Становлення і розвиток оподаткування

Система оподаткування в кожній країні сформувалась в результаті становлення і розвитку держави, виникнення державної моделі. У розвитку форм і методів оподаткування можна виділити декілька основних етапів. На початковому етапі — від Стародавнього світу до Середньовіччя держава не розглядає податки як основне джерело доходів і не має фінансового апарату для збору податків. Початковою формою оподаткування вважають жертвоприношення, яке наділяли силою закону, і яке носило обов’язковий характер. Ці жертвоприношення мали фіксований відсоток, так звана “десятина”. Спочатку, це була десята частина зібраного врожаю, вирощеної худоби, пізніше її замінили грошовим еквівалентом. Одним із найдавніших джерел доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха. Доходи з якої надходили до скарбниці монарха, яка була одночасно і державною скарбницею. Іншим джерелом доходів виступають регалії – це виключне право казни займатися певним видом виробництва, діяльності, мати зиск з природних явищ.(державна монополія на вітряні та водяні млини; митна діял., яка передбачала збір за перетин кордону, проїзд територією, користування мостом через річку і стала праобразом митних платежів; судова діял.- виключне право держави здійснювати правосуддя: накладати судові штрафи та мито). Регалії стали перехідним ступенем до податків.У Ст.Египті існувала плата за землю. У Ст. Греції в VII–IV ст. до н.е. були введені податки на доходи у розмірі однієї десятої або однієї двадцятої частини доходівОкремі риси сучасної державності зародилися у Давньому Римі. У мирний час громадяни Риму не платили обов’язкових платежів, оскільки витрати на управління містом були мінімальними. Проте під час військових дій запроваджувалися податки на доходи громадян відповідно до майнового та родинного стану. Сума їх визначалася чиновниками-цензорами на п’ять років залежно від задекларованого майна і доходів громадян. Основними податками у Стародавньому Римі був земельний та подушний, оподатковувався товарний оборот та спадщина. Багато давньоримських традицій перейшли до Візантії, де у VI ст. н.е. вже існував 21 регулярний податок, серед яких земельний, подушний, податки на оснащення армії, на рекрутів, мита. Широко використовувалися і тимчасові податки на будівництво флоту, утримання найманої армії та ін. Наступний етап – етап господарських податків.Виник. податку на виробництво, на всі види діяльності, крім с/г. Другий етап охоплює XVI-XVIII ст., характеризується становленням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які практично стягувалися за все, що можна: вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, проституток,покійників і т.п. Одним з тих, хто все-таки спробував створити якусь подобу наукової теорії оподаткування, став видатний шотландський економіст i вчений ХVIII ст. Адам Сміт.Основні принципи якої: – справедливості, яке стверджує загальність оподаткування і рівномірність його розподілу відповідно до доходів; – визначеності, коли час оплати податку, спосіб і сума платежу повинні бути з точністю і заздалегідь відомі платнику і не залежати від суб’єктивних факторів;– зручності, тобто кожен податок повинен стягуватись у такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника; – економії (раціональності), коли будь-який податок повинен стягуватися таким чином, щоб із доходів платника вилучалось якомога менше понад те, що надходить до державної скарбниці.З XVIII ст. відбувається перехід до системності. Отже, у XVIII ст. Європа вже могла пишатися досить стрункою й раціональною системою справляння податків, як прямих, так i непрямих. Особливу роль відіграв акциз. Осн. прямі податки – подушний і прибутковий. Перша досить фундаментальна російська праця у сфері оподаткування — «Досвід теорії податків» — належить Миколі Тургенєву: Усі податки взагалі виникають із трьох джерел доходу суспільного, а саме: 1) з доходу від землі, 2) з доходу від капіталів, 3) з доходу від роботи. Тургенєв закликав до вкрай обережного поводження з податками, говорячи про податки на споживання, він вважає за бажане, щоб предмети, необхідні для життя, були завжди вільні від податків. Четвертий етап – XIXст. Головний об’єкт оподаткув. – оборот. Існ. Т(податок) на спадщину, пошир. Т на операції та капітал. на приріст капіталу. Відбувається уніфікація ПС різних країн. У Рос. відбул. податкова реформа. М.Х.Бунге запровадив посаду податкового інспектора. 5 етап.На Заході цей ознаменувався народженням. Поширилися цільові Т, збирання яких мало на меті виробництво конкретних суспільних благ. Економісти обґрунтовують не скільки питання збирання Т, скільки питання виробництва. (що громадяни одержув али в обмін на Т. яким чином більш ефективно орг. виробництво суспіл. благ). Сучасний погляд на принципи оподаткування: відносна рівність зобов’язань. Диференціація податків виробляється за чіткими критеріями, пов’язаними з результатами діяльності суб’єктів, а не з їхніми незмінними якостями. економічна нейтральність. (вплив податку на виробництво благ у приватному секторі, на розподіл ресурсів між економічними суб’єктами i на їхнє поводження має бути мінімальним) організаційна простота. Витрати на збирання самих податків мають бути мінімальними; гнучкість. Це здатність податкової системи адекватно реагувати на зміну економічної кон’юнктури; контрольованість податків з боку платників. (з’явилися й існують марковані податки — податки з цільовим використанням.)

Поиск по сайту: