Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні проблеми гармонізації оподаткування в Україні відповідно до умов ЄС



Зобов’язання гармонізувати національне податкове законодавство з законодавством ЄС про непряме оподаткування Україна прийняла відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року (далі - УПС). УПС визначає основні цілі політичного та економічного співробітництва та виступає базовим документом для реалізації стратегії інтеграції до Європейського Союзу, яка спрямована на входження України “до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного і правового простору”. Входження будь-якої держави до Європейського Союзу, як зазначає В. Ф. Опришко, “залежить поряд з іншими чинниками від того, наскільки та чи інша країна може прийняти інтеграційне законодавство цієї міжнародної організації...” . Так, успішність інтеграції України до Європейського Союзу обумовлена спроможністю України гармонізувати національне податкове законодавство з законодавством ЄС, в тому числі й в сфері непрямого оподаткування. Більш того, Л. М. Демиденко звертає увагу на те, що “побудова незалежної правової, демократичної держави та соціально-орієнтованої економіки в Україні повинна передбачати поступову гармонізацію податкової системи України з податковими системами країн-членів ЄС” .Разом з тим, як зазначає Муравйов В. І., в значенні наближення законодавства України до законодавства ЄС переважна більшість юристів, які досліджували це питання, застосовує термін “гармонізація” , хоча УПС його і не згадує. Це пояснюється тим, що процеси зближення різних правових систем мають місце як в праві Євросоюзу, так і в міжнародному праві, і, будучи певною мірою подібними, вони передбачають гармонізацію норм права в тій чи іншій формах. Так, розглядаючи питання гармонізації національного законодавства України з міжнародним правом, Опришко В. Ф. зазначає, що важливою умовою гармонізації є приведення конституцій держав та їх національних правових систем у відповідність до норм і принципів міжнародного права і виділяє гармонізацію законодавства України з правовими системами міжнародних організацій, зокрема ЄС, як один із найважливіших напрямів узгодження законодавства України з міжнародно-правовими актами. На думку Отто Люхтерхандта, поняття “гармонізація” відображає “узгоджене співіснування і чинність таких норм, як юридичні принципи, комплексні правові інститути, а також окремі юридичні правила і приписи, що походять з різних джерел права”, а один з вимірів, в якому постає завдання гармонізації, представлений відносинами “між різними системами правопорядку, що є принципово самостійними та існують незалежно одна від одної, наприклад, між правопорядком міжнародного права або європейського і національним правом України” . Аналізуючи відповідність положень законодавства України нормам міжнародного права, Рабінович П. М. уточнює, що гармонізація (гармонізування) – це процес приведення законодавства України у відповідність до правових систем провідних міжнародних організацій Європи. В свою чергу Малишева Н. Р. характеризує гармонізацію законодавства України з законодавством ЄС як таку, що обумовлена необхідністю адаптувати національну правову систему України до правового простору Європи. Капіца Ю. М. зазначає, що для країн за межами ЄС термін “гармонізація” може включати наближення з первинним законодавством ЄС, зокрема, з установчими договорами. Разом з цим Муравйов В. І. справедливо вказує на те, що “здійснюючи гармонізацію, Україна повинна враховувати, що цей процес має однобічний характер, оскільки йдеться не про взаємні кроки з обох сторін щодо узгодження своїх правових норм, а тільки про зміни в українському законодавстві з метою його гармонізації з нормами Євросоюзу”. Як бачимо, українські науковці вживають термін “гармонізація” для позначення однобічного процесу наближення з боку України внутрішнього законодавства до законодавства ЄС

Спираючись на вузьке значення терміну “гармонізація” та виходячи з зазначеного вище розуміння процесу гармонізації непрямих податків в ЄС, гармонізацію податкового законодавства України з законодавством ЄС про непряме оподаткування визначено за аналогією як процес внесення змін і доповнень до податкового законодавства України, а також прийняття нових нормативно-правових актів, необхідних для виконання вимог, встановлених директивами ЄС про гармонізацію непрямого оподаткування. Проте, на відміну від гармонізації всередині ЄС, гармонізація податкового законодавства України з законодавством ЄС має свою особливість. Метою цієї гармонізації на етапі виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами є не повна імплементація положень директив, а лише приблизна адекватність законів України положенням директив у сферах, визначених Угодою. Обсяг гармонізації податкового законодавства України з законодавством ЄС про непряме оподаткування визначається за двома критеріями: перший, це ступінь гармонізації правового регулювання непрямого оподаткування безпосередньо всередині ЄС, а другий - ступінь гармонізації, з одного боку, прийнятний для України на даному етапі її економічного розвитку, а з іншого, необхідний для виконання зобов’язань, які Україна взяла на себе відповідно до Угоди. Україна самостійно визначає межі гармонізації, проте надалі, в разі набуття нею статусу асоційованого члена, від неї вимагатиметься повна імплементація директив ЄС про непряме оподаткування.

Виділено наступні стадії в механізмі гармонізації податкового законодавства України з законодавством ЄС про непряме оподаткування:

1. перша стадія – аналіз вимог директив ЄС, співставлення цих вимог з положеннями законодавства України, встановлення розбіжностей;

2. друга стадія – визначення найсуттєвіших розбіжностей, способів та пріоритетності їх усунення;

3. третя стадія – ідентифікація нормативно-правових актів України, що вимагають змін і доповнень в цілях виконання вимог директив;

4. четверта стадія – створення проектів нормативно-правових актів, які спрямовані на втілення вимог директив ЄС про непряме оподаткування.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.