни явищ у часі. Вони характеризують напрям і швидкість зміни явищ у часі, темпи їх розвитку.

Відносні величини динаміки дуже важливі, їх широко застосову­ють у статистиці та соціально-економічних дослідженнях, оскільки вивчення розвитку явищ у часі, зокрема, розвитку народного госпо­дарства держави, — важливе теоретичне і практичне завдання.

Відносну величину динаміки визначають відношенням показ­ників за звітний період (рік, квартал, місяць тощо) та за минулий період.

Залежно від характеру бази порівняння розрізняють два види відносних величин динаміки: зі змінною базою порівняння (ланцюгові); зі сталою базою порівняння (базисні).

Відносні величини структури характеризують склад досліджуваної сукупності. їх розраховують як відношення абсолютної величини кожного складового елемента до абсолютної величини всієї сукуп­ності, тобто як відношення частини до цілого. Переважно відносні величини структури виражають у відсотках (базу порівняння прийма­ють за 100). Показники структури можна виражати в коефіцієнтній формі (базу порівняння приймають за одиницю).

Відносними величинами координації називають співвідношення окремих частин певної сукупності. Вони вказують на те, в скільки разів порівнювана частина сукупності є більшою чи меншою від тієї частини, яку взято за базу порівняння.

Відносні величини порівняння в просторі — це співвідношення однойменних величин різних об'єктів. Так, можна зіставляти чисель­ність населення, розміри територій, посівних площ, обсяг промисло­вої продукції між окремими країнами, областями, районами.

Відносними величинами інтенсивності називають показники, які характеризують ступінь поширення, розвиток явища в певному сере­довищі. За їх допомогою вимірюють інтенсивність його поширення, ступінь насиченості певного середовища даним явищем.

Відносні величини інтенсивності завжди є відношенням двох різнойменних величин. У чисельнику —величина явища (показник), ступінь поширення якого вивчають, а в знаменнику —величина того середовища, в якому розвивається (поширюється) це явище. Відносна величина інтенсивності вказує на те, скільки одиниць однієї сукуп­ності припадає на одиницю іншої сукупності. На відміну від інших видів відносна величина інтенсивності завжди є іменованою.

Ефективність використання статистичних показників значною мірою залежить від дотримання цілої низки вимог і насамперед урахування специфіки та умов розвитку суспільно-економічних явищ і процесів, а також комплексного застосування абсолютних і від­носних величин в економіко-статистичних дослідженнях. Саме такий підхід забезпечує найповніше відображення досліджуваної дійсності.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.