Податок на додану вартість (ПДВ) вперше було введено у Франції економістом М. Лоре у 1954 році. У країнах Європейського Союзу ПДВ відіграє суттєву роль тому, що завдяки цьому податку реалізується основна мета інтеграції країн - забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, праці та капіталу.
Податок на доодануваартість(ПДВ) — непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.
Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.
1 січня 2011 платники податків отримали абсолютно нові норми, що стосуються порядку обліку та сплати ПДВ, який, на перший погляд, нічим таким особливим не відрізняється: платники на місці, ставка поки теж. Але в реальності механізм оподаткування в частині об'єкта докорінно змінився.
Платниками ПДВ є, три категорії осіб: добровільно зареєстровані, зобов'язані зареєструватися в якості платників, імпортери.
Об'єктом оподаткування, є операції платників податку з поставки товарів та послуг на митній території України, ввезення та вивезення товару, поставка товарів з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених для їх подальшого вільного обігу на території Україні, міжнародні перевезення.
Важлива складова для обчислення ПДВ - це база оподаткування. Базою оподаткування по товарах, роботах, послугах, вироблених в Україні є контрактна ціна (без ПДВ); по імпортних товарах, роботах, послугах - контрактна вартість, але не менше за митну вартість, договірна вартість робіт, послуг.
Податок на додану вартість підприємства сплачують відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" за ставкою 20% до договірної (контрактної) вартості товарів, продукції, робіт і послуг, що реалізують. Цю вартість визначають за вільними або регульованими цінами (тарифами). Вона включає також акцизний збір, ввізне мито, інші податки і збори (обов'язкові платежі), включені у ціну товарів, продукції, робіт і послуг.
Суми ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету а відшкодуванню з бюджету, визначають у наступному порядку.
Враховуючи господарську діяльність підприємства, визначаємо базу оподаткування (БО):
БО = СВ+ П + ВМ + АЗ, де СВ - собівартість; П - прибуток; ВМ - ввізне мито; АЗ - акцизний збір.
Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов'язання - ПЗ) за товарами, що підлягають продажу:
ПДВ (ПЗ) = (БО х 20%) / 100,
Формуємо вільну або регульовану ціну (В(Р)Ц):
БО+ ПДВ,
Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:
ПК= ПДВтмц + ПДВоф + ПДВнма
де ПДВтмц - сума податків, сплачених платником у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей;
ПДВоф - сума податків, сплачених платником у зв'язку з придбанням основних фондів;
ПДВнма - сума податків, сплачених платником у зв'язку з придбанням нематеріальних активів.
Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):
ПДВ= ПЗ - ПК.
Існує нульова ставка ПДВ. За нульовою ставкою податок обчислюють:
з продажу товарів, що були експортовані (вивезені) підприємством за межі ТТУ;
з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами ТТУ;
з продажу товарів у зонах митного контролю підприємствами роздрібної торгівлі України (продаж лише фізичним особам);
з надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;
з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;
з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів;
Податкове зобов'язання - загальна сума податку, отриманого платником податку у звітному періоді від продажу ТРП.
Датою виникнення податкових зобов'язань:
З продажу ТРП будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу - дата оприбуткування в касі);
дата відвантаження товарів (дата оформлення документа - для робіт (послуг)).
Для операцій з продажу товарів чи валютних цінностей з використанням торгових автоматів:
дата виїмки з автомату виручки у грошовій формі;
дата продажу жетонів, карток.
При продажу товарів, із використанням кредитних або дебетових карток і чеків датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення податкової накладної або дата виписки рахунка (товарного чека);
При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:
або дата відвантаження підприємством товару;
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. СПД має право на податковий кредит при дотриманні таких вимог: він зареєстрований як платник ПДВ; вартість придбаних ТРП включається до складу валових витрат або підлягає амортизації; придбані ТРП використовуються в операціях, що оподатковуються ПДВ; є податкова накладна або вантажна митна декларація, що підтверджує факт сплати ПДВ.
Датою виникнення права платника на податковий кредит є:
при використанні кредитних чи дебетових карток, чеків: дата списання коштів з банківського рахунка підприємства в оплату товарів або дата оформлення податкової накладної;
для операцій із ввезення товарів (робіт, послуг) - дата сплати податку за податковими зобов'язаннями при оформленні ввізної митної декларації;
для бартерних (товарообмінних) операцій - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій: дати відвантаження товарів або дата їхнього оприбуткування.
Податковий кредит звітного періоду складають із сум податків, сплачених (нарахованих) підприємством у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до валових витрат виробництва (обігу) та ОФ чи НА, що підлягають амортизації.
У випадку, коли за результатами звітного періоду сума податку має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету, протягом місяця, наступного за звітним. Підставою для одержання відшкодування є дані податкової декларації. Відшкодування здійснюють шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок підприємства в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, що приймає до негайної оплати (погашення) будь-яка банківська установа. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів з інших податків та зборів не дозволяється.