Завдання і предмет статистики. Основні категорії статистики

Особливості статистики як самостійної суспільної науки.

Слово «статистика» (від лат. status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об'єд­нує принципи та методи роботи з масовими числовими дани­ми — кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.

Історично розвиток статистики пов'язаний з утворенням дер­жав. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи держа­вного та адміністративного обліку. Про це свідчить, зокрема, і Біблія, де у Четвертій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю. Середньо­віччя залишило унікальну пам'ятку — «Книгу страшного суду», в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Поступово збирання даних про масові суспільні явища ставало регулярним.

Розвиток бухгалтерського обліку та первинної реєстрації фак­тів, нагромадження масових даних і необхідність їх узагальнен­ня, підвищення попиту на інформацію — ось ті чинники, що сприяли формуванню статистики як науки. З розвитком матема­тики, передусім теорії ймовірностей, удосконалювалися методи статистичного аналізу і розширювалась сфера їх використання. У XX ст. статистичні методи почали застосовуватися майже в усіх галузях знань. Сьогодні статистику використовують, вивчаючи життєвий рівень населення та громадську думку, оцінюючи під­приємницькі та фінансові ризики, у маркетингових досліджен­нях, страхуванні тощо.

Статистика — багатогалузева наука. Вона складається з окре­мих самостійних розділів, які водночас тісно пов'язані між со­бою. Виокремлюють чотири складові цієї науки.

1. Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи й засоби ана­лізу.

2. Економічна статистика вивчає явища і процеси, що відбу­ваються в економіці, розробляє систему економічних показників та методи вивчення економіки країни чи регіону як єдиного цілого.

3. Галузеві статистики (промислова, фінансова, соціальної ін­фраструктури і т. ін.) розробляють зміст і методи обчислення по­казників, які відбивають особливості кожної окремої галузі.

4. Соціальна статистика вивчає соціальні умови та характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.

Як суспільна наука статистика не може розвиватися окремо від теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Спираючись на суть, якісну природу явищ, через узагальнення масових даних статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті. Припускаючи, що комплекс умов і чинників, які формують відповідні закономірності, надалі лишатиметься незмінним, статистика робить прогнозні роз­рахунки, конче потрібні для обґрунтування напрямів економічної політики.

Завдання і предмет статистики. Основні категорії статистики.

Слово «статистика» (від лат. status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об'єд­нує принципи та методи роботи з масовими числовими дани­ми — кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.Отже, об'єктами статистичного аналізу можуть бути найріз­номанітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюють­ся дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поо­динокі, а масові явища.

Статистика оперує з відповідними категоріями, тобто поняттями, які виражають суттєві, всебічні властивості явищ дійсності. До основних категорій статистики можуть бути відне­сені:

а) статистична закономірність;

б) статистична сукупність;

в) одиниця та обсяг сукупності;

г) ознака сукупності;

д) варіація ознаки; ж) шкала ознаки.

Статистична закономірність - це повторюваність, по­слідовність і порядок у масових соціально-економічних явищах (процесах). В основі статистичної закономірності лежить закон великих чисел, основним принципом якого є масовість явища або процесу.

Статистична закономірність притаманна лише сукупнос­тям, тому що сукупність , а не окремий елемент, стає базою для встановлення конкретних законів. Статистична сукупність - це множина одиниць (об'єктів, явищ), які об'єднуються однією якісною основою, але відрізняються між собою за рядом ознак. Статистичній сукупності притаманні дві властивості, це - масо­вість та однорідність її одиниць. Прикладом статистичної суку­пності є комерційні банки країни: їх об'єднує характер надання банківських послуг, хоча капітал, прибуток та інші ознаки різні.

Окремі елементи статистичної сукупності називають одиницями сукупності, а загальну їх кількість — обсягом сукуп­ності. Одиниці сукупності, як первинні елементи, виражають її якісну однорідність і виступають носіями певних ознак. Напри­клад, одиницями сукупності можуть виступати акціонерні това­риства, фірми, фермерські господарства, людина, сім'я, станок тощо. Елементи сукупності характеризуються однією або кіль­кома ознаками. Ознака - це статистичний еквівалент властивостей одиниць сукупності. Так, для одиниці статистичної сукуп­ності «підприємство» ознаками можуть бути: обсяги виробленої продукції, співвідношення власних та запозичених коштів, чи­сельність робітників тощо.

Однією з особливостей статистичної сукупності є наяв­ність варіацій ознак, тобто відмінностей, коливань у числових значеннях окремих одиниць сукупності. Ознаки, які набувають різних значень, називають варіюючими. Прикладами варіюючих ознак людини є вік, стать, сімейний стан, рівень освіти, а під­приємства - спеціалізація, форма власності, рентабельність ви­робництва тощо.

Варіюючі ознаки поділяють на кількісні та атрибутивні (якісні). Кількісні ознаки виражаються числами (урожайність, заробітна плата, продуктивність праці та ін.). Атрибутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню і характеризують словами описові риси (стать, професія, галузь).

За характером варіювання кількісні ознаки поділяють на дискретні та неперервні. Дискретними називають такі кількісні ознаки, які можуть набувати тільки цілочисельних значень (кі­лькість автомобілів, кількість членів сім'ї та ін.). Неперервними кількісними ознаками є такі, які можуть в окремих межах набу­вати будь-яких значень (вік людини, стаж роботи, собівартість продукції тощо).

Ознаки поділяються також на істотні (основні) та неісто­тні (другорядні). Істотними називають такі ознаки, які є голо­вними для даного явища. Наприклад, для підприємства ними є обсяг виробленої та реалізованої продукції, кількість працівни­ків, продуктивність праці та ін. Неістотними є такі ознаки, які не пов'язані безпосередньо з суттю досліджуваного явища, на­приклад: назва підприємства, його підпорядкування, територіа­льна належність тощо.

Ознаки, що характеризують статистичну сукупність, взаємопов'язані між собою, тому розрізняються факторні та ре­зультативні ознаки. Факторні ознаки - це незалежні ознаки, які впливають на інші ознаки і є причиною їх зміни. Результатив­ними ознаками називають залежні ознаки, які змінюються під впливом факторних ознак. Так, кваліфікація, стаж роботи - фак­торні ознаки; продуктивність праці - результативна ознака.

Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відобра­жається у різних видах шкал. Існує така класифікація шкал ознак: номінальна, яка встановлює шкалу найменувань; поряд­кова, яка встановлює відношення подібності і послідовності; матрична, де за допомогою звичайних чисел вимірюються яви­ща, ресурси, результати господарсько-фінансової діяльності.

Поиск по сайту: