Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Порядок справлення плати за користування надрами для видобування корисних копалин

Характеристика прибутку як об’єкта оподаткування.

Об'єктом оподаткування є оподатковуваний прибуток, який за економічним змістом є оподатковуваним доходом. Він визначається в такій послідовності:

визначають сукупний валовий дохід від усіх видів діяльності, отриманий платником протягом звітного періоду;

коригують валовий дохід, зменшуючи його на суму доходів, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування;

зменшують скоригований валовий дохід на суму валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань.

Податок на прибуток визначають за ставкою. Зменшивши податок на прибуток на загальну суму зменшення податкового зобов'язання, визначають податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету. Статтею 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюється єдина ставка податку на прибуток у розмірі 30 %, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи.

Однак окремі види діяльності оподатковуються і за іншими ставками. Наприклад, за ставкою 15% оподатковується прибуток від реалізації інноваційного продукту протягом перших трьох років з моменту його реєстрації та доходи від окремих видів діяльності нерезидентів.

За ставкою 6 % оподатковуються доходи нерезидентів від фрахту у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень та валові доходи страховиків за договорами страхування і перестрахування життя у разі розірвання договору, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи. Інші доходи від страхової діяльності оподатковуються за ставкою 3 %.

Порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток

Законом встановлено такі податкові періоди:

звітний (податковий) рік;

звітний (податковий) квартал.

Розширено самостійність платників податку при обчисленні суми податку. Платники податку складають і здають до ДПА податкову декларацію один раз на квартал до 25 числа, що настає за звітним кварталом. При складанні і подачі податкової декларації не передбачається подання квартального бухгалтерського звіту. Річний бухгалтерський звіт подається платником податку до 15 лютого. Протягом кварталу щомісячно до 20 числа платники податку (за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції) сплачують авансові внески до бюджету. Розрахунок здійснюють самостійно без складання податкової декларації.

Застосовуються чотири види декларацій:

декларація про прибуток підприємства (наказ ДПА №37 від 21.01.98 p.);

декларація про прибуток банківської установи (наказ ДПА №21 від 16.01.98 p.):

декларація про дохід страховика (наказ ДПА №22 від 16.01.98 p.):

декларація про прибуток підприємства, основною діяльністю якого є виробництво сільськогосподарської продукції

(наказ ДПА №82 від, 20.02.98 p.).

Неприбуткові організації подають звіт про використання коштів неприбуткових органічній і установ (наказ ДПА№27 від 16.01.98 р.).

Нерезиденти, що провадять діяльність на території України через постійне представництво, за звітний квартал подають "Декларацію про прибуток підприємства" або розрахунок оподаткованого прибутку та податку на прибуток (наказ ДПА №352/2156 від 26.08.97 p.).

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Якщо платник податку з числа резидентів має за результатами звітного (податкового) кварталу від'ємне значення (збитки), то дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних кварталів до повного погашення збитків. У разі непогашення збитків за рахунок валових доходів протягом п'яти років об'єкт оподаткування в подальшому не зменшується на непогашену суму збитків.

 

 

Порядок справлення плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Міністерство доходів і зборів України направляє для використання у роботі рекомендації щодо справляння у 2014 році плати за користування надрами для видобування корисних копалин (далі — Плата) в умовах дії Податкового кодексу України.

Порядок справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин у 2014 році регламентується ст. 263 розділу XI Податкового кодексу України (далі — Кодекс).

Платниками Плати визначено:

— користувачів надр — визначених статтею 13 Кодексу України про надра суб’єктів цивільних відносин, які набули права користування ділянкою надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами (далі — Дозвіл) та провадять господарську діяльність з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою), у межах зазначених у таких Дозволах об’єктів (ділянок) надр (далі — Ділянка);

— уповноважених осіб у разі укладення власником Дозволу договору простого товариства (договір, який передбачає об’єднання майна) — одного з учасників такого договору про спільну діяльність, на якого договором покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності, та за умови, що один з учасників договору має відповідний Дозвіл.

Разом з тим, відповідно до пп. 5 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, не можуть бути платниками єдиного податку підприємства, які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім осіб, що здійснюють виключно операції з реалізації корисних копалин місцевого значення.

Об’єктом оподаткування Платою є обсяг видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що обліковується для кожної наданої в користування Ділянки, що визначена у відповідному Дозволі (пп. 263.2.1 п. 263.2 ст. 263 Кодексу).

Платник, керуючись нормами пп. 14.1.37, 14.1.51, 14.1.91, 14.112 та 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, самостійно ідентифікує об’єкти оподаткування — види видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених ним (платником) схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції. Водночас при ідентифікації об’єкта оподаткування Платою платник враховує норми пп. 263.1.2 п. 263.1 та абз. другого пп. 263.6.7 п. 263.6 ст. 263 Кодексу. При цьому величина об’єкта оподаткування Платою визначається згідно з пп. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, де: «обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) — обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» обліковується гірничодобувним підприємством як запаси — активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником — суб’єктом господарювання економічної вигоди, пов’язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом».

Базою оподаткування Плати є вартість ідентифікованих та взятих на облік відповідних видів видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); вартість таких видів товарної продукції гірничого підприємства на базових умовах поставки.

З метою запобігання можливому впливу факторів трансфертного ціноутворення товарної продукції гірничих підприємств на розмір податкових зобов’язань з Плати, створення рівних умов доступу до джерел мінеральної сировини, а також забезпечення оцінки її справедливої вартості при споживанні такої товарної продукції для забезпечення власної господарської діяльності платника пп. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 Кодексу передбачено застосування двох механізмів обчислення вартості видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) для всіх, крім вуглеводневих, видів корисних копалин, для яких затверджено відсоткові ставки Плати.

Такими механізмами визначення бази оподаткування Платою є визначення за:

фактичними цінами реалізації у звітному (податковому) періоді відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) незалежно від періоду завершення виробництва та взяття платником такої товарної продукції на облік як запасів;

розрахунковою вартістю одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що визначається як сума питомої собівартості такого виду готової продукції гірничодобувного підприємства та граничної дохідності господарської діяльності гірничодобувного підприємства, яка обчислюється як добуток такої собівартості та коефіцієнта рентабельності гірничодобувного підприємства.

Податкові зобов’язання з Плати при видобуванні вуглеводневої сировини не обчислюються за розрахунковою вартістю, а лише за фактичними цінами реалізації — ціновими показниками, які встановлюються для:

— нафти та газового конденсату вартістю видобутої корисної копалини як: «середня ціна одного бареля нафти «Urals», перерахована у гривні за тонну за курсом Національного банку України станом на 1 число місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, яка склалася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі протягом такого податкового (звітного) періоду»;

— для газу природного, на який поширюється механізм державного регулювання споживання, що визначений у пп. 263.11.5 п. 263.11 ст. 263 Кодексу як: «закупівельна ціна, встановлена національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для кожного суб’єкта господарювання, який відповідає критеріям, визначеним статтею 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»;

— для газу природного, видобутого іншими, ніж визначені ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» категорії газовидобувників як: «середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася у процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період».

Ставки Плати за користування надрами для видобування корисних копалин, у тому числі диференційовані за гірничо-геологічними умовами видобування, визначено пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Кодексу. Відносні відсоткові ставки Плати, що застосовуються до вартості обсягів видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), встановлено для всіх груп корисних копалин, за виключенням груп підземних та поверхневих вод.

Для окремих груп корисних копалин поряд із відносними відсотковими ставками до вартості обсягів видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) затверджено мінімальний граничний розмір ставки Плати у абсолютних значеннях — вартісних показниках для одиниці обсягу видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Мінімальний граничний розмір ставки Плати застосовується для обчислення податкових зобов’язань з Плати у випадках, коли величина добутку між величинами вартості облікової одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) та відносної відсоткової ставки Плати для виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) є меншою ніж мінімальний граничний розмір ставки Плати у абсолютних значеннях, який зазначений у колонці 5 «але не менше ніж гривень за одиницю видобутих корисних копалин» таблиці ставок Плати у пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Кодексу.

Порядок подання податкових розрахунків та сплати податкових зобов’язань з Плати у 2014 році не змінився. Базовий податковий (звітний) період з Плати для всіх, за виключенням вуглеводневої сировини, видів корисних копалин відповідає календарному кварталу, а для вуглеводневої сировини — календарному місяцю. При цьому податкові розрахунки з Плати для всіх, за виключенням вуглеводневої сировини, видів корисних копалин подаються платниками Плати протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а для вуглеводневої сировини — протягом 20 календарних днів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.